У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Визначено, що освiтня послуга є комплексом цiлеспрямованих дiй юридично або фiзично особи, результати яких виражаються в корисному ефектi, що задовольняє освiтнi, науковi й виховнi потреби iншо юридично або фiзично особи. До освiтнiх послуг слiд зарахувати послуги, пов'язанi з наданням студентам знань, умiнь та навичок у тiй чи iншiй науковiй сферi. Освітня послуга є особливим видом товару, який створюється в освітній галузі й володіє споживною вартістю, задовольняє освітні потреби особи, суспільства й держави. Освітня послуга сприяє соціальній мобільності в умовах трансформації економічної системи. Освітня послуга допомагає адаптуватися людині в умовах трансформації економічної системи. 2. Встановлено, що система державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні ще далека від досконалості, насамперед, через недоліки правового забезпечення державного управління освітою. Сама система державного регулювання ринку освітніх послуг продовжує залишатися зацентралізованою, як це було властиво системі освіти в СРСР. Діяльність загальноосвітніх установ бюрократизирована більшою мірою, ніж вищих навчальних закладів, наділених чималою автономією. Недоліком системи державного регулювання ринку освітніх послуг також є відсутність гнучкості, можливості швидкої адаптації до законів, умов зовнішнього середовища, суспільних відносин, що реформуються. 3. У процесі дослідження виділено чотири групи інновацій на ринку освітніх послуг. До інновацій, що координують відносини власності на ринку освітніх послуг віднесено закріплення академічної й господарської самостійності навчальних закладів усіх форм власності та реструктуризацію мережі навчальних закладів. Договірні відносини з державою та договірні відносини з іншими, крім держави, замовниками освітніх послуг складають другу групу інновацій. Фінансові інновації на ринку освітніх послуг полягають у введенні податкових пільг; бюджетному фінансування освіти; співфінансуванні освіти родиною і підприємствами; освітньому кредитуванні. Управлінські інновації складаються з реформування управління освітою, громадської участі в управлінні системою освіти й навчальними закладами; підвищення якості освіти. Виділені нами групи інновацій на ринку освітніх послуг сприятимуть підвищенню ефективності функціонування сфери освіти, якості та доступності освітніх послуг. 4. Удосконалено структуру Міністерства освіти і науки України створенням спеціалізованого урядового органу, діяльність якого буде спрямована на оптимізацію системи управління освітніми послугами. Цим урядовим органом має стати Державна служба управління якістю освітніх послуг. Діяльність служби має на меті підвищення ефективності процедур контролю за наданням освітніх послуг вищими навчальними закладами. Призначення такого органу полягає в розробці основних єдиних технологій і процедур оцінки якості освіти, зборі й обробці інформації про розвиток ринку освітніх послуг в Україні, надання рекомендацій з підвищення ефективності його функціонування. Робота служби значно спростить процедуру контролю якості надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, покращить їх взаємодію з Міністерством освіти і науки України. 5. Аналіз стану ринку освітніх послуг надаваних вітчизняними навчальними закладами показав, що в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а більшість випускників ВНЗ (особливо нових) неконкурентоспроможна на ринку праці. Спостерігається погіршення якості вищої освіти, її неадекватність потребам суспільства і ринку праці поглиблює розрив зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці. Існуюча база даних щодо навчальних закладів (спеціалізація ВНЗ, правила прийому до ВНЗ, термін навчання, оплата тощо) не може повною мірою надати майбутньому абітурієнту вичерпну інформацію в непростому питанні вибору «саме того» навчального закладу, який забезпечить максимум користі від коштів, вкладених у навчання, яке в свою чергу, стане основою професійної кар'єри. 6. Дослідження показало, що освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників ВНЗ, особливо нових, не конкурентоспроможна на ринку праці. Погіршилась якість надання освітніх послуг; існує неадекватність вищої освіти до потреб суспільства і ринку праці, що поглиблює розрив між сферою освіти і ринком праці. Існуюча база даних щодо навчальних закладів, їх спеціалізації не може в повній мірі надати майбутньому абітурієнту вичерпної інформації в непростому питанні вибору вступі до навчального закладу, який зможе забезпечити максимум користі від грошових коштів вкладених у навчання. Ринок освітніх послуг можна охарактеризувати як хаотичний в плані визначення необхідних спеціальностей на ринку праці, а також майбутні абітурієнти не можуть правильно визначити ВНЗ, який їм необхідний, оскільки більшість ВНЗ надають однакові освітні послуги. Значення для абітурієнта при виборі як ВНЗ і спеціальності має плата, а не якість надаваних освітніх послуг. 7. Найбiльш характерними органiзацiйними недолiками в роботi вищих навчальних закладiв зi студентами у 2006/07 н.р. були: необґрунтована мотивацiя вiдрахування студентiв, порушення умов поновлення та переведення студентiв, особливо з контрактної форми навчання на навчання за кошти Державного бюджету, та надання м академiчних вiдпусток; встановлення плати за освiтнi послуги, якi не передбаченi вiдповiдними нормативними актами, поширення практики "умовного" працевлаштування випускників з використанням недостовiрних довiдок. Наявні факти порушення порядку поселення в гуртожитки та х нецiльового використання. 8. Удосконалено систему управління ринком освітніх послуг шляхом створення при обласних державних адміністраціях наглядових рад, метою функціонування яких є створення системи громадського контролю над діяльністю адміністрацій навчальних закладів; функціонуванням фондів підтримки навчальних закладів, що акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб; створенням сприятливих умов розвитку недержавного сектору в освіті. 9. Запропоновано модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці, яка показує, як ринок освітніх послуг реагує на попит на робочу силу на ринку праці. Виходячи з потреб підготовки відповідних спеціалістів для ринку праці, відбувається підготовка затребуваних спеціалістів на ринку освітніх послуг. Крім того, ця модель також може визначити необхідну потребу в робочій силі з боку роботодавців, які при виникненні необхідності підготовки, перепідготовки потрібних спеціалістів можуть замовити відповідні освітні послуги у їх виробників. Модель дає змогу також урівноважити кількість підготовлених спеціалістів для ринку праці та попит на робочу силу, яка вже отримала освітні послуги. 10. Удосконалено механізм державного регулювання освітніх послуг шляхом введення таких інструментів: освітнє кредитування, освітнє страхування, державна освітня субсидія. Використання зазначених інструментів підвищить мотивацiю учасникiв навчального процесу на досягнення високо якостi пiдготовки фахiвцiв; надасть можливостi студентовi отримати професiйнi квалiфiкацi вiдповiдно до його потреб та вимог ринку працi. 11. Підвищення ефективності державного регулювання ринку освітніх послуг залежить від сукупності чинників: виконання законодавчо закріплених норм; перегляд податкового законодавства; усунення дублюючих і суперечливих положень різних законодавчих актів; вдосконалення системи міжбюджетних відносин і удосконалення методики обчислення освітніх нормативів. 12. Запропоновано основні напрями підвищення ефективності державного регулювання ринку освітніх послуг: реалiзацiя державно полiтики у сферi освiти; запровадження стратегiчного управлiння та планування розвитку вищо освiти, проведення монiторингу за певними iндикаторами стану вищо освiти; удосконалення нормативно-правово бази вищо освiти, органiзацiя i контроль за якістю навчального процесу та державно атестацi при пiдготовцi фахiвцiв у вищих навчальних закладах i закладах пiслядипломно освiти; розробка i реалiзацiя системи довузiвсько пiдготовки молодi та профорiєнтацi на здобуття вищо освiти; прогнозування потреби у фахiвцях i планування х пiдготовки у вищих навчальних закладах, пiдготовка проекту державного замовлення на пiдготовку кадрiв з вищою освiтою i внесення його до Мiнiстерства економiки та з питань європейсько iнтеграцi для формування проекту Державного бюджету Украни «Показники економiчного i соцiального розвитку Украни», здiйснення заходiв щодо вдосконалення мережi вищих навчальних закладiв, полiпшення якiсних та кiлькiсних характеристик; пiдвищення якостi освiтньо дiяльностi та якостi вищо освiти через формування якiсного кадрового потенцiалу навчально-виховного процесу; розробка концепцiй розвитку вищо технiчно, педагогiчно та економiчно освiти в Укранi. |
