Анотація до роботи:

Гнезділова Я.В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена розмежуванню категорій емоційності та емотивності і виділенню двох типів дискурсу – емоційного й емотивного. Здійснено комплексний аналіз мовних і позамовних чинників, які визначають ступінь експресивності цих дискурсів, та встановлено критерії їхньої диференціації.

У роботі визначено особливості семантики, структури і прагматики англомовних емоційного й емотивного дискурсів, запропоновано модель розгортання цих дискурсів, розкрито їх комунікативно-функціональне призначення та з’ясовано тип адресантно-адресатної спрямованості зазначених дискурсів. Вивчено композиційну будову емотивного дискурсу і виокремлено три фази його розвитку, що уможливило виявлення стратегій і тактик мовленнєвої поведінки промовця та надало змогу довести метакомунікативну природу цього дискурсу. Побудовано типологію емоційного й емотивного дискурсів з огляду
на інтенцію мовця і тональність мовлення.

Категорії емоційності й емотивності неодноразово ставали предметом розгляду в мовознавстві. Їхнє вивчення вирізняється широким спектром підходів, а їх визначення та взаємозв'язок неминуче приводить до розбіжностей
у теоретичних настановах дослідників. Дане дисертаційне дослідження пропонує новий розгляд цієї проблематики в руслі комунікативно-прагматичного підходу
на основі виділення, порівняння та розмежування двох типів дискурсу –
емоційного й емотивного.

Обидва дискурси пов’язані з емоційно-забарвленим мовленням. При цьому вони розрізняються за параметром його підготовленості/непідготовленості,
що, з одного боку, може слугувати для відбиття і передачі емоційного стану мовця, з іншого – для здійснення цілеспрямованого впливу на емоції адресата
з метою маніпулювання ним або отримання бажаного мовцеві результату.

Емоційний дискурс є таким непідготовленим видом мовленнєвої діяльності, який виникає в результаті спонтанного прояву емоцій в емоційно-детермінованій ситуації. Емоції, викликані певною ситуацією, через непродумані, спонтанно вибрані експресивні мовні одиниці створюють такий перлокутивний ефект, який призводить до втрати мовцем самоконтролю чи порушення його психічного балансу.

Емотивний дискурс як різновид публічного мовлення є мотивованою, заздалегідь спланованою експресивною мовленнєвою діяльністю, ретельно продуманою у плані вибору мовних засобів та мовленнєвих стратегій і тактик,
які розраховані на емоційний вплив на адресата. Підготовленість дискурсу проявляється в чіткому формулюванні думок, їх логічному поєднанні, доступності сприйняття та в експресивній репрезентації завдяки використанню стилістично-маркованих мовних засобів.

Розбіжності емоційного й емотивного дискурсів проявляються в їхніх лексико-стилістичних, синтаксичних та прагматичних особливостях.

Емоційне напруження в англомовному емоційному дискурсі передається експресивною лексикою переважно зниженого стилю, тоді як бажаний перлокутивний ефект в англомовному емотивному дискурсі створюється
за рахунок лексичних одиниць пишномовного та переважно книжного
характеру. Домінуюча роль у досягненні цілей емотивної комунікації належить стилістичним засобам, які за допомогою різних видів комбінувань надають мовленню експресивності.

У плані структури емоційному дискурсу властиве вживання простих речень, що пояснюється спонтанністю емоційного мовлення, оскільки відбір мовленнєвих форм мовцем відбувається не свідомо, а під впливом емоцій та ситуації спілкування. В емотивному дискурсі перевага надається вживанню складних речень чи конструкцій, що вказує на продуманість структури цього типу дискурсу. Крім того, не дивлячись на те, що емоційний та емотивний дискурси
представлені однаковими комунікативними типами речень, процентний відсоток їх використання значно відрізняється.

У прагматичному аспекті емоційний та емотивний дискурси мають відмінні стратегії і тактики мовленнєвої поведінки комунікантів, мотивованість, інтенції мовця, функції, види і тональність спілкування.

Здійснений у роботі аналіз емоційного та емотивного типів дискурсу відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані з виявленням диференційних особливостей емоційного й емотивного дискурсів у когнітивному, психолінгвістичному, лінгвокультурологічному, гендерному аспектах з дослідженням їх у різних мовленнєвих ситуаціях – соціально-політичних, юридичних, публіцистичних та інших.

Публікації автора:

1. Функціональний аспект емоційного та емотивного дискурсів: зіставний аналіз // Філологічні науки. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2003. – С. 113-120.

2. Синтаксична структура як статистичний параметр диференціації емоційного та емотивного дискурсів // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. – 2004. –
   Т. 7, №1. – С. 119-127.

3. Стилістичні синтаксичні засоби в емотивному дискурсі // Вісник Харківського національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – №636. – С. 61-65.

4. Лексико-стилістичні особливості емоційного та емотивного дискурсів // Проблеми семантики слова, речення та тексту / Ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2005. – Вип. 13. – С. 110-117.

5. Квазі-емоційні та квазі-емотивні типи дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту / Ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2005. – Вип. 15. –
   С. 54-60.

6. Прагматика емоційного та емотивного дискурсів // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2005. – Вип. 7. – С. 58-63.

7. Інтерогативні речення в емоційному та емотивному дискурсах: прагматичний аспект // Матеріали міжвузівської наукової конференції молодих вчених „Актуальні дослідження іноземних мов і літератур”. – Донецьк: ДНУ, 2003. – С. 69-71.

8. Емоційний та емотивний дискурс як різні види мовленнєвої діяльності // Матеріали міжнародної наукової конференції „Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи”. – Тернопіль: Еліком, 2006. – С. 22-23.