У дисертації обґрунтовано організаційні засади адміністративної юстиції у системі державного управління країн англосаксонської моделі та України, наведено пропозиції та рекомендації щодо можливого створення в Україні інституту адміністративної квазіюстиції із використанням досвіду країн англосаксонської моделі. За результатами дослідження сформовані такі висновки: 1. Відзначається, що завданням кожної демократичної держави є забезпечення захисту громадян від неправомірних дій чи бездіяльності або незаконних актів органів публічної влади. Такий захист може бути гарантований лише інститутом адміністративної юстиції, що окрім основної функції адміністративної юстиції – захисту прав, свобод та інтересів громадян, вона виконує ще багато важливих, в тому числі і для державного управління функцій, як-от: забезпечення контролю за законністю у сфері публічного управління, покращення управлінської дисципліни, гарантування органами публічного управління прав, свобод та інтересів громадян, дотримання ними законодавства, вирішення компетенційних спорів між органами державної влади, органами місцевого самоврядування. Запропоновано визначити адміністративну юстицію не лише як систему адміністративних судів, а й квазісудових установ, що вирішують управлінські спори у країнах англосаксонської моделі адміністративної юстиції. У зв’язку з цим наведено поняття адміністративної юстиції як системи спеціально створених судових та квазісудових органів із вирішення та розгляду адміністративних спорів за спеціально встановленою процедурою щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів публічної адміністрації, їхніх посадових і службових осіб, які порушують права, свободи та інтереси громадян у сфері публічно-правових відносин. 2. Виявлено, що адміністративна юстиція характеризується наявністю декількох моделей, які можна об’єднати у дві групи: континентальну та англосаксонську, які, незважаючи на істотні відмінності у питаннях організації та процедури діяльності, об’єднують спільні завдання – захист прав свобод та інтересів прав громадян та здійснення ефективного контролю за законністю у сфері публічного управління, підвищення ефективності діяльності органів, посадових і службових осіб публічного управління, зміцнення їхньої дисципліни тощо. 3. Доведено, що сучасна англосаксонська модель адміністративної юстиції виникла на початку ХХ століття, хоча передумови її виникнення сягають часів Середньовіччя, створивши суттєво відмінну від континентально-європейських країн систему захисту прав громадян від рішень, дій та бездіяльності органів публічної адміністрації та контролю за ними, що відіграє важливу роль у державному управлінні цих країн. Відсутність єдиної теорії адміністративної юстиції, хаотичність створення її органів призвело до різного трактування та розуміння системи адміністративної юстиції. Дослідження різних теоретичних концепцій та думок з цього приводу дозволило дійти до висновку, що основними органами адміністративної юстиції виступають квазісудові установи (адміністративні трибунали), які вирішують основну масу адміністративних спорів у сфері державного управління та місцевого самоврядування. 4. Обґрунтовано, що основним критерієм виділення англосаксонської моделі та протиставлення її континентальній моделі адміністративної юстиції є не тип правової системи, а специфіка природи, організаційної побудови її органів. Адміністративна юстиція Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Австралії, Нової Зеландії, Ірландії та деяких інших країн представлена системою адміністративних трибуналів, що уповноважені розглядати цілу низку питань у певних сферах державного управління з приводу незаконних рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб та органів публічного управління. Адміністративні трибунали є квазісудовими установами, що здійснюють розгляд та вирішення управлінських спорів за процедурою, що нагадує судову, проте не входять у судову систему держави, формуючи, таким чином, окремі органи державного управління зі специфічними функціями. Установлено, що адміністративна юстиція США хоча і відноситься до англосаксонської моделі, проте має значні відмінності, специфіку організації та порядок роботи її органів. Функції з розгляду спорів громадян з публічною адміністрацією покладені на виконавчі органи, їх структурні підрозділи, посадових осіб та на спеціалізовані суди. Головна увага зосереджена на процесуальних правилах, порядку роботи цих установ, а не на організаційно-правовому аспекті. Звідси відсутність єдиної системи адміністративної юстиції, а лише розподіл цих функцій між різними органами держави. Квазісудові органи адміністративної юстиції значно розвантажили загальні суди та управлінські структури, створивши ефективний механізм захисту прав громадян від незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів публічної адміністрації, що робить їх важливим елементом системи державного управління цих держав. 5. З’ясовано, що інститут адміністративної юстиції в Україні пройшов довгий шлях свого становлення, однак лише із проголошенням суверенітету України, прийняття Конституції України був взятий курс на модернізацію існуючої системи захисту прав громадян у сфері державного управління та місцевого самоврядування. Становлення адміністративної юстиції в Україні характеризується чималою кількістю проблем. Так, побудова адміністративних судів характеризується повільністю, недостатністю матеріально-технічного забезпечення, кадрів, що мають спеціальні знання та досвід роботи у сфері державного управління та місцевого самоврядування, нестабільність законодавства, проблеми реалізації норм КАС України. Виявлено, що на рівні місцевих судів, до яких включили місцеві загальні суди як адміністративні, допущено змішання принципів територіальності та спеціалізації. Також не вирішено проблему перевантаженості загальних судів та адміністративних органів позовами та скаргами громадян. 6. Доведено, що недоліки існування адміністративного та судового способу захисту призвели до висновку щодо необхідності утворення в державному управлінні України альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів, одним з яких виступає інститут адміністративної квазіюстиції. Автором досліджено, що адміністративною квазіюстицією є спеціально створені державою органи, які є складовою системи виконавчої влади або ж є незалежними органами, що займають маргінальне положення між виконавчою та судовою гілками державної влади. Ці органи не входять у систему органів судової влади, а лише нагадують їх за своєю діяльністю. 7. Запропоновано ряд пропозицій, що необхідно врахувати при інституціоналізації адміністративної квазіюстиції у державному управлінні України, у тому числі, використавши позитивний досвід країн англосаксонської моделі адміністративної юстиції. Зокрема, необхідно створити систему незалежних вузькоспеціалізованих державних органів із вирішення адміністративних спорів у деяких сферах публічного управління (податковій, митній, соціального захисту тощо), які за спрощеною процедурою та без дотримання судових формальностей будуть вирішувати спори між громадянами та органами державного управління і місцевого самоврядування. |
