Робота є першою в українській історіографії спробою комплексного дослідження життєвого шляху та всебічного аналізу науково-дослідної, науково-організаційної та державотворчої діяльності видатного українського вченого-селекціонера, двічі Героя Соціалістичної Праці, лауреата Ленінської та Державних премій СРСР і УРСР, професора, доктора сільськогосподарських наук, дійсного члена Академії наук СРСР і ВАСГНІЛ, організатора й директора Миронівського науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці В.М. Ремесла, в ній дана оцінка його наукового внеску в становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні.
Комплексне використання джерельної бази дало можливість репрезентувати наукову спадщину В.М. Ремесла, встановити її місце і роль в розвитку вітчизняної аграрної науки, у контексті світової науки, висвітлити життєвий шлях та організаційну діяльність вченого. Здійснено періодизацію творчого шляху вченого, яка сприяє поглибленню розуміння перебігу подій у розвитку наукової думки в селекції сільськогосподарських рослин: період становлення і формування наукових поглядів В.М. Ремесла (1907-1938); період творчого пошуку та першого успіху в селекції озимої пшениці (1939-1964); доба розквіту таланта В.М. Ремесла як дослідника й організатора науки (1965-1983). Становлення особистості вченого, його високих загальнолюдських моральних якостей проходило під впливом великої працелюбної селянської родини з щедрої на таланти Полтавщини, викладачів славнозвісного Маслівського інституту селекції і генетики ім. Тімірязєва. Формування світогляду майбутнього вченого припало на 20-ті роки минулого століття, які були часом небаченого розвитку, відкриттів і сподівань української нації, періодом її відродження. Великого значення у виборі Ремеслом власного методу селекції озимої пшениці мала його безпосередня участь у широкомасштабних дослідженнях з використанням яровизації рослин, які базувалися на теорії стадійності. Положення цієї теорії були висунуті Т.Д. Лисенком і підтримані такими видатними вченими як М.І. Вавилов, П.І. Лісіцин, П.Н. Константинов та ін. Детальне вивчення та аналіз життєвої сильветки вченого дало можливість відтворити його образ, охарактеризувати особистість. В діяльності В.М. Ремесла яскраво проявилися риси талановитого науковця й організатора науки, сумлінного державотворця. Досягти успіху йому допомогли неординарні здібності селекціонера-дослідника та експериментатора, активна життєва позиція, надзвичайна працелюбність, цілеспрямованість, високий професіоналізм та самоорганізованість. Наукові інтереси В.М. Ремесла були пов’язані із завданнями, які ставилися перед селекційною наукою потребами сільськогосподарського виробництва і розвивалися у руслі вітчизняної та світової біологічної науки. Визначено чотири основних напрями досліджень вченого: 1) селекція зернових культур; 2) насінництво зернових і зернобобових культур; 3) удосконалення аграрних технологій названих культур; 4) цитогенетичні, фізіологічні дослідження зернових культур та селекція на якість зерна. Показано, що В.М. Ремесло, базуючись на передових здобутках теоретичних напрацювань щодо спрямованої зміни спадковості рослин, запровадив новий метод селекції екологічно пластичних сортів зернових культур, який може, враховуючи вплив зовнішнього середовища на рослину на самих ранніх фазах розвитку в період формування її майбутніх органів, у короткий термін дати необхідний результат. Вчений удосконалив систему насінництва зернових і зернобобових культур, яка має велике значення для сучасного розвитку галузі, відродження та удосконалення якої дасть можливість отримувати високі результати в збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції в майбутньому. Він був одним з перших, хто звернув увагу на необхідність вивчення біологічних особливостей сортів рослин з метою забезпечення максимального використання їх потенційних можливостей. Створені під його керівництвом агротехнології отримали належне визнання, а запропоновані підходи і методи їх розробки залишаються актуальними і нині. Одержали широке визнання роботи В.М. Ремесла у вивченні цитогенетичних, фізико-біохімічних основ розробленого ним методу селекції за допомогою спрямованого перетворення ярих форм в озимі. На прикладі організаторської діяльності академіка В.М. Ремесла висвітлено роль особистості у розвитку науки. Саме його надзвичайно успішна наукова робота, видатний організаторський талант, значний авторитет громадського і політичного діяча стали головними серед інших важелів на користь створення на базі Миронівської селекційно-дослідної станції всесоюзного науково-дослідного інституту селекції та насінництва пшениці. Вивчення історії станції дало можливість з’ясувати, що це була успішна установа з високим рівнем ведення дослідної справи. Видатні вчені, які працювали тут, встановили традиції ідеального порядку в закладці дослідів, бездоганного виконання методичних правил та агротехнічних вимог вирощування. Збереження цих правил допомогло Василю Миколайовичу досягти успіху в його роботі. Новостворена установа зрештою стала координувати селекційну роботу по озимій і ярій пшениці правобережного Лісостепу УРСР, набула міжнародного значення. Окремої уваги потребувала міжнародна співпраця академіка із вченими – його колегами із зарубіжних країн, якій він надавав чимало зусиль і часу. В.М. Ремесло був першим, хто виступив з ініціативою спільного розвитку селекції з країнами РЕВ, значно розвинув дослідження з вченими Німеччини, Чехословаччини. Плідною виявилася робота з угорськими, болгарськими, польськими селекціонерами. Як член Координаційного центру країн – членів РЕВ з селекції сільськогосподарських культур вчений багаторазово виїжджав у селекційні установи згаданих країн, приймав участь у розвитку їх науково-дослідної роботи. Науково-дослідній міжнародній співпраці передувало широке виробниче застосування аграріями зарубіжних країн миронівських сортів озимої пшениці, які привернули до себе увагу високою врожайністю, зимостійкістю та якістю зерна. Співробітництво дало можливість ефективніше використовувати надбання у галузі сільськогосподарського виробництва різних країн і в результаті створити нові сорти зернових культур. Показана важливість науково-практичної роботи вченого та як популяризатора науки. В.М. Ремесло був головою Координаційної Ради з селекції озимої пшениці в СРСР. Як член президії, голова секції зернових культур відділення рослинництва і селекції ВАСГНІЛ він керував науково-дослідною роботою з селекції озимої пшениці в академії, надавав науково-методичну допомогу селекційним центрам СРСР, щорічно брав участь у міжнародних, всесоюзних та українських наукових конференціях, нарадах, симпозіумах. Він зробив значний внесок у розвиток галузевої періодики як член редакційної колегії провідного наукового виданням «Вісник сільськогосподарської науки» та головний редактор збірників наукових праць Миронівського НДІ селекції та насінництва пшениці. За його редакцією вийшло біля сорока наукових видань, серед яких 10 – фундаментальні. Розуміючи важливість поширення надбань різних поколінь людства у вихованні свідомих та глибоко моральних членів суспільства, вчений всіляко сприяв розвитку музейної справи. Надзвичайно вагома його державотворча діяльність як депутата Верховної Ради УРСР та члена ЦК КПУ. Відтворено цілісну картину наукових інтересів й здобутків вченого. Цьому допомогло дослідження понад 500 його публікацій. Чимало з них заклали фундамент для подальших наукових розробок в різних галузях аграрної науки. На основі підготовленого нами біобібліографічного покажчика, який містить найбільш повний перелік робіт академіка В.М. Ремесла, був проведений аналіз пріоритетних напрямів та визначено періоди найбільшої творчої активності вченого, що допомогло при роботі над дисертаційним дослідженням.
|
