Анотація до роботи:

Довбій С.П. Договір охорони майна. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2004.

Дисертація містить комплексний правовий аналіз теоретичних і практичних питань, які виникають у зв’язку з оплатним наданням послуг з охорони майна. Визначено сферу застосування договірної форми регулювання відносин, які досліджуються, комплексно досліджено цивільно-правовий договір охорони майна як юридичну модель поведінки учасників цих відносин, яка відображає їх специфіку та характерні ознаки. Визначено сутність договору охорони майна, його правову природу, місце в загальній системі зобов’язального права та сформульовано авторське поняття договору охорони майна. Приділено увагу особливостям укладення та виконання договору, а також підставам та умовам відповідальності за договором охорони майна. Теоретично обґрунтовано та сформульовано науково-теоретичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення механізму правового врегулювання відносин з надання охоронних послуг.

У дисертації наведені основні положення і узагальнення, отримані в процесі дослідження, та нове розв’язання наукової проблеми, що виявляється в визначенні адекватного основним засадам ринкової економіки механізму регулювання відносин із приводу надання оплатних послуг з охорони майна. Ця загальна проблема вирішена шляхом розв’язання низки інших проблем, що відображено в наступних положеннях:

1. Окреслюється можлива сфера використання цивільно-правового договору як підстави виникнення та регулятора відносин при здійсненні охоронної діяльності. Відзначається, що застосування конструкції цивільно-правового договору можливе лише в сфері недержавної охоронної діяльності, яка зумовлена приватними інтересами сторін. Державна охоронна діяльність є функцією держави, має здійснюватись в інтересах суспільства в цілому. У цьому разі наявність між сторонами відносин влади й підпорядкування взагалі виключає можливість застосування не тільки цивільного законодавства, але й самої конструкції договору як такого.

2. Відзначається, що договір охорони майна є самостійним типом договору про надання послуг, а не спеціальним видом договору зберігання, як це передбачено ЦК України. Для цієї моделі договору виникає необхідність на рівні закону установити спеціальний правовий режим, що дає можливість врахувати специфіку цих відносин. що підлягають врегулюванню.

3. Договір охорони майна є зобов’язанням, що гарантує результат діяльності виконавця послуги. Мається на увазі, що наявність або відсутність очікуваного результату дозволяє зробити висновок: виконані чи не виконані обов’язки, прийняті на себе охоронцем.

4. Підставою цивільно-правової відповідальності за договором охорони майна є невиконання основного обов’язку охоронця, яким слід вважати забезпечення зовнішньої недоторканності майна замовника послуги, внаслідок невиконання якого, протиправними діями третіх осіб заподіяні збитки. У запропонованій моделі договору вина не є необхідною умовою відповідальності, а майнові наслідки розподіляються за системою ризику. В цьому разі зобов’язання по відшкодуванню збитку однорідне страховому зобов’язанню, а ризик можна визначити як можливі або вірогідні негативні майнові наслідки, які бере на себе охоронець.

Публікації автора:

1. Довбій С.П. Цивільно-правове регулювання діяльності з охорони майна громадян та організацій // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – Донецьк, 2003. – № 2. – С. 211–216.

2. Довбій С.П. Щодо розмежування правового регулювання охоронної діяльності // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. Випуск 7. – Харків: Право, 2004. – С. 194–202.

3. Довбій С.П. Щодо питання визначення меж відповідальності й розміру відшкодування збитків за договором охорони майна // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. Вип. 69. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 41–48.