Зміцнення міждисциплінарних зв'язків, інтеграція різних напрямів мовознавчого аналізу й активне залучення набутків інших гуманітарних дисциплін сприяють як підвищенню теоретичного рівня мовознавчих досліджень, так і зростанню ролі лінгвістики в колі галузей наукового знання. Проте розширення обрисів, зсув акцентів, встановлення нових дослідницьких орієнтирів не означає зміни об'єктів мовознавчого аналізу – мовних та мовно-мовленнєвих явищ. Йдеться про новий підхід, який уможливлює лінгвістичний опис комплексного характеру, де властивості мовознавчих об'єктів розглядаються у взаємозв'язку й взаємодії з мисленнєвою й суспільною діяльністю людини. Саме такий підхід застосовано в цьому дослідженні, де конфліктне професійне спілкування англомовних медиків визначено й вивчено як дискурс; тему дискурсу схарактеризовано й проаналізовано як основний конституент, що забезпечує дискурсотворення. Урахування загальних комунікативних критеріїв дозволило встановити основні сталі характеристики конфліктного спілкування англомовних медиків, що визначають його онтологічний статус і низку його мінливих рис, на підставі чого змодельовано АПМКД. Провідна роль комунікативної сфери в АПМКД засвідчує пріоритетність поняття теми для досліджуваного дискурсу. З опорою на вивчення попереднього досвіду, тему визначено як ментально-мовний конструкт дискурсу: зумовлену потребами комунікації активацію певних ментальних структур, їхню об'єктивацію, осмислення мовної об'єктивації учасниками спілкування – суб'єктами дискурсу. Тема дискурсу має структуру, що відрізняється складністю організації. Макротема являє собою денотативне ядро й репрезентує увесь обсяг знань базового концепту дискурсу, що актуальні для цього дискурсу й актуалізовані в ньому. Межі цих знань встановлені комунікативними потребами – сферою та характером комунікації. Мікротема є референтом мінімальної дискурсивної одиниці, що актуалізує окремий елемент знання у висловлюванні. Результати аналізу АПМКД свідчать, що такі його властивості, як накладання двох комунікативних сфер і характер комунікації на рівні актуалізації спричиняються до (1) тематичного дуалізму; (2) взаємодії теми і стратегії. Макротемами АПМКД є "Лікування хворого" і "Робота лікарні", їхня реалізація пов'язана із стратегією комуніканта, спрямованою на конфлікт – порушення гармонії міжсуб'єктних стосунків. Тематичний критерій дав змогу відокремити професійно-термінологічні мовні одиниці – засоби, релевантні макротемі "Лікування хворого", і професійно-корпоративні мовні одиниці – засоби, релевантні макротемі "Робота лікарні". Перевага професійно-термінологічних одиниць над професійно-корпоративними підтверджує тезу, що термінологія складає ядро професійного спілкування. Дискурсотворча роль теми в організації семантичного виміру АПМКД виявляється в обмеженості вербалізованих знань такими, що мають спеціальний характер і є актуальними для конфліктного спілкування; наявності цілісної концептуальної структури, що впорядковує ці знання. Тематичний дуалізм зумовлює розподіл між засобами реалізації одної чи другої макротеми. Проте тематична релевантність мовних засобів лише потенційна, оскільки вони можуть не потрапляти у фокус висловлювання. Мінімальною тематизованою одиницею виступає висловлювання: його фокус визначає зміст предметно-референтної ситуації і корелює з мікротемою. Дискурсотворчі характеристики теми в організації змістовного простору АПМКД виявляються в обмеженні кола предметів спілкування – наборі предметно-референтних ситуацій і, відповідно, мікротем; частотності реалізацій мікротем, яка визначає типові об'єкти конфлікту. Тематичний дуалізм на цьому рівні спричиняється до різниці набору мікротем, підпорядкованих одній з макротем. Дискурсотворчі характеристики теми в організації змістовно-інтеракційного простору маніфестовані динамікою теми в континіумі дискурсу: комбінаціями, утворюваними мікротемами, що переважно демонструють когерентність. Підпорядкованість кожної з мікротем одній з макротем засвідчує, що макротеми охоплюють увесь змістовно-інтеракційний план АПМКД. Тематичний дуалізм на цьому рівні виявляється в окремій/сумісній реалізації макротем у тематичних сценаріях. Динаміка теми в континіумі дискурсу подана певними структурними моделями. До таких, що є типовими в АПМКД, належать дистантний і контактний типи, фрагментарний тип не має значної типової ваги. Межі структурних моделей встановлюються за тематично-стратегічним критерієм. Взаємозв'язки теми і стратегії в організації АПМКД полягають у тому, що динаміка реалізацій і макро- / мікротем постає як комунікативна взаємодія й актуалізує мотиви, цілі, соціальні й психологічні характеристики комунікантів тощо. Тактики, що є типовими для АПМКД, тематизовані й корелюють з тематичною організацією; до таких належать аргументативні тактики (емоційні тактики не мають значної питомої ваги). Проведене дослідження свідчить про культурносоціальну специфіку АПМКД, демонструє, що конфлікти в професійному спілкуванні англомовних медиків є цілеспрямованими й переважно орієнтованими на оптимізацію досягнення спільної мети фахової й трудової діяльності – надання допомоги хворому, забезпечення функціонування лікувального закладу. Стосунки комунікантів поєднують демократизм, властивий англомовній лінгвокультурній спільноті, з авторитаризмом, пов'язаним з рівнем фахової підготовки й посадовими обов'язками; демонструють значущість належного виконання професійних і посадових обов'язків, збереження й дотримання спільних цінностей і меншовартість підтримання гармонійних особистісних стосунків. Таким чином, проведене дослідження дало змогу комплексно вивчити АПМКД у сукупності його лінгвальних і позалінгвальних аспектів під кутом зору дискурсотворчих характеристик теми. Перспективу дослідження вбачаємо в подальшому аналізі спілкування англомовних медиків на засадах дискурсології; у застосуванні запропонованої методики дискурсивного моделювання до інших типів дискурсу; в упровадженні поняття теми дискурсу й методик її аналізу в опис інших дискурсивних феноменів. | 