У дисертаційному дослідженні обґрунтовано необхідність застосування удосконалених організаційно-правових засад державного управління туристично-рекреаційною галуззю. Отримані в процесі дослідження наукові результати в сукупності дали можливість зробити відповідні висновки й внести певні пропозиції. 1. Усебічний аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам державного управління і регулювання туристичної сфери, свідчить, що вони належать до найважливіших управлінських та організаційних проблем, які на сьогодні характеризуються недостатнім рівнем вивчення і розв’язання, що зумовлює необхідність ґрунтовних та комплексних досліджень. 2. Сучасний етап розвитку туристично-рекреаційної галузі в Україні характеризується постійними динамічними змінами, в тому числі і в правовому полі, що призводить до того, що ряд положень із законодавства не відповідає вимогам і потребам туристичної галузі і потребує вдосконалення і уточнення окремих правових норм і положень. Назрілою необхідністю є прийняття “Туристського Кодексу”. 3. Для підприємств та підприємців туристичної індустрії Прикарпаття основними проблемами, як і для більшості регіонів країни, є недостатнє інформаційне забезпечення діяльності бізнесу, низький рівень розвитку інфраструктури, брак кваліфікованих кадрів, відсутність співпраці між туристичними підприємствами, недостатнє сприяння органів місцевої влади. 4. Для ефективного розвитку рекреаційного туризму в регіоні насамперед необхідно формування оптимальної структури управління. Доведено що більш досконалою формою територіальної організації рекреаційного господарства на рівні регіонів слід вважати рекреаційні центри, що мають представляти собою окремі населені пункти (такі, наприклад як Яремче, Косів, Верховина, Коломия) з набором рекреаційних закладів або окремих об’єктів, що виступають центрами формування туристично-рекреаційного комплексу. 5. З метою підвищення ефективної діяльності туристично-рекреаційного комплексу як цілісної територіальної системи слід удосконалити систему управління на основі об’єднання туристичної та оздоровчої сфери в рамках одного відомства, про що засвідчує позитивний досвід багатьох зарубіжних країн. В організаційній структурі управління туристично-рекреаційним комплексом доцільно передбачити виділення окремого департаменту туризму і рекреації. 6. Визначено, що з метою підвищення ефективності використання рекреаційно-курортного та туристичного потенціалу регіону необхідно створити об’єднане рекреаційно-туристичне господарство, що представлятиме собою комплекс взаємодіючих між собою підприємств, установ і організацій, що забезпечують функціонування і розвиток рекреаційно-туристичної інфраструктури, ефективну експлуатацію територіально-ресурсного потенціалу для задоволення потреб населення в організації відпочинку, санаторно-курортного лікування та туристичного обслуговування. Це буде сприяти проведенню єдиної рекреаційно-туристичної політики в регіоні зі сторони органів місцевого самоврядування. 7. Установлено, що органам державного управління для подальшого розвитку туристично-рекреаційної галузі в регіоні потрібно спрямувати роботу на створення розгалуженої інфраструктури туризму, яка б задовольняла всі потреби осіб, що подорожують. 8. Щодо розробки планів стратегії і тактики розвитку рекреаційно-туристичної галузі, то необхідно передбачати насамперед визначення її місця та ролі в структурі економіки регіону. Слід добре усвідомлювати, що специфікою їх альтернативного вибору є легітимність представлених варіантів, адже досить часто привабливі варіанти альтернатив потребують суспільної легітимності, що на практиці сприяє зменшенню діапазону варіантів та полегшенню остаточного вибору. 9. Дуже важливо створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але і для своїх власних, що дозволить створити стабільні умови роботи при здійсненні довготривалих капіталовкладень. Окреслені проблеми посилюють актуальність державного управління інвестиційним процесом в галузі туризму і рекреації. Обґрунтована та виважена державна політика щодо сприяння його активізації, підкріплена реальною програмою дій, підвищить впевненість потенційних інвесторів у тому, що запропоновані для реалізації конкретні інвестиційні проекти знаходяться у повній відповідності з урядовою стратегією розвитку і отримають необхідну підтримку на державному рівні. 10. В діяльності регіональних туристично-інформаційних центрів слід забезпечити системність і оперативність, а саме в наданні інформації та консультативних послуг про туристично-екскурсійні заходи, новинки туристичного бізнесу, надання інформації про їхні підприємства щодо можливостей комплексного обслуговування у закладах розміщення, створення повної інформаційної бази даних, надання допомоги у налагодженні контактів, співпраці та обміні інформацією з туристичними організаціями, надання інформації про нові види туризму. 11. Органам державного управління слід більш активно дбати про створення умов для якісної підготовки і стажування кадрів для туризму, розробці туристичних маршрутів та проведення конкурсів на кращий туристичний продукт, сприяти розвитку сільського зеленого туризму, співпраці відділів культури із туристичними закладами щодо проведення культурних заходів - характерних для Прикарпаття звичаїв, народних традицій та обрядів, проведенням сертифікації готелів, організації співпраці між різними секторами туристичного продукту, покращенню рівня інфраструктури в регіоні, сприяти в реалізації проектів щодо створення та діяльності туристично-інформаційних центрів у всіх районах області, сприяти насамперед розвитку популярних і перспективних зимових видів спорту і відпочинку в Карпатах. 12. Ефективну державну політику дозволить проводити запозичення зарубіжного досвіду у сфері управління та розвитку туристично-рекреаційного комплексу. Це переконливо доводить плідна співпраця з польською стороною. Така політика має загальнонаціональний характер і є стратегічно важливою для подальшого прискореного соціального та економічного розвитку регіонів і всієї країни, її входження у світове, і “європейське” співтовариство, зокрема. | 