Анотація до роботи:

Галузевська Олена Миколаївна «Діалог слова і музики у співтворчості Івана Карабиця та Бориса Олійника». – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Національна музична академія України імені П. І. Чайковського.

Вияв духовної консолідації у синтезі мистецтв досліджено на основі окремих пісень, вокальних циклів і ораторії, створених протягом 70–80-х років ХХ ст. видатними майстрами – поетом Б. Олійником і композитором І. Карабицем. Поєднуюча роль моральної домінанти у спілкуванні митців спричинила риторичний пафос у втіленні лірико-патріотичних образів. Тема Пам’яті, архетип Матері, міфологема Вогню реалізовані в музично-поетичному діалозі як синтез тексту, підтексту і контексту. Порівняння варіантів вокалізації різними авторами дозволяє визначити закономірності синергетичного процесу у співвідношенні метричної акцентності і мелодичних ліній із глибиною віршової інтонації поетичних текстів. І. Карабиць здійснював адекватний музичний переклад емоційно насиченого вокалізму віршів Олійника завдяки зустрічній інтонації, зустрічному жанру і зустрічній концептосфері.

Ключові слова: діалог, співтворчість, концептосфера, міфологема, синергетика, лінія прихованого ладу, вокалізм, мовчання.

У Висновках дисертації підсумовуються загальні результати дослідження творів І. Карабиця на вірші Б. Олійника, які озвучували «внутрішні голоси» мислячих людей епохи, їхні моральні пошуки.

Передумовою активного процесу взаємодії Олійника і Карабиця стали спільні психологічні якості – інтелігентність, шляхетність, духовність, – які обумовили спільні завдання: втілення національно-етичного ідеалу засобами синтезу мистецтв, реалізацію мети шляхом співпереживання завдяки синонімічній емпатії.

Екологія людяності була стимулом творчого діалогу поета і композитора, вона обумовила пріоритет етичної суті у процесі і результаті їхньої взаємодії, домінуючу роль совісті як критерію особистої і художньої взаємооцінки.

Породження коннотату у творчому процесі Карабиця й Олійника відбувалося на трьох рівнях – зустрічна інтонація, зустрічний жанр і зустрічна концептосфера; художні результати сприймаються в живому виконанні, в аудіозапису, в нотній фіксації; теоретичне осмислення співтворчості має як вербальну, так і візуальну реалізацію (12 схем за різними параметрами).

Діалог Олійника і Карабиця втілений у творах, що дистанційовані від конкретно-історичних стильових полюсів: соцреалізм – постмодернізм, масова культура – елітарна рафінованість. Вокалізація олійниківських віршів відповідала внутрішній потребі Карабиця у здійсненні музичного перекладу звукового ряду, що поєднує інтонацію живого голосу поета, фоніку і вокалізм його віршів.

Ефективність втілення теми «історія й особистість», архетипу Матері і міфологеми Вогню зумовлена взаємодією трьох рівнів:

структурного (історичні передумови, етико-психологічні чинники, ритмо-фонетичні, ладові, фактурні складові артефактів);

семантичного (інтонаційний процес музично-поетичного діалогування);

естетичного (художній результат уособлення в творах двоєдиного митецького суперего).

Зовнішній (горизонтальний) рівень спілкування Олійника і Карабиця у процесі співтворчості переходив у внутрішній (вертикальний) – значний за кількістю і якістю обсяг спільних творів і поєднувався з широким оточенням (діагональним) – інтенсивним звертанням інших композиторів до поезії Олійника і багатогранним прочитанням в музиці Карабиця літературних творів вітчизняних і зарубіжних, давніх і сучасних авторів.

Унікальність творчої взаємодії Карабиця й Олійника полягає у багатовимірності реалізації поетичних концептів. Два жанрових різновиди – вокальні мініатюри з кантиленною мелодикою, тональним мисленням, традиційними формами (куплетною, тричастинною) і масштабні твори з речитативно-декламаційною інтонацією, вільною гемітонікою, мікротематизмом у хвильовому розвитку – підрозділяються на окремі пісні і цикли, з одного боку, та ораторію і балет-ораторію – з іншого.

Розроблена у дисертації система типізації явищ діалогу слова і музики у співтворчості поета і композитора передбачає перспективи подальшого науково-дослідницького пошуку:

1. укладання довідника «Музичні твори на слова українських поетів»;

2. ґрунтовне вивчення опери-ораторії «Київські фрески»;

3. комп’ютерно-математична обробка схем вокальних творів з метою вдосконалення методики їх аналізу.

Публікації автора:

1. Ораторія «Заклинання вогню» І. Карабиця на вірші Б. Олійника: міфологема та її втілення // Українська та світова музична думка: сучасний погляд. – Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського: Зб. статей. – Вип. 36. – Кн. 1. – Київ, 2005. – С. 229–237.

2. Порівняльний аналіз віршової і музичної мелодії (на прикладі творів Б. Олійника М. Дремлюги, В. Тилика та І. Карабиця) // Мова і культура: Зб. статей. – Том 3. – Київ: Видавничий дім С. Бураго. – 2004. – С. 254–264.

3. Архетип Матері у вокальному циклі І. Карабиця на вірші Б. Олійника «Мати» // Музикознавчі записки: Зб. статей. – Вип. 7. – Київ: Академія керівних кадрів культури і мистецтва. – 2005. – С. 3–8.

4. Зображення композиції як засіб оптимізації орієнтування виконавців у творі (на прикладі ораторії І. Карабиця «Заклинання вогню») // Виконавське музикознавство. – Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського: Зб. статей. – Вип. 47. – Кн. 11. – Київ, 2005. – С. 148–155.