Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економіка сільського господарства і апк


Штефан Людмила Борисівна. Економіко-енергетичні засади ефективного використання ресурсів у сільському господарстві: дисертація канд. екон. наук: 08.07.02 / НАН України; Інститут економіки. - К., 2003.



Анотація до роботи:

Штефан Л.Б. Економіко-енергетичні засади ефективного використання ресурсів у сільському господарстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Інститут економіки НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена рішенню проблеми ефективного використання ресурсів у сільському господарстві Вінницького регіону на базі застосування економіко-енергетичних показників. У дисертації проведене економіко-енергетичне оцінювання затрат виробництва та визначено енергетичну їх ефективність. Обґрунтовано шляхи економіко-енергетичної оптимізації галузі з відповідними ресурсно-енергетичними обмеженнями. Розроблено метод прогнозування та моделювання економічного розвитку сільськогосподарського виробництва на основі аналізу енергетичних характеристик його затрат і ефективності. На основі оптимізації економіко-енергетичних критеріїв сільськогосподарського виробництва побудована економетрична модель інтенсифікації галузі.

Запропоновано методичні підходи щодо визначення ефективності аграрного виробництва регіону та заходи з підвищення ефективності та економіко-енергетичної досконалості сільськогосподарського виробництва Вінниччини.

  1. Аналіз даних про ресурси, які витрачаються у сільськогосподарському виробництві, та одержану продукцію, яка оцінюється за допомогою грошових показників, не дозволяють зробити обґрунтовані висновки про ефективність їх використання внаслідок впливу інших неврахованих чинників. Це зумовило необхідність розроблення та застосування науково-методичного апарату оцінювання затрачених ресурсів та одержаних результатів роботи галузі в умовних одиницях.

  2. У наших дослідженнях застосовано економіко-енергетичний підхід до оцінювання затрачених ресурсів та одержаної продукції у регіоні. Для цього всі затрати ресурсів та одержана продукція оцінювалась за допомогою енергетичних еквівалентів (у джоулях), а потім здійснювалось порівняння енергетичної продуктивності виробництва з енергетичними затратами і визначалась енергетична ефективність аграрної системи.

  3. Доведено, що оцінювати результативність сільськогосподарської діяльності найкраще за динамікою економіко-енергетичної ефективності виробництва. Тому на даному етапі розвитку аграрного виробництва області головним напрямом розвитку галузі є виважена як з економічної, так і з екологічної точок зору інтенсифікація, яка повинна грунтуватися на випереджувальному зростанні енергетичної окупності ресурсів антропотехногенного походження порівняно з зростанням енергетичної продуктивності аграрного виробництва.

  4. Аналіз сільськогосподарського виробництва регіону за майже 120-річний період засвідчив динамічне зростання кількісних та якісних параметрів енергетичних витрат антропотехногенного походження в період переходу від екстенсивного немеханізованого до інтенсивного виробництва. Темпи збільшення агротехногенного навантаження на одиницю сільськогосподарських угідь за останні 40-50 років становили майже 340%. При цьому домінуюча роль належала непоновлюваним енергетичним ресурсам промислового походження з постійним зменшенням затрат праці і затрат на тяглову худобу. Кризовий стан економіки в 90-х роках призвів до зменшення загальних обсягів затрат і рівня їх інтенсифікації до показників початку 60-х років.

  5. Виявлено, що у другій половині ХХ ст. спостерігалась висока пряма кореляційна залежність між продуктивністю сільськогосподарського виробництва і рівнем антропотехногенних затрат. Коефіцієнт кореляції перебував в межах від 0,75 до 0,93 в різні періоди. Ще більшою кореляційною залежністю від змін енергетичних затрат в галузі характеризувалося тваринництво. Це співвідношення коливалося за роками внаслідок впливу погодних факторів, але в цілому характеризувалось достатньо стійкими закономірностями. Загалом можна констатувати, що рівень енергетичного забезпечення сільськогосподарського виробництва мав визначальний вплив на його продуктивність.

  6. Показано, що за умов адміністративно регульованої економіки чинник енергоресурсного забезпечення мав чітко визначену “верхню” межу потенційного зростання. Протягом 80-х рр. продуктивність виробництва продукції рослинництва майже стабілізувалась, але в цей самий час енергетичні затрати в галузі постійно збільшувались. Все це свідчило про необхідність перегляду політики виробництва сільськогосподарської продукції будь-якою ціною, незважаючи на величезні затрати як уречевленої, так і живої праці.

  7. Порівняння величини приросту всіх витрачених ресурсів із збільшенням обсягів виробництва продукції свідчить про зниження відносних темпів зростання останньої. Це вказує на переважно екстенсивний характер розширеного виробництва. Як позитивний аспект характеристики ефективності аграрної системи є те, що у 80-ті рр. енергетична вартість додаткової продукції перевищувала або ж принаймні дорівнювала (за невеликим виключенням) вартості додаткових затрат. Однак, оцінюючи ситуацію в цілому, можна зробити висновок, що відсутність закономірності на випереджувальне зростання ефективності додаткових інвестицій в період широкомасштабної промислової інтенсифікації сільськогосподарського виробництва Вінниччини виявилось чи не найбільш серйозною негативною економічною тенденцією. На жаль, помилки минулого продовжують повторюватись й у сучасному сільськогосподарському виробництві.

  8. З’ясовано, що за останнє 10-річчя відбувається зменшення виробництва при практично незмінних затратах праці. Такий розвиток подій при загальному погіршенні демографічної ситуації і структури трудових ресурсів є негативним. За незмінної ситуації в аграрній сфері буде мати місце найменш економічно вигідний варіант екстенсивного розвитку, коли продуктивність праці буде знижуватись внаслідок скорочення обсягів виробництва паралельно з ще більшими темпами зменшення витрат праці. Тому будь-які заходи, спрямовані на економічне піднесення сільського господарства області, повинні враховувати необхідність досягнення випереджаючого зростання продуктивності праці.

  9. Визначено, що динаміка енергетичної ефективності антропотехногенних затрат характеризувалась складними, наближеними до синусоїдних залежностей закономірностями. Максимальні значення цього показника були досягнуті в період механізації основних трудомістких виробничих процесів у рослинництві наприкінці 50-х – на початку 60-х рр., коли сумарні антропотехногенні затрати були відносно незначними.

  10. Доведено існування зворотної залежності щодо енергоємності продукції та загальної ефективності сільськогосподарського виробництва. Воднораз, антропотехногенний фактор відігравав основну роль щодо стану еколого-економічної ефективності землекористування регіону. Тобто, фактично, крім подальшої інтенсифікації виробництва у галузі регіону поки що не існує інших альтернатив розвитку. При цьому основними напрямами інтенсифікації повинні виступати біологічна спрямованість, оптимальний режим затрат, екологічно обґрунтоване використання земельних та інших ресурсів і все це за умови досягнення екологічно та економічно обмеженої продуктивності.

  1. Щорічні коливання енергетичної ефективності сільськогосподарського виробництва були пов’язані з внутрішніми чинниками економічного розвитку, насамперед щодо оновлення технологій і прогресу продуктивних сил. Для 90-х рр. існували лише передумови до зростання енергетичної ефективності аграрного виробництва з огляду на суттєве зменшення затрат. У цей період темпи зменшення виробничих затрат були значно істотнішими, ніж темпи зниження продуктивності сільськогосподарського виробництва. Якщо така ситуація триватиме й надалі темпи зниження продуктивності, а відтак і ефективності виробництва стануть випереджаючими, порівняно з затратами. Тому потрібно якнайшвидше впроваджувати оптимізаційні заходи у галузі регіону.

  2. Існує нагальна необхідність здійснення оптимізації на базі моделювання сільськогосподарського виробництва регіону. Очікуваний сценарій розвитку галузі повинен забезпечити найбільш збалансовану модель застосування обмеженого рівня витрат, досягнення достатньої продуктивності та найбільшої за даних умов ефективності виробництва.

  3. Оптимізаційні заходи у сучасному вітчизняному сільськогосподарському виробництві повинні виступати у вигляді систематизованих та логічно обґрунтованих перспективних економетричних моделей, які передбачають забезпечення сталої позитивної динаміки ефективності енерговикористання.

  4. Економетрична модель визначає допустимі межі антропогенної діяльності в регіоні, достатньо високу економічну ефективність та доцільні обсяги виробництва первинної сільськогосподарської продукції. Моделювання показало, що в регіоні цілком можливе зростання всіх досліджуваних показників лише за умови сталого використання всіх техногенних ресурсів. Для цього необхідно створити стабільний механізм здійснення затрат, який забезпечить підвищення як продуктивності, так і ефективності виробництва. За нашими розрахунками впровадження таких заходів приведе до збільшення рівня виробничих затрат в середньому на 40% порівняно з нинішніми, що сприятиме виконанню стратегічного завдання, яке полягає у зростанні ефективності сільськогосподарського виробництва. При цьому використання економіко-енергетичного підходу спонукатиме господарства до економії усіх видів ресурсів та підвищенні ефективності аграрного виробництва.

  5. Обґрунтовано практичні пропозиції щодо оптимізації структури агроландшафтів, посівних площ, поширення енергетично ефективних сільськогосподарських культур з високим біологічним потенціалом продуктивності та високим ступенем його реалізації в умовах регіону.

Публікації автора:

  1. Штефан Л.Б. Деякі підходи до визначення ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць – Вип. 133. – Дніпропетровський національний університет: ДНУ, 2002. – С. 117-123.

  2. Мороз О.В., Ігнатов С.Н., Штефан Л.Б. Закономірності динаміки енергетичної ефективності сільськогосподарського виробництва Вінницької області // Статистика України. – 2002. – № 2. – С. 44-49. (внесок автора - визначено динаміку антропотехногенних затрат, продуктивність та енергетичну ефективність сільського господарства регіону).

  3. Штефан Л.Б. Економетрична модель продуктивності аграрного виробництва Вінницького регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць – Вип. 134. – Дніпропетровський національний університет: ДНУ, 2002. – С. 138-145.

  4. Штефан Л.Б. Підвищення ефективності енергоспоживання в аграрному виробництві Вінницької області // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць – Вип. 135. – Дніпропетровський національний університет: ДНУ, 2002. – С. 106-111.

  5. Мороз О.В., Штефан Л.Б. Багатофакторна модель продуктивності сільського виробництва в залежності від техногенних чинників його енергетичного забезпечення // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2002. – № 2. – С. 88-92. (внесок автора – розробка багатофакторної моделі та аналіз всіх досліджуваних факторів).

  6. Штефан Л.Б. Методологічні підходи до визначення ефективності сільськогосподарського виробництва // Вісник Вінницького державного технічного університету. – 2003. – № 1. – С. 13-16.

  7. Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Штефан Л.Б. Проблеми і перспективи інтенсифікації сільського господарства України // Міжнародна наук.-практ. конф. “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність”. – Вінниця: Арбат. – 2000. – С. 42-44. (внесок автора – розглянуті проблеми використання агроресурсного потенціалу вітчизняного виробництва).

  8. Штефан Л.Б. Проблеми побудови оптимальної моделі сільського господарства // Друга всеукраїнська наук.-практ. конф. “Україна наукова – 2002”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2002. – С. 17-20.

  9. Штефан Л.Б. Напрями підвищення ефективності енергоспоживання в сільському господарстві Вінниччини // Матеріали наук.-практ. конф. “Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан та перспективи розвитку”. – Вінниця: Зодчий. – 2002. – С. 84-89.

  10. Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Штефан Л.Б. Проблеми і перспективи аграрної політики в Україні // Сборник трудов международного симпозиума “Наука и предпринимательство”. – Трускавец: “Калуга”. – 2000. – С. 149-153. (внесок автора – визначається потенціал сільського господарства України).