Одержані результати дисертаційного дослідження дозволяють вирішити важливе наукове завдання щодо визначення умов формування та функціонування державно-управлінської еліти як суб’єкта державотворення в сучасному українському суспільстві. Теоретичне та прикладне значення мають такі основні висновки та положення: 1. Систематизовано і уточнено визначення понять “еліта”, “управлінська еліта”, “державно-управлінська еліта”, що дозволило виділити як найбільш прийнятний для української дійсності інтегративний спосіб формування еліти (через актуалізацію інституту державної служби). 2. Порівняльний аналіз двох протилежних організуючих начал соціального порядку - довіра держави до громадянина або недовіра держави до громадянина – дозволяє переосмислити механізми взаємовідносин влади та суспільства, визначити як пріоритетні зв’язки, що ґрунтуються на взаємній довірі, коли державно-управлінська еліта стає служником громадянського суспільства, організатором надання ефективних і якісних соціальних послуг. 3. Аналіз нормативно-правової бази дозволяє зробити висновок про недостатню внормованість умов для діяльності державно-управлінської еліти. Оскільки державно-управлінська еліта є одним з найважливіших чинників державотворення, необхідно нормативно закріпити її визначення, ступінь відповідальності згідно з посадовими обов’язками, розробити стандарти якості функціонування. 4. Дослідження специфічних особливостей у розвитку українського державотворення та історичного досвіду функціонування еліти дозволяють виділити та обґрунтувати основні фактори щодо підвищення результативності діяльності державно-управлінської еліти України як чинника державотворення: усвідомлення громадянами та державно-управлінською елітою об’єднавчої державотворчої ідеї, що ґрунтувалась би на патріотизмі населення та патріотично налаштованому державному управлінні; формування позитивного іміджу держави та наявної державно-управлінської еліти; упровадження сучасних соціальних технологій щодо оцінки діяльності державно-управлінської еліти; забезпечення умов для формування кадрового потенціалу державно-управлінської еліти як генератора державотворчого процесу та ін. 5. Одна із провідних ролей у розвитку держави належить державно-управлінській еліті, від якості роботи якої залежить безпека держави, якість управлінських послуг та можливість досягнення добробуту громадянами власними зусиллями. Сьогодні Україна має достатній історичний досвід для побудови сучасної системи державного управління та створення умов функціонування еліти, критеріями якості та результативності діяльності якої можна вважати: її здатність забезпечити громадянам самостійні джерела життєзабезпечення у структурі їх доходів, відповідний рівень залучення непрацездатних груп громадян до праці, соціально-економічну привабливість України. 6. Формування державно-управлінської еліти є процесом з кількома етапами розвитку. Пріоритетним напрямом в утворенні якісної, здатної до результативної діяльності державно-управлінської еліти є дотримання правил її природної циркуляції, де ключовим є забезпечення технологій її змінності та спадковості. 7. Програмно-цільова організація державного управління вимагає удосконалення якості державно-управлінської еліти шляхом упровадження конкретних програм, формулювання відповідних цілей та визначення індикаторів з урахуванням моніторингу громадської думки стосовно ставлення громадян до влади; створення та підтримки позитивного іміджу державно-управлінської еліти; роботи з громадськими організаціями задля встановлення зворотного зв’язку та взаємодовіри; аналізу змін щодо кількості звернень громадян тощо. |