Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Військові науки / Військова історія


Дивень Валентин Іванович. Боротьба з повітряними десантами за досвідом локальний війн другої половини ХХ ст. : Дис... канд. наук: 20.02.22 - 2004.



Анотація до роботи:

Дивень В.І. Боротьба з повітряними десантами за досвідом локальних війн другої половини ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. – Національна академія оборони України. – Київ, 2004.

У дисертації узагальнено досвід боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ століття. Розкрито фактори, що впливали на організацію та результати боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами противника в локальних війнах і збройних конфліктах. Визначено завдання, що вирішувалися повітряними (аеромобільними) десантами у локальних війнах і збройних конфліктах, розкрито способи, характерні риси та особливості їх застосування. Виявлено характерні риси боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами, її особливості та уроки, вироблено наукові рекомендації щодо шляхів вирішення цієї проблеми та використання дослідженого досвіду й уроків у Збройних Силах України.

У дисертації здійснено вирішення наукового завдання з узагальнення досвіду боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст., визначення її характерних рис, тенденцій та уроків, розробки рекомендацій щодо шляхів і змісту її удосконалення, розвитку способів розгрому повітряних (аеромобільних) десантів противника.

Основні результати дослідження:

1. Проведено історіографічний огляд та показано стан розробки теми. Виявлено, що питання, пов’язані з узагальненням досвіду боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст., залишаються недослідженими і слабо висвітленими в науковій літературі. Всебічне їх розкриття ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці.

2. У локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. широко використовувались повітряні (аеромобільні) десанти, які вирішували низку завдань. Головне з них – захоплення та утримання важливих об’єктів і районів у тилу противника. За своїм змістом воно багатогранне. Все залежить від цілей операції, що проводиться. В ході її виконання повітряні десанти захоплюють аеродроми противника, ведуть боротьбу з його резервами, захоплюють і утримують мости, переправи, вузли доріг, ділянки місцевості, займають узбережжя, острови.

Загалом у локальних війнах виявилося три напрямки у використанні повітряних десантів. Перший – для захоплення аеродромів противника. Другий – для оволодіння узбережжям і забезпечення висадки морських десантів. Третій – для захоплення ділянок місцевості і боротьби з противником, який відходить, та його резервами. За масштабами застосовані повітряні десанти переважно мали тактичний і оперативно-тактичний характер, але за метою, змістом завдань та своїм значенням багато з них досягали оперативного рівня.

У локальних війнах 80-90-х років ХХ ст. відбулися певні зміни у способах дій повітряних (аеромобільних) десантів. Так, зокрема, в якості штурмового ешелону стали використовуватися бойові частини спеціального призначення. Отримала розвитку тенденція використання передової бази в якості вихідного району для десантування батальйонних (бригадних) повітряно-десантних штурмових груп. Розширюється і коло завдань, які вирішуються аеромобільними десантами, та способи їх вирішення.

Аналіз досвіду локальних війн показав, що повітряно-десантні (аеромобільні) війська є одним з найважливіших компонентів Сухопутних військ, а останнім часом – і основою сил швидкого реагування та сил спеціальних операцій в багатьох країнах світу.

3. На організацію, ведення та результати боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами та розвідувально-диверсійними формуваннями противника в локальних війнах і збройних конфліктах найсуттєвіший вплив здійснюють такі фактори: інтенсивна розробка і впровадження новітніх засобів збройної боротьби, зброї та військової техніки; досвід застосування повітряних (аеромобільних) десантів і протидії їм у локальних війнах і збройних конфліктах; розвиток воєнної теорії, зміни усталених положень воєнного мистецтва, особливо тактики; зміни в організаційно-штатній структурі військ; специфіка політичних, фізико-географічних та інших умов.

4. У більшості локальних війн і збройних конфліктів другої половини ХХ ст. боротьба з повітряними (аеромобільними) десантами не здійснювалася або здійснювалася недостатньо ефективно. Не зважаючи на існування певних теоретичних основ та настанов щодо її організації та ведення, практика засвідчила низьку підготовку командувань, штабів і військ (сил) до ведення боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами. Дисертантом розкрито причини недостатньої ефективності вирішення цієї проблеми.

Разом з тим, в історії локальних війн є приклади достатньо ефективної організації боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами та розвідувально-диверсійними групами. Це, зокрема, досвід дій в’єтнамського фронту визволення проти американсько-сайгонських військ. Дисертантом узагальнено позитивний досвід боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами в другій половині ХХ століття, визначено її характерні риси та особливості.

5. На основі аналізу цілей, завдань і ролі, що відводиться десантам і диверсійно-розвідувальним формуванням, форм і способів їхнього використання, можливо виділити ряд принципів організації та ведення боротьби з ними. До основних з них, на думку дисертанта, можливо віднести: всебічне врахування десантних і диверсійних можливостей угруповання противника; постійну готовність усіх військ і сил об’єднань до боротьби з десантами та ДРФ, виділення для цього достатньої кількості сил і засобів, організацію їх спеціальної підготовки; зосередження зусиль щодо боротьби з десантами в оперативно важливих районах у вирішальні періоди оборонної операції; організацію боротьби з ними за територіальним (зональним) принципом; різноманітність і нестандартність форм, способів і прийомів боротьби, узгодженість зусиль військ (сил); утримання панування в повітрі над районами дій десантно-диверсійних сил противника; нанесення ударів по десантах у періоди їхньої найбільшої уразливості та обмеженої здатності до дій (у районах зосередження, у ході перельоту та при висадці).

Як показує досвід локальних війн і збройних конфліктів, до ведення боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами і ДРФ повинні бути готові всі з’єднання і частини, а також підрозділи й установи тилу та технічного забезпечення. Дисертантом запропоновано конкретні сучасні й перспективні способи боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами.

Зважаючи на те, що боротьба з десантами та диверсійно-розвідувальними формуваннями може стати однією з найважливіших складових частин у змісті сучасної оборонної операції, необхідно врахувати цей фактор у процесі реформування та оптимізації організаційно-штатної структури і чисельності Збройних Сил України, у визначенні їх функціональних компонентів, при визначенні перспективних напрямків наукових досліджень і підготовки штабів і військ. Визріла нагальна потреба у створенні вітчизняної Концепції боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами та ДРФ, внесенні певних змін до бойових статутів і відповідних настанов.

Одним з найважливіших завдань у сучасних умовах є вивчення досвіду провідних країн світу у застосуванні повітряних (аеромобільних) десантів у локальних війнах і збройних конфліктах. З цією метою необхідно розробити перелік перспективних воєнно-наукових досліджень у визначеному напрямку.

Питанням вивчення досвіду та організації боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами та ДРФ необхідно відвести належне місце у програмах підготовки військових фахівців тактичного, оперативно-тактичного і оперативно-стратегічного рівнів у вищих військових закладах Міністерства оборони, насамперед, у Національній академії оборони України.

Публікації автора:

1. Характерні риси бойового застосування повітряних десантів у локальних війнах і збройних конфліктах др. пол. ХХ ст. / / Вісник Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького. Серія: Історичні науки. –2004. – С.142-145.

2. Особливості проведення психологічних операцій в зоні Перської затоки (1990-1991 рр.) та Іраку (2003 р.) / / Зб. наук пр. ВП НАОУ. – №3 (40). – 2004. – С. 60-69.

3. Форми та способи застосування сил швидкого реагування провідних країн світу у збройних конфліктах кінця ХХ ст. / / Воєнні конфлікти другої половини ХХ століття. Збірник наукових статей. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. – С.50-56.

4. Характерные черты противоборства средств воздушного нападения и противовоздушной обороны в локальных войнах конца ХХ века / / Локальні війни та збройні конфлікти сучасності: проблеми розвитку теорії та практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 12 грудня 2002 року. – Частина 2. – К.: УІВІ, 2003. – С.71-75.