Анотація до роботи:

Горак Я.Р. Анатоль Вахнянин і становлення музичного професіоналізму в Галичині (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства. – На правах рукопису. – 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України. – Київ, 2003.

Вперше подано цілісну характеристику багатогранної діяльності Анатоля Вахнянина – композитора, диригента, співака громадського діяча, літератора, а також вводиться в обіг чимало нового архівного матеріалу. На його основі систематизовано погляди Вахнянина на різні галузі музичного мистецтва (музичну естетику, фольклор, духовну музику, театр, теорію музики). Завдяки введенню нових архівних матеріалів розширено обсяг композиторської творчості Вахнянина, що дає підстави для характеристики його композиторського стилю, базованого на засадах романтизму. Висвітлюється взаємодія композиторської творчості та музикознавчих зацікавлень Вахнянина. Завдяки плідній громадській, виконавській, диригентській, композиторській діяльності Вахнянина музичне життя Галичини того часу збагатилося новими ідеями, зміцніли зв’язки з композиторами з Великої України (М.Лисенком, П.Ніщинським). В еволюції музичної культури Галичини діяльність Вахнянина сприяла переходу від аматорського етапу композиторської творчості до подальшого її розвитку на професійній основі.

У Висновках подано узагальнючий погляд на діяльність Вахнянина, окреслено його композиторський стиль і риси музичної мови.

Віддаючи перевагу громадсько-політичній та літературній діяльності, Вахнянин визнавав принагідність власних музичних спроб. Але в еволюції музичної культури Галичини діяльність Вахнянина сприяла переходу від аматорської композиторської творчості до подальшого розвитку на професійній основі. Найяскравішим свідченям цього є пройдений ним шлях від участі в окремих аматорських музичних і співацьких товариствах до заснування Вищого музичного інституту у Львові.

Збережена частина творів свідчить про цілісність композиторського обличчя Вахнянина. Спостерігається взаємовплив різних ділянок його музичної спадщини, причому вузловим перехрестям є опера “Купало” – найвище творче досягнення композитора, перша повноцінна опера в Галичині.

Вахнянин працював виключно у двох сферах – хорової та театральної музики. Факт існування і успішного сценічного життя його солоспівів, віддзеркалений у повідомленнях преси, доводить, що композитор розвивав цей жанр.

Стиль композитора ґрунтується на засадах романтичної естетики. Умовно його джерела поділяються на дві категорії. До першої з них належать абсорбування національних традицій, до другої – засвоєння здобутків європейського музичного романтизму.

Одним з найвагоміших джерел творчості Вахнянина є фольклорний матеріал. У ньому композитора найбільше ваблять такі жанри:

1. Календарно – обрядовий фольклор, відгомони якого знаходимо у обробці веснянки “Ой Гулі!”, а також у хорах з першої дії опери “Купало” (“Палай, палай”, “Гей на Івана”).

2. Народна епіка, зокрема такі її жанри, як побутові балади, історичні пісні та (більш опосередковано) думи. Підтвердженням цього є балада Максима з опери, почасти хор “ Ой йшли наші славні запорожці”.

3. Українська набожна пісня, на опрацюваннях якої грунтуються релігійні композиції Вахнянина у “Співанику церковному” та хорі “Пречистая Діво Мати” з опери.

4. Народні романси, трансформовані Вахняниним крізь призму старогалицької елегії, в якій поєдналися церковна і народно-пісенна традиції.

Продовження традицій перемиської композиторської школи у творчості Вахнянина проявляється в наданні переваги хоровій музиці, опорі в тематизмі творів на старогалицьку елегію і Liedertafel, тенденції до продовження лінії українських пісень-гимнів середини ХІХ століття ( “Я счастний”, “Я русин був” і т.д.).

Значне місце в творчості перемиських композиторів становить звернення до поширеного в українському театрі жанру співогри. Опера Вахнянина, ввібравши в себе риси співогри, стала кроком до повноцінної опери, а отже, й кроком до професійності у цьому жанрі.

Єднає Вахнянина з композиторами перемиської школи великий інтерес до творчості Бортнянського. Вахнянин порівнював роль Бортнянського в історії музики Східної церкви з роллю Палестріни в історії музики Західної церкви, підняв питання про “національну закраску” (І.Франко) музики Бортнянського.

Вахнянин першим з галицьких музикантів заприязнився з Лисенком, сприяв популяризації лисенківських композицій у Галичині, що сприяло становленню музичного професіоналізму в Галичині.

Важливими джерелами стилю Вахнянина було засвоєння здобутків європейського музичного романтизму. Першим з них є німецька пісенність, зокрема Liedertafel. Про це свідчить простий, невибагливий мелодизм та тематичне спрямування цілої групи хорових творів (“До чарки”,“Стіймо разом”). Гомофонно-гармонічна фактура, чіткість і рельєфність форми, гармонічна простота чоловічих хорів німецьких композиторів-романтиків були для Вахнянина зразком, яким він проте не обмежувався. Від німецьких романтиків Вахнянин запозичив і первинну жанрову модель для опери “Купало” – німецький зінгшпіль.

Комплексний аналіз композиторської спадщини Вахнянина дає можливість відзначити і деякі характерні риси його музичної мови. Характер тематизму в музиці Вахнянина двоякий. Одні теми максимально подібні до народних, як коломийкові теми в кантатах, хорах з першої дії, баладі Максима, аріозо Одарки з опери. Композитор ніде (крім хорових обробок народних пісень) не вдається до цитування народних мелодій. Інші теми орієнтовані на жанри європейської романтичної музики: баркарольні теми в кантатах, вальсовість у аріозо Степана “Не плач Одарко”, баладі Омара “І я любив”, фінальному полонезі опери, романсовість солоспіву “Помарніла наша доля”.

Гармонічне мислення Вахнянина виявляє себе на ладо-тональному рівні. Характерними його рисами є часте застосування терцевих тональних співвідношень (хор “Наша жизнь”, будова кантат), тональної перемінності (у “Хорі Норманів”, чи на початку пісні “Ой йшли наші славні запорожці”), окремих ладах (двічігармонічний мінор у солоспіві “Помарніла наша доля”, види мінору для передачі східного колориту у третій дії опери). Раціональність і продуманість тонального плану оперних сцен ілюструє друга дія опери “Купало”.

Вахнянин виявляє своєрідність мислення і на рівні музичних форм. Хоч діапазон застосовуваних ним форм загалом невеликий, проте серед них трапляються розвинені зразки (як концентрична у “Витай нам, Достойний”). Про добре відчуття композитором форми свідчить опера “Купало”, де кожна дія вибудована раціонально і компактно за формою.

Значення Вахнянина у культурно-історичному процесі другої половини ХІХ ст. загалом і в становленні музичного професіоналізму зокрема значне і багатогранне. Безліч ініціатив композитора – високий зразок жертовної праці для рідного народу, його культури в ім’я піднесення її значення в світі.

Публікації автора:

1.Горак Я.Анатоль Вахнянин і фольклор // Народознавчі зошити. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. - №1. – С.102-107.

2.Горак Я. Діяльність Анатоля Вахнянина у становленні українського театру в Галичині // Теоретичні та практичні питання культурології. – Вип.5. – Мелітополь, 2001. – С.5-16. – Міністерство освіти та науки України, Мелітопольський Державний педагогічний університет, Центр музичної україністики НМАУ ім. П.Чайковського.

3.Горак Я. До характеристики хорової творчості Анатоля Вахнянина // Київське музикознавство: збірка статей. Вип. 8 / Редкол. Котляревський І. (голова), Грица С. та ін. – Київ, 2002. – С.23-27.

4. Горак Я. Взаємини між Анатолем Вахнянином та Миколою Лисенком (до історії контактів М.Лисенка з галичанами) // Київське музикознавство: збірка статей. – Вип.10 / Редкол.: Котляревський І.А. (голова), Грица С., Зільберман Ю. та ін. – Київ, 2003. – С.24-35

5.Горак Я. Три листи Анатоля Вахнянина до невстановленого адресата // Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Т.ССХХХІІ. Праці музикознавчої комісії / Ред. Купчинський О., Ясіновський Ю. – Львів: НТШ, 1996. – С.286-293.

6.Горак Я. Ігнацій Гунєвич і формування Анатоля Вахнянина як музиканта (до історії українсько-польських взаємин) // Musica Galiciana. T.5. – Rzeszow: Wydawnictwo Wyzsey Skoly Pedagogiczney, 2000. – S.219-224.

7.Горак Я. Листи Івана Кипріяна та Порфирія Бажанського до Анатоля Вахнянина // Musica Galiciana. T.VI / Ред. Зелінський О., редкол.: Павлишин С., Терещенко А. та ін. – Львів, 2001. – С.185-196. – Міністерство культури і мистецтв України, Львівська державна музична академія. Серія: Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка, вип.5.

8.Горак Я. Анатоль Вахнянин як дослідник духовної музики // Musica Galiciana. T.VI / Ред. Зелінський О., редкол.: Павлишин С., Терещенко А. та ін. – Львів, 2001. – С.157-164. – Міністерство культури і мистецтв України, Львівська державна музична академія. Серія: Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка, вип.5.

9.Горак Я. Анатоль Вахнянин і Наукове товариство імені Т.Шевченка // Дзвін. – 1999. - № 3-4. – С.146-148.

10.Горак Я. До історії празького концерту М.Лисенка 1867р. // Дзвін. – 2000. - № 2. – С.130.

11.Горак Я. До історії „Союзу співацьких і музичних товариств” у Львові // Дзвін. – 1999. - № 10-12. – С.102-104.

12. Горак Я. До історії становлення українського театру в Галичині // Дзвін. – 2001. - № 7. – С.106-111.

13.Горак Я. Микола Лисенко та Анатоль Вахнянин // Дзвін. – 2000. - № 11-12. – С.94-97.

14.Горак Я. Найвизначніший серед старшої генерації // Дзвін. – 1998. – № 2. – С.110-113.

15.Горак Я. Листування Івана Франка з Анатолем Вахняниним // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип.2. – Львів: Каменяр, 2001. – С.274-280.

16. Горак Я. Взаємини між Анатолем Вахняниним та Миколою Лисенком (до історії контактів М.Лисенка з галичанами) // Тези IV всеукраїнської науково-теоретичної студентської конференції „Молоді музикознавці України”. 23-27 березня 2002. – Київ, 2002. – С.26-27.