Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Світове господарство і міжнародні економічні відносини


Чугаєв Олексій Анатолійович. Економічні фактори виникнення та запобігання валютним кризам (регіональний аспект) : дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006.



Анотація до роботи:

Чугаєв О.А. Економічні фактори виникнення та запобігання валютним кризам (регіональний аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню загальних і особливих закономірностей виникнення валютних криз у регіонах світу на прикладі країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються. Розглянуто суттєві ознаки валютної кризи, їх види, методи визначення часових меж валютних криз, теоретичні моделі їх виникнення та поширення. Проведено порівняльний аналіз розвитку валютних криз по країнах, охарактеризовано загальний механізм виникнення валютних криз, виділено регіональні відмінності. Проаналізовано вплив факторів і наслідки валютних криз. Дано оцінку ефективності антикризових заходів. Запропоновано цільові орієнтири для заходів запобігання валютній кризі в Україні.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо уточнення ознак валютної кризи, з’ясування причин їх виникнення за різних умов і обґрунтування можливих антикризових заходів. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки, що характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

1. Валютна криза – це ситуація значної нерівноваги між попитом і пропозицією на валютному ринку в явному (валютний крах, коли відбувається знецінення національної валюти) або неявному вигляді (невдала спекулятивна атака, коли істотне знецінення національної валюти не допускається за рахунок значного втручання держави у функціонування валютного ринку). Формами прояву валютної кризи є різкі зміни валютного курсу, зменшення валютних резервів країни, підвищення вартості кредиту, використання міжнародної допомоги, посилення валютних обмежень у відповідь на спекулятивний тиск на валютному ринку. Між собою валютні кризи відрізняються за гостротою, тривалістю, формами прояву, рівнем охоплення, причинами та наслідками.

2. Методи датування валютних криз класифікуються за такими критеріями, як: кількість використаних показників, величина порогових рівнів зміни показників, характер порогового рівня, спосіб визначення співвідношення між показниками, період реєстрації змін показників, мінімальний обов’язковий проміжок часу між початками різних валютних криз, урахування особливостей країн з високою інфляцією, порівняння з показниками інших країн, урахування сумарних або неочікуваних змін показників. Розроблені автором методи датування на основі індексів тиску на валютний курс частково усувають такі недоліки існуючих методів: неврахування всіх форм прояву валютних криз, негнучкість відносно особливостей конкретних країн або обраного часового періоду, недостатня або надмірна гнучкість відносно ситуації в інших країнах, запізнення із визначенням початку валютної кризи.

3. Механізм виникнення валютних криз в системному вигляді може бути поданий як послідовність причинно-наслідкових зв’язків між явищами економічного і політичного характеру. Ці зв’язки можуть бути об’єднані у такі блоки, за якими відбувається розвиток валютної кризи: блок показників поточного балансу, грошово-кредитний, державних фінансів, реального сектора економіки, політичний, балансу руху капіталу. Зростання вразливості та розвиток нестабільності в країні у межах кожного з блоків відображається і на інших блоках. Посилений таким чином дестабілізуючий ефект призводить до кризи платіжного балансу, яка зовні проявляється у формі валютної кризи.

4. Створення нових теоретичних моделей валютних криз у науковій літературі відбувалось у трьох напрямах: зміна припущень моделей, конвергенція моделей першого і другого поколінь, виявлення нових факторів і каналів виникнення валютних криз. Канали поширення валютних криз поділяються на пов’язані з участю в міжнародній торгівлі (дво- і багатостороння торгівля) і участю в міжнародному русі капіталу. Останні включають втрати від закордонних інвестицій; відтік капіталу внаслідок схожості країн у формі системного зв’язку, спільного членства або пов’язаності цін на активи; відтік капіталу внаслідок переоцінки ризику; відтік капіталу безвідносно особливостей країни внаслідок погіршення фінансового стану іноземних інвесторів або стадної поведінки; погіршення умов притоку капіталу.

5. У короткостроковому періоді суттєвий вплив на валютні кризи у цілому (але не в усіх групах країн) здійснюють такі фактори, присутні у теоретичних моделях: незначні золотовалютні резерви, витіснення приватного боргу державним, більші внутрішні процентні ставки, більші процентні ставки за кордоном, швидке збільшення кредитування приватного сектора, середній (і низький) рівень розвитку фінансового сектора, значне реальне подорожчання національної валюти, валютні кризи в інших країнах. Лише в окремих групах країн (але не у цілому) спостерігається вплив коливань валютного курсу, зменшення золотовалютних резервів, притоку іноземного капіталу, у тому числі короткострокового, більших або менших (у різних групах країн) прямих іноземних інвестицій, дефіциту державного бюджету, більшого державного боргу, виконання центральним банком функції останнього кредитора, уповільнення зростання виробництва (але і його прискорення), зростання безробіття (але і його зменшення). Ці результати вказують на неуніверсальний характер теоретичних моделей щодо пояснення закономірностей виникнення валютних криз.

6. Фактори виникнення валютних криз доцільно класифікувати за критеріями значущості та однозначності впливу на валютні кризи, належності до відповідної економічної чи політичної сфери, контрольованості з боку держави. У короткостроковій перспективі у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою основними факторами, які сприяють виникненню валютних криз є: значне зростання реального ефективного валютного курсу, порівняно вищі внутрішні процентні ставки, менші золотовалютні резерви, зовнішньоторговий оборот, зростання експорту, надходження від туризму та дієвість законодавства, а також політичні фактори (революції, партизанський рух, політичні вбивства). Найбільша частка значущих у цілому є серед факторів зовнішніх зобов’язань і активів, зовнішньої торгівлі та банківського сектора. Неоднозначний вплив у різних групах країн існує, перш за все, серед показників валютного курсу і цін, банківського і державного сектора, неторгових показників платіжного балансу.

7. Найбільші особливості щодо закономірностей у дії факторів виникнення валютних криз і цільових орієнтирів антикризових заходів існують на Близькому Сході, найменші – в Африці. На Близькому Сході особливості стосуються переважно факторів зовнішньої торгівлі, державного сектора і реального сектора економіки. У Центральній і Східній Європі та СНД – зовнішньої торгівлі, банківського сектора, зовнішніх активів і зобов’язань. У Латинській Америці – зовнішньої торгівлі та реального сектора економіки. У Східній Азії – процентних ставок і зовнішньої торгівлі. В Африці – зовнішньої торгівлі та зовнішнього боргу. Щодо вагомості безпосередніх і опосередкованих причин розглянутих десяти конкретних випадків валютних криз, регіональні особливості стосуються форм відтоку капіталу; у Латинській Америці – також більшого значення факторів торгового балансу і меншого значення пропозиції грошей; у Східній Азії – меншого значення кризи державних фінансів і факторів реального сектора; у Східній Європі – меншого значення факторів торгового балансу. З урахуванням умов, в яких перебуває економіка України в середньостроковій перспективі, цільові орієнтири, дотримання яких може мати найбільший ефект для зниження імовірності виникнення валютних криз, стосуються обмеження надмірного притоку портфельних інвестицій, відсутності дефіциту державного бюджету, недопущення значної реальної ревальвації гривні, розвитку експорту страхування і фінансових послуг, низьких або, навпаки, великих податків на дохід фізичних осіб, а також забезпечення політичної стабільності.

8. Узгоджене досягнення цілей мінімізації загрози валютних криз і максимізації економічного зростання може забезпечуватись засобами бюджетної політики (за інших рівних умов – покращанням балансу державного бюджету, стійким рівнем витрат на зарплату), структурної політики (зменшенням частки вимог банків до державних підприємств), грошово-кредитної політики (незмінними банківськими резервами або їх зростанням і меншою мірою зменшенням облікової ставки), зовнішньоторгової політики (зменшенням тарифного протекціонізму), а також валютної політики (невеликим здешевленням національної валюти) та значним загальним зростанням економічної свободи. Відмінності щодо оптимальності цих заходів стосуються переважно країн Латинської Америки.

9. У середньостроковій перспективі валютні кризи у цілому не впливають на економічне зростання. Характер цього впливу залежить від попередньої різниці між офіційним валютним курсом і курсом на чорному ринку, зростання зовнішнього боргу, частки приватного у зовнішньому боргу, зростання процентних платежів по державному боргу, рівня економічного розвитку, зростання ВВП, кінцевого споживання і внутрішніх заощаджень, обсягів торгівлі акціями, зростання безробіття. Негативним є вплив валютних криз при попередньо кращих економічних показниках, ніж в інших країнах, позитивним – при попередньо гірших. За визначених нами умов для мінімізації негативних наслідків для економічного зростання доцільними заходами є менший захист валютного курсу за допомогою збільшення процентних ставок, більший захист його за допомогою валютних інтервенцій та отримання кредитів від МВФ. Ефект відносно більшої девальвації за інших рівних умов позитивний, але не значущий. Таким чином, знаходить підтвердження теза про необхідність диференційованого підходу при визначенні бажаних антикризових заходів.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Чугаєв О.А. Вплив динаміки економічних показників розвинених країн на валютні кризи країн, що розвиваються // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. – Вип. 40 (Ч. ІІ). – С. 197–201.

2. Чугаєв О.А. Ефект поширення валютних криз // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. – Вип. 42 (Ч.І). – С. 223–228.

3. Чугаев А.А. Валютные кризисы как фактор экономического роста // Экономика Крыма. – 2003. – № 9. – С. 34–36.

4. Чугаєв О.А. Методологічні підходи до датування валютних криз // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. – 2004. – Вип. 29–30. – С. 119–122.

5. Чугаєв О.А. Аналіз торгового балансу в контексті виникнення валютних криз // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2005. – Т.3. – С.1159–1165.

Матеріали конференцій:

6. Чугаєв О.А. Вплив динаміки економічних показників розвинених країн на валютні кризи країн, що розвиваються // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. – Вип. 43 (Ч. ІІ). – С. 192–194.

7. Чугаєв О.А. Ефективність кредитів МВФ в умовах валютних криз // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. – Вип. 46 (Ч. І). – С. 158–161.

8. Чугаєв О.А. Причини і наслідки Бразильської валютної кризи 2002 року // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. – Вип. 49 (Ч. ІІ). – С. 197–199.

9. Чугаєв О.А. Показники реального сектору економіки як фактори виникнення валютних криз // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2005. – Вип. 52 (Ч. І). – С. 163–166.