Анотація до роботи:

Мер’є О. В. Архітектура дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII – першої половини XX століть. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. Національний університет „Львівська політехніка”, Львів, 2009 р.

У дисертації висвітлюється маловідома архітектура дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII – першої половини ХХ століть. Зокрема, вперше проаналізовано стан дослідженості і визначено існуючий стан досліджуваних споруд. Проведені автором натурні обстеження та інвентаризація виявили на теренах Галичини 246 дерев’яних храмів, з яких зберігся лише 41 об’єкт, 197 храмів втрачено, а 8 проектів залишилися нереалізованими. Також визначено закономірності архітектури дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII – першої половини ХХ століть за їхніми містобудівними, розпланувально-композиційними, об’ємно-просторовими та конструктивними характеристиками; сформульовано закономірності об’ємно-розпланувальних вирішень досліджуваних споруд. Показано розвиток стилістичних напрямків щодо дерев’яної римо-католицької архітектури. Розкрито прийоми застосування архітектурно-декоративних засобів опорядження (поліхромії, художнього металу, різьби) в екстер’єрі та інтер’єрі досліджуваних святинь. Встановлено, що особливістю архітектури досліджуваних споруд є те, що вона формувала стилістичні епохи (бароко, рококо, класицизм, історизм, модерн), зазнаючи впливів місцевих (архітектурних, етнічних), регіональних (формували плани і фасадні вирішення) та зовнішніх (сусідніх регіонів (Волині, Закарпаття) чинників; європейської архітектури, в тому числі народної (виразилися у використанні загальноєвропейських стилів, серед яких найактивніший – модерн, Ар Деко, старонордійське зодчество)). Особливості архітектури дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини проявлялися у залежності від їхнього зведення – для міст, містечок чи сільських поселень. Окрім цього, завдяки тому, що народні зодчі надали пріоритет найбільш архаїчному тридільному типу плану, поширеному на всій території Галичини, виділено особливий тип досліджуваних об’єктів – так званий „галицький тип дерев’яного римо-католицького храму”. Виявлено нові об’єкти та забуті імена творців дерев’яних костелів. Результати дослідження є важливою джерельною базою для створення цілісної картини розвитку історії архітектури України; вони також можуть бути використані у довідниках, реставраційній практиці та при проектуванні нових сакральних об’єктів за аналоговим методом, розробці проектної документації для їхнього відзнакування. Окрім цього, дослідження дає науково обґрунтовані підстави надати низці храмів статус пам’яток місцевого та національного значення.