У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державної політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів, розкритті сутності механізму її реалізації в умовах системних суспільно-економічних трансформацій в Україні, розробці шляхів удосконалення згаданої політики відповідно до сучасних пріоритетів і завдань державного регулювання національної економіки. Поставлену у дослідженні мету досягнуто, основні завдання виконано. Відповідно до цього отримані такі результати. 1. Дослідження стану висвітлення теоретичних засад державної політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі показало, що фінансове вирівнювання розглядається як специфічна діяльність держави щодо забезпечення рівномірного постачання суспільних благ територією країни. Аналіз та узагальнення теоретичних напрацювань, зокрема у межах галузі науки “державне управління”, засвідчили актуальність подальших наукових розробок з виявлення та характеристики особливостей використання інструментарію фінансового вирівнювання, його вдосконалення в системі державного регулювання для вирішення нагальних проблем соціально-економічного розвитку. Провідним напрямом подальших досліджень стосовно теми дисертації визначено встановлення стійких зв’язків, тенденцій, закономірностей впливу вирівнюючих процедур на економічну поведінку основних суб’єктів фінансового вирівнювання. Перспективною видається розробка рекомендацій щодо вироблення та здійснення ефективної державної політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів, що базується, насамперед, на принципі гармонізації державних та регіональних і місцевих інтересів. 2. У роботі визначено, що державна політика фінансового вирівнювання місцевих бюджетів є системою організаційних заходів держави, спрямованих на досягнення рівномірності споживання громадянами основних суспільних благ незалежно від місця проживання. Фінансове вирівнювання виступає специфічною формою міжбюджетних відносин, що виникають під час прогнозування, розробки проектів бюджетів, формування, розподілу, перерозподілу, використання бюджетних коштів з метою вирівнювання фінансових можливостей бюджетів, а також контролю за витрачанням цих коштів. Державне регулювання міжбюджетних відносин розглядається як сукупність дій органів державної влади щодо впорядкування структури системи міжбюджетних відносин, забезпечення збалансованості між її окремими елементами, досягнення відповідності принципам побудови бюджетної системи. 3. Концептуальні засади здійснення державної політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів, стратегічна мета і завдання цієї політики мають бути закріплені в спеціальному базовому документі. В концепції необхідно відобразити принципи згаданої політики, що включають відкритість, прозорість і публічність, обґрунтованість і достовірність, диверсифікованість інструментарію, уніфікованість процедур, справедливість і неупередженість, солідарність, ефективність, та основи побудови спеціального механізму, за допомогою якого вона реалізується. 4. Виокремлено та досліджено механізм фінансового вирівнювання як сукупність засобів упорядкування відносин з приводу розподілу, перерозподілу та використання частини виробленого ВВП з метою фінансового забезпечення і фінансового регулювання соціально-економічного розвитку територій країни. Механізм фінансового вирівнювання призначений для реалізації державної політики, виконання її завдань і має свій специфічний об’єкт: фіскальні дисбаланси; обов’язковим суб’єктом, що розробляє цей механізм, є держава в особі її центральних органів. При побудові механізму фінансового вирівнювання необхідно заздалегідь зробити політичний вибір щодо ступеня перерозподілу бюджетних коштів з боку центрального уряду, орієнтації на вертикальне або/та горизонтальне вирівнювання, вирівнювання доходів чи/і видатків, встановлення межі зменшення міжтериторіальних диспропорцій на основі узгодження цілей забезпечення соціальної справедливості та економічної ефективності. 5. У сучасній практиці фінансового вирівнювання місцевих бюджетів використовується широкий набір інструментів регулювання фіскальних дисбалансів, зокрема: закріплені і регулюючі загальнодержавні податки і збори, різні види прямих міжбюджетних трансфертів (умовні та безумовні, пайові та непайові, лімітовані та нелімітовані). Вибір щодо застосування того чи іншого інструмента зумовлюється особливостями фінансової системи країни, видами фіскальних дисбалансів та цілями державної політики. Під час вибору конкретних інструментів вирівнювання для вирішення завдань державної політики у роботі запропоновано враховувати такі критерії: стабільність надходжень, величину видатків на адміністрування, гнучкість, забезпечення автономності субнаціональних органів управління у витраті коштів, ефективність використання коштів, узгодженість із загальнодержавними інтересами, стимулювання субнаціональних органів управління збільшувати бюджетні надходження. Інструментарій, що використовується в Україні, потребує подальшого вдосконалення та розширення переліку застосовуваних засобів вирівнювання. 6. Стосовно впорядкування відносин із закріплення за різними рівнями органів управління певних функцій та відповідних їм фіскальних інструментів зазначено, що науковою базою вирішення проблем місцевих бюджетів в Україні може бути теорія фіскального федералізму. Водночас наголошується на тому, що в Україні ще не вироблено власних критеріїв застосування фіскального федералізму, що враховували б як досвід інших країн, так і потреби України виходячи з її особливостей (насамперед унітарного устрою). Втім, зазначається, що поступова перебудова міжбюджетних відносин на засадах фіскального федералізму, більш повне та послідовне впровадження його принципів, без сумніву, стане визначальною тенденцією в Україні. 7. У дослідженні доведено, що вдосконалення політики фінансового вирівнювання являє собою процес, нерозривно пов’язаний із трансформацією економічної системи держави в цілому. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення політики фінансового вирівнювання: необхідно чітко визначитися щодо принципів, цілей та механізмів здійснення державної політики фінансового вирівнювання, вибір яких має базуватися на засадах економічної доцільності та ефективності. Головне при цьому – не тільки створити відповідну концепцію, а й чітко дотримуватися її положень при подальшому впровадженні як на законодавчому, так і на практичному рівні; заходи з удосконалення механізму фінансового вирівнювання мають тісно корелюватись із перебігом інших суспільно-економічних реформ: адміністративної, бюджетної, муніципальної, податкової, реформи адміністративно-територіального устрою; варто розмежувати бюджетні повноваження органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях; розробити механізми вирішення проблем фінансового вирівнювання в процесі зміни меж муніципальних та адміністративно-територіальних утворень; зміни в оподаткуванні різними податками здійснювати узгоджено, можливі втрати місцевих бюджетів компенсувати за рахунок зміни переліку закріплених загальнодержавних податків і зборів; доцільним видається впровадження процедур оцінювання результативності та економічної ефективності державної політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів, що дасть змогу: визначити реальний стан справ та ідентифікувати проблеми у цій сфері; підвищити дієвість застосовуваних інструментів вирівнювання; встановити реальний рівень досягнення поставлених цілей та розробити коригуючі заходи. Оцінювання політики фінансового вирівнювання включає: встановлення ступеня забезпечення рівно-мірності споживання основних суспільних послуг у різних адміністративно-територіальних одиницях; визначення змін у міжтериторіальній диференціації бюджетних доходів та впливу вирівнюючих процедур на економічні процеси. З огляду на зазначене можна зробити узагальнюючий висновок, що фінансове вирівнювання є важливим засобом державного впливу на соціально-економічний розвиток регіонів, зменшення міжтериторіальних диспропорцій, а також інструментом реалізації загальнодержавних інтересів на регіональному та місцевому рівнях. Механізм фінансового вирівнювання в Україні потребує подальшого вдосконалення, чому сприятиме впровадження запропонованих у дисертаційній роботі рекомендацій. |
