Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Російська мова


65. Вуколова Віолета Олександрівна. Експресиви як сигнали підтекстової інформації (на матеріалі роману Ф.М.Достоєвського "Брати Карамазови"): дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Вуколова В.О. Експресиви як сигнали підтекстової інформації (на матеріалі роману Ф.М.Достоєвського «Брати Карамазови»). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню експресивів як сигналів підтекстової інформації роману Ф.М.Достоєвського «Брати Карамазови». У дослідженні визначено сутність змістово-підтекстової інформації та підтексту як поняття, що лежить в основі її виділення.

Визначено основні види підтекстової інформації, що експлікуються за допомогою власне авторизованих антропонімів, мовні засоби створення експресивних номінацій; схарактеризовано функції антропонімів нульової авторизації як сигналів підтекстової інформації; досліджено роль прецедентних висловів у формуванні глибинного смислу твору.

Виявлено специфіку функціонування мовних одиниць, що зазнають виділення в тексті роману (заголовок, епіграф, присвята, пролог, початок твору, заключні рядки роману, епілог); доведено особливе значення ретроспективної інтерпретації назви роману для адекватного розуміння підтексту, закладеного автором; схарактеризовано особливості функціонування факультативних сильних позицій у межах вертикального контексту і фонових знань читача.

Аналіз тексту роману Ф.М.Достоєвського “Брати Карамазови”, опис і дослідження експресивів з погляду експлікації ними підтекстової інформації дозволяють зробити загальні висновки.

Підтекстова інформація – це особливий вид інформації, який обов’язково представлений у художніх текстах. Визначення змістово-підтекстової інформації як прихованої, глибинної не означає, що цей тип інформації не представлений у тексті роману. За відсутності спеціальних засобів підтекстова інформація експлікується різними мовними засобами, які у контексті твору набувають здатності передавати додатковий смисл. Такі додаткові відтінки здебільшого є важливішими з погляду втілення концепції твору.

Роман “Брати Карамазови” – вершина творчості Ф.М.Достоєвського, тому можна говорити про виключне значення відтворення підтексту твору, в якому втілено думки й переконання автора, його оцінки й характеристики, що даються не тільки персонажам і подіям, а й реальним сучасникам і дійсності, що оточувала письменника.

Серед мовних засобів створення й експлікації підтексту виділено власне авторизовані антропоніми, символи прецедентних феноменів (прецедентні імена й вислови) та сильні позиції тексту (заголовки, початок і кінець твору, присвята, епіграф, пролог, епілог). Усі виділені сигнали підтексту визначаються як експресивні, що характеризуються переважно наявністю експресивності 2 і експресивності 3, які створюються внаслідок взаємодії автор – текст і текст – реципієнт.

Власне авторизовані антропоніми представлені у романі різними номінативними моделями, які збігаються з номінативними моделями реального антропонімікону як російського, так і іншомовного. Експресивне значення поетонімів реалізується завдяки таким характеристикам:

1) оказіональність номінації, яка свідчить про те, що ім’я є промовистим або непрямо характеризує персонаж;

2) експресивні словотвірні форманти, які надають номінації додаткового відтінку пестливості, зневажливості, принизливості;

3) форма, в якій ім’я вживається у тексті (повна дейктична форма, коротка, зменшувальна).

Такі номінації набувають здатності функціонувати як експресивні сигнали підтекстової інформації, головне призначення якої – опис і характеристика героїв крізь призму імен, мовленнєва характеристика персонажів, відбиття поглядів автора, емоційний вплив на читача.

Широкий культурний фон, представлений у романі “Брати Карамазови”, експлікується прецедентними іменами й висловами. Прецедентні імена, або антропоніми нульової авторизації, виконують функції локалізації, характеризації, а також алюзивну й експресивну функції. У романі Ф.М.Достоєвського антропоніми нульової авторизації функціонують як імпліцитні деталі, що формують пласт концептуальної й підтекстової інформації твору. Часто спостерігається апеляція не тільки до самого імені, а й до прецедентного тексту чи ситуації, в яких відображено характеристики прецедентного імені, зафіксовані у колективному когнітивному просторі носіїв мови. Прецедентні вислови, як і прецедентні імена, - це яскраві сигнали підтекстової інформації. Роман багатий на прецедентні вислови, що співвідносяться з фольклорними, релігійними й літературними прецедентними феноменами. Прецедентні вислови виявляють імпліцитну інформацію, що міститься у відповідних першоджерелах. Внаслідок їхнього використання досягається лаконізм і динамічність викладу. Крім того, у колективному когнітивному просторі закладено й емоційний інваріант сприйняття тих чи інших символів прецедентних феноменів, що не може не вплинути на створення певного емоційного фону сприйняття, формування і прогнозування читацьких емоційних оцінок.

Сильні позиції тексту – це одиниці, які зазнають виділення, що й зумовлює їхній експресивний характер. Заголовковий комплекс роману характеризується різноманітністю засобів експлікації підтекстової інформації. Широко представлені заголовки з емоційною домінантою підтексту. У заголовках також імпліцитно виражено авторську іронію, пейоративну чи позитивну оцінку. Формування підтексту пов’язано з семантичними змінами заголовка в тих випадках, коли він має особливу граматичну структуру; містить алюзії; є компонентом дистантного повтору; коли значення заголовка повністю реалізується тільки в поєднанні з іншими заголовками. Особливість впливової сили заголовка полягає в тому, що вона виявляється ще на дотекстовому рівні, передбачає створення гіпотез, які ретроспективно, на ґрунті прочитаного тексту, можуть бути підтверджені або відхилені.

У взаємодії проспекції й ретроспекції полягає специфіка функціонування початку роману та його кінцівки. У початкових рядках яскраво виражена авторська настанова щодо подальшого розвитку роману, визначається головний герой твору. У фіналі “Братів Карамазових” міститься підтвердження того, що роман було написано передусім з метою описати й проаналізувати становлення Альоші Карамазова як особистості.

Факультативні сильні позиції роману (присвята, епіграф, пролог, епілог) апелюють до культурного фону твору, вимагають від читача знання лінгвістичних й екстралінгвістичних фактів, які мають вирішальне значення для інтерпретації підтексту. Особливо виділяється епіграф, який пізніше дослівно повторюється безпосередньо у тексті роману. Головна думка прецедентного тексту, стиснута до обсягів епіграфа, проходить через весь роман Ф.М.Достоєвського. Життя героїв постає як своєрідне втілення ідеї, яка міститься у передтекстовій цитаті. Епіграф вирізняється сильним емоційно-оцінним навантаженням, яке не може не справити враження на читача.

Дослідження різних експресивних засобів з погляду експлікації ними підтексту роману Ф.М.Достоєвського “Брати Карамазови” дає змогу зробити висновок про те, що експресиви є важливими засобами формування й вираження імпліцитних значень твору, найважливішими з яких є відображення авторської оцінки, передавання додаткової екстралінгвістичної інформації, емоційний вплив на читача.

Публікації автора:

  1. Вуколова В.А. Особенности восприятия подтекстовой информации // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла коцюбинського. Збірник наукових праць. Серія: Філологія. Випуск 4. / Відп. ред. Іваницька Н.Л. – Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського, 2002. – С. 142-146.

  2. Вуколова В.А. Эмотивность как важнейший компонент общей экспрессивности художественного текста // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання, 2002. – С. 255-261.

  1. Вуколова В.А. Экспрессивные функции антропонимов нулевой авторизации в романе Ф.М.Достоевского “Братья Карамазовы” // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Випуск XIV. – Херсон: Айлант, 2002. – С. 331-334.

  2. Вуколова В.А. Имя собственное как средство актуализации подтекстовой информации // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. Серія “Філологія”. Випуск 4. Том ІІ, ч. 1: Культурологічний компонент мови. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – С. 62-67.

  3. Вуколова В.А. Заглавие художественного текста как актуализатор важнейших текстовых категорий // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. Серія “Філологія”. Випуск 5. Том І, ч. 1: Філософія мови і культури. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – С. 67-72.

  4. Вуколова В.А. Особенности функционирования литературных антропонимов как составной части культурного фона художественного произведения (на материале романа Ф.М.Достоевского “Братья Карамазовы”) // Е.Ф.Карский и современное языкознание: Материалы IX Международных Карских чтений / Под ред. М.И.Конюшкевич: В 2 ч. Ч. 1. – Гродно: ГрГУ, 2003. – С. 329-348.

  5. Вуколова В.А. Начальные строки романа Ф.М.Достоевского “Братья Карамазовы” и их значение для интерпретации художественного произведения // Система і структура східнослов’янських мов: Сучасні тенденції розвитку слов’янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Т-во “Знання” України, 2003. – С. 262-268.