Анотація до роботи:

Векуа Н.В. Антонімія якісних прикметників у сучасній українській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню антонімічних відношень, які виникають між якісними прикметниками, з’ясуванню специфіки їх мовної реалізації, виявленню особливостей розвитку та функціонування (паралельного або непаралельного) протиставних відношень між членами антонімічних пар. У роботі з’ясовано теоретичні засади вивчення антонімії, її розвиток, формування та функціонування; визначено склад та структуру лексико-семантичної групи параметричних якісних прикметників, внутрішня організація якої базується на протиставленні; здійснено семантичний аналіз якісних прикметників, які протиставляються; на фактичному матеріалі простежено за виникненням та функціонуванням протиставних відношень між якісними прикметниками; окреслено межі антонімії якісних прикметників шляхом виокремлення груп, в яких один з членів типової антонімічної пари функціонує без протилежного члена; виявлено та описано парадигматичні та синтагматичні характеристики антонімічних лексем.

Антонімічні властивості якісних параметричних прикметників характеризуються лексико-семантичними, граматичними та функціональними ознаками. По-перше, антонімам властива семантична спільність, яка виявляється в тому, що вони виражають одне й те саме родове поняття. Антоніми великий – малий, довгий – короткий, високий – низький характеризують явища одного плану, тобто мають загальну значеннєву інтерпретацію. Для протиставних прикметників великий – малий – це розмір, для довгий – короткий – довжина, для високий – низький – висота. Антоніми функціонують на засадах наявності протилежної семантики, реалізованої в парадигматичній взаємодії несумісних контрарних сем. Наявність цих сем забезпечує діаметральну опозицію між антонімічними якісними прикметниками. По-друге, антонімам властивий частковий збіг валентності протиставних семем, тобто здатність вживатися в тотожному, аналогічному контекстуальному оточенні, що випливає з критерію семантичної спільності – характеристики явища одного плану. По-третє, антонімам властиве регулярне протиставлення в мові та мовленні.

Семантичні структури антонімічних прикметників високий – низький, довгий – короткий, широкий – вузький, глибокий – мілкий, товстий – тонкий, великий – малий, просторий – тісний, обмежений – безбережний, безкраїй, безмежний, безмірний, необмежений, неоглядний, неозорий складаються з трьох типів диференційних семантичних множників: загальних, несумісних контрарних та безеквівалентних. Загальною семою, характерною для всієї лексико-семантичної групи параметричних прикметників, є сема “позначення розміру”. Загальні семи обмежують сферу антонімічних відношень словами, що належать до одного лексико-граматичного класу слів і характеризуються однаковими лексико-граматичними категоріями. Такі семи вказують на однаковий ступінь абстракції і зумовлюють лексико-граматичну однорідність слів-антонімів та обмеженість протиставних слів однією частиною мови. Несумісні контрарні семи взаємовиключають та передбачають одна одну в структурі двох антонімів. Саме вони визначають діаметральну опозицію між антонімічними прикметниками. Контрарні семи бувають двох типів: 1) ті, що містять протилежну інформацію “значний / незначний” і 2) ті, що вказують на позитивну / негативну реалізацію певної ознаки. Безеквівалентні семи вказують на додаткову семічну інформацію в змісті тільки одного з членів антонімічної пари.

Однією з визначальних рис антонімії якісних прикметників є ступеневе зростання або спад вияву ознаки. Прикметники такого типу належать до градуального класу протиставлюваних слів, в якому заперечення одного з антонімів не є ствердженням другого, в аналізованих випадках прикметники на не- мають значення протилежності з відтінком помірності, або негострого контрасту. У парах прикметників високий – невисокий, великий – невеликий, товстий – нетовстий тощо відсутній той контраст, на якому ґрунтується повна протилежність значень лексичних антонімів високий – низький, великий – малий, товстий – тонкий.

Загальномовні антоніми високий – низький, довгий – короткий, широкий – вузький, глибокий – мілкий, товстий – тонкий, великий – малий можуть виступати компонентами фразеологізмів (випала висока честь, низької проби, довга пісня, коротка пам’ять, широка натура, у лісі щось велике здохло, загнати в тісний кут тощо) та стійких мовних сполук (висока мода, широка дорога, великий князь тощо). Прикметники, які виступають компонентами фразеологізмів десемантизуються та, відповідно, втрачають антонімічні відношення. Але, залежно від притаманної їм значеннєвої кваліфікації можуть протиставлятися фразеологічні сполуки, до складу яких входять аналізовані якісні прикметники, наприклад: Бути про когось високої думки – бути про когось низької думки, птах високого лету – птах низького лету; довгі руки – короткі руки; у широкому / вузькому розумінні тощо.

Уявлення щодо кількісних якостей просторових об’єктів, ідеї розміру застосовуються у різноманітних непросторових сферах, що знайшло відображення в мові і зумовило появу переносних значень у параметричних слів. Метафоричні вияви властиві семантичному полюсу часу (довгий – короткий день, ніч), аксіологічним оцінкам (високий / низький вчинок; висока / низька душа, людина; бути високої / низької думки), сфері ментальності (глибокий розум, висока матерія), сфері соціальних відношень (бути на короткій нозі; поставити на широку ногу; мати довгі / короткі руки), сфері непросторових розмірних величин (висока / низька температура, висока / низька зарплата; високий / низький бал). Така різноманітність метафори просторового розміру зумовлена унікальною властивістю розмірів, що відрізняють їх від інших фізичних величин, – їх наочністю.

Антонімію якісних прикметників можна кваліфікувати як 1) парні протиставлення якісних прикметників та 2) протиставлення ряду антонімічних опозицій якісних прикметників, об’єднаних спільною значеннєвою кваліфікацією. Визначальною мовною сутністю антонімії є вираження протилежності (полярності, протиставності) значень у тотожних позиціях.

Публікації автора:

1. Векуа Н.В. Антонімічні відношення в лексико-семантичній групі параметричних прикметників // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М.Я. Брицина: Зб. наукових праць. – К.: Знання України, 2004. – С. 185 – 192.

2. Векуа Н.В. Антонімічні відношення між параметричними прикметниками на позначення лінійних розмірів предметів // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. редактор А.П. Грищенко. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Випуск 1. – С. 115 – 122.

3. Векуа Н.В. Компонентний аналіз антонімів (на прикладі прикметників на позначення сукупного розміру предмета) // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Випуск 1. – С. 28 – 32.

4. Векуа Н.В. Поняття протилежності // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Збірник наукових праць. – Випуск 8: Збірник пам’яті професора Василя Добоша. – Ужгород, 2005. – С. 345 – 355.

5. Векуа Н.В. Система антонімічних відношень // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П. Драгоманова / Відп. редактор А.П. Грищенко. – К.: НПУ, 2002. – С. 167 – 174.

6. Векуа Н.В. Склад та структура лексико-семантичної групи прикметників на позначення кольору // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П. Драгоманова / Відп. редактор А.П.Грищенко. – К.: НПУ, 2004. – С. 124 – 130.

7. Векуа Н.В. Парадигматичні та синтагматичні характеристики антонімічних лексем // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. редактор А.П. Грищенко – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – Випуск 2. – С. 216 – 223.