59. Сташевський Андрій Якович. Баянне мистецтво України: тенденції розвитку оригінальної музики та індивідуальне втілення жанрово-стильового аспекту у творчості Володимира Рунчака: дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського. - К., 2004.
Анотація до роботи:
Сташевський А. Я.Баянне мистецтво України: тенденції розвитку оригінальної музики та індивідуальне втілення жанрово-стильового аспекту у творчості Володимира Рунчака. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. – Музичне мистецтво. – Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського. – Київ, 2004.
Дисертація присвячена вивченню закономірностей розвитку вітчизняного оригінального репертуару для баяна. Уперше в українському музикознавстві це явище стало предметом спеціального дослідження в аспекті комплексного аналізу його еволюційного процесу. Запропонована концепція періодизації еволюційних етапів вітчизняної літератури для баяна. Висвітлюються основні тенденції розвитку провідних жанрів української баянної музики сучасної доби.
Уперше запропоновано загальнотеоретичний та жанрово-стильовий аналіз баянної творчості провідного українського композитора Володимира Рунчака. Зазначається, що композитор здійснив значний внесок у розробку жанрових та стилістичних компонент нової баянної літератури через активне перетворення жанрових прототипів, створення жанрових прецедентів, суттєву трансформацію всього жанро-стильового комплексу баянної музики.
Оригінальний репертуар для гармоніки зароджувався безпосередньо в самому генезисі гармоніко-баянного музикування в Україні. Формування жанрової спрямованості оригінальної музики для гармоніки на початковому етапі її становлення відбувалося двома шляхами, які пов’язані з побутуванням цього інструмента у двох соціально-культурних середовищах:у сільському побуті (фольклорна музична практика) та міській музичній культурі (жанри побутової музики міста).
Еволюція баянного репертуару у відношенні до еволюційного процесу інструментарію та виконавського мистецтва носить взаємозумовлений характер, що виступає гідним чинником спіралевидності розвитку цих складових баянного мистецтва.
Процес становлення професіоналізації оригінальної музики для баяна відбувається в 50-ті – 70-ті роки ХХ ст. А з другої половини 70-х років вітчизняна баянна література поступово виходить на якісний рівень кращих зразків академічної камерно-інструментальної музики, головною тенденцією чого виступає суттєва зміна всієї системи жанрово-стилістичних складових, що дає підстави констатувати сучасний еволюційний процес баянного мистецтва в напрямку подальшої академізації та камернізації.
Систематизація розвитку української музики для баяна запропонована у вигляді періодизації еволюції вітчизняної оригінальної музики для баяна з урахуванням головних чинників системних змін за двома рівнями: три загальнихетапи, зміна яких демонструє кардинальні якісні трансформації всієї галузі баянної музики; сімперіодів, чергування яких зумовлені певними новаціями, що підіймають оригінальну баянну літературу на новий рівень професійності.
Жанрова сфера сучасної вітчизняної баянної музики зазнала наступних змін: глобальна камернізація монументальних жанрів (концерт); актуалізація великих жанрів для баяна-соло (сонати, сюїти, партити) та формування розвитку цих жанрів у двох напрямках – симфонізація та камернізація; розвиток нових жанрових різновидів, поліжанрових і синтезованих утворень, розосередження жанрових ознак і значної трансформації жанрів; створення оригінальної музики для камерно-інструментальних ансамблів з баяном.
Розширення стильової палітри баянної музики відбулося завдяки: впровадженню полістилістики, цитатного матеріалу; “осучасненню” шляхом значної дисонанізації, посиленню колористичності, збагаченню метро-ритміки, поліфонізації та поліпластовості фактури; використання новітніх композиційних технік і технологій; розробці й широкому використанню нових прийомів гри, звуковидобування та спецефектів; посиленню ролі вербалізації та мультимедійності; появі нових стильових напрямків.
До особливостей творчого методу В. Рунчака ми можемо віднести такі ознаки: поглиблення та розширення образної сфери та тематики баянних творів, актуалізація комплексу ідей, образів і мотивів, що пов’язані з духовними пошуками митця, його відповідальністю перед суспільством і перед Богом. Використання всього композиторськоготавиконавського потенціалу, накопиченого за період розвитку сучасного баянного мистецтва. Розширення жанрово-стильової атрибутики через активне перетворення жанрових прототипів, створення жанрових прецедентів. Автор виводить традиційні академічні жанри у сферу експериментального пошуку для втілення найактуальніших ідей та думок з максимальним використанням можливостей сучасного баяна.
Внесок В. Рунчака в розробку жанрових та стильових компонент нової баянної літератури виявляється у впроваджені автором цілого комплексу засобів виразності: а)жанрові прототипи та атрибути творчого методу В.Рунчака реалізуються найчастіше за допомогою: елементів системи барокових жанрів, жанрових прецедентів, класичних жанрів; б)стильові атрибути авторського письма виявилися у використанні комплексу найсучасніших засобів виразності; в)баянна техніка у творах В.Рунчака представлена повним спектром специфічних прийомів, що стали ознакою найактуальнішого сучасного баянного виконавства; г) композиційні атрибути авторського методу виявилися у максимальній індивідуалізації формоутворень, докорінному переосмисленні та генерації нових синтетичних форм на основі класичних схем сонатно-симфонічного циклу.
Завдяки творчості В. Рунчака в контексті сучасної академічної музичної культури України відбувається значний розвиток та піднесення баянної музики на найвищий щабель професійної майстерності.
Публікації автора:
Сташевський А. Культурно-історичні аспекти формування оригінального баянного репертуару // Культура і Сучасність. Альманах. – Вип. 2. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2002. – С. 102-108.
Сташевський А. Баянні твори В. Рунчака в аспекті жанрово-стильові трансформації // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. у двох частинах. – Вип. ІХ – Ч. ІІ. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2002. – С. 238-243.
Сташевський А. Генезис та початок формування оригінальної музики для гармоніки в контексті розвитку гармоніко-баянного виконавського мистецтва в Україні // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Вип. 24. – К.: Київський національний лінгвістичний університет, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, 2003. – С. 183-186.
Сташевський А. Деякі жанрові тенденції в українській музиці для баяна 70-80-х років ХХ століття. // Теоретичні та практичні питання культурології. – Вип. 14. – Мелітополь: Мелітопольський державний педагогічний університет, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, 2003. – С. 62-70.
Сташевський А. Володимир Рунчак Сюїта №1 для баяна “Портрети композиторів” // Науковий вісник Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського. – Вип. 26, Музичне виконавство. – Кн. 9. – К.: НМАУ, 2003. – С. 185-192.
Сташевський А. Українська оригінальна література для баяна: концепція періодизації еволюційних етапів // Українське музикознавство. – Вип. 31. – К.: Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, 2003. – С. 147-159.
Сташевский А. К вопросу об эволюции баянной аппликатуры (на примере правой клавиатуры) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – Вип. 6(50). – Луганськ: ЛДПУ, 2001. – С. 70 – 78.
Сташевский А. Юрий Шамо. Штрихи к портрету // «Народник» Информационный бюллетень. – Вып. 1(37). – М.: Музыка, 2002. – С. 13-14.
Сташевський А. Вивчення вітчизняної баянної літератури на відділенні “музичне мистецтво” вищих навчальних закладів // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті. Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Ч. 2. – Луганськ: “Альма-матер”, 2003. – С. 298-302.