Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Російська мова


227. Петриченко Оксана Анатоліївна. Етнокультурна наступність образів першоелементів буття в художній мові М.Гумільова та В.Хлєбникова: дис...канд. філол. наук: 10.02.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Петриченко О. А. Етнокультурна наступність образів першоелементів буття в художній мові М. Гумільова та В. Хлєбникова. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню образів води, вогню, землі і повітря як складових етнічного передконцепту та індивідуально-авторських концептуальних систем М. Гумільова та В. Хлєбникова.

З’ясований факт реалізованої й відображеної у структурі інтенсіональних полів першоелементів матричної етноміфопоетичної передконцептуальної парадигми, факт, не пов’язаний з іншими авторськими настановами, стильовими чи композиційними особливостями, дозволяє обґрунтувати існування етнокультурної лінії наступності в художній мові Миколи Гумільова та Велимира Хлєбникова.

У висновках до дисертаційної роботи узагальнюються та підсумовуються основні результати дослідження. Вони дають підстави констатувати:

  1. Роль архетипних образів першоелементів буття як неодмінно усвідомлюваних людиною і відображених у міфі об’єктів є досить важливою та показовою, зокрема як маркера ідіостилів письменників і художньо-мовних напрямків. Саме ці образи становлять передконцепт (імплікативну матрицю) цілого спектра поетичних текстових образних форм.

  1. Визначення передконцепту може бути уточнене в такий спосіб: передконцептуальна площина образу – це різносубстратна (свідомо-позасвідома) одиниця семантичної пам’яті, внутрішньо організована та структурована, що поєднує вербальні й невербальні кванти інформації, детермінована етнічно та історично.

  2. Передконцепт образів першоелементів буття в ядерній частині містить засвоєні етносом універсальні архетипні смисли (включаючи збагачений християнством язичницький міф), а периферію утворюють регіональні етнічні особливості, а також “інерція синхронії” (В. М. Григорян) (приміром, вагоміша, порівняно із сучасним розумінням, роль міфологеми “земля”, зумовлена впливом традиційної землеробської культури).

  3. Аналіз образів першоелементів буття в мові Миколи Гумільова дозволяє класифікувати їх як цілісний сегмент у структурі авторської міфопоетичної картини світу. Склад інтенсіонального поля розглянутих образів демонструє значне переважання (кількісне – за числом актуалізацій та якісне – за діапазоном дескрипторів) блоку міфопоетичних значень над фоново-енциклопедичними. Серед дескрипторів образів виявлено значну кількість символів, що може бути витлумаченим як відображення існуючого зв’язку між текстами Гумільова та надбанням літературної традиції російського символізму. Концептуалізація дійсності крізь призму першоелементів здійснюється поетом переважно шляхом анімальної, антропоморфної та космологічної моделей переосмислень. Особливостями текстового породження значень можуть бути названі такі: постійно поглиблюване “проявлення” смислів та розгортання образу за принципом кола, зі “станами рівноваги”. Загалом міфопоетична картина світу М. Гумільова, що характеризується: а) високим ступенем сталої, підтвердженої як значеннями образів, так і ізоморфними їм мотивами, належності до передконцептуальної етнічної парадигми (поезія, навіть “екзотична” на перший погляд, є глибоко орієнтованою на етнічний міф, оскільки описуваний іншокультурний матеріал трансформується поетом на рівні смислів під впливом східнослов’янської передконцептуальної матриці) та б) незначним ступенем схильності до орнаменталізму, становить своєрідний феномен, що демонструє дослідникові модель акмеїстичного напрямку постсимволістської поетики російського “срібного віку”.

  4. Аналіз образів першоелементів буття в текстах Велимира Хлєбникова також дає підстави схарактеризувати зазначену квадру як цілісний сегмент у структурі авторської міфопоетичної картини світу. Склад інтенсіонального поля проаналізованих образів демонструє, аналогічно до поетики М. Гумільова, значне переважання (кількісне – за числом актуалізацій та якісне – за діапазоном дескрипторів) блоку міфопоетичних значень над фоново-енциклопедичними. Символи в поетичній системі В. Хлєбникова фігурують, однак вони репрезентовані незначною кількістю дескрипторів і тому відіграють, як видається, менш вагому, порівняно із системою М. Гумільова, роль, являючи собою зразок “залишкової символістської енергії” (О. Клінг). Концептуалізація дійсності крізь призму першоелементів здійснюється поетом переважно шляхом анімально-орнітальної, антропоморфної та артефактуальної моделей переосмислення. Особливості текстового породження значень – ідіомоментне та симультанне виявлення поетичних значень у поєднанні з розгортанням образу “методом семантичного буріння”. Загалом міфопоетична картина світу В. Хлєбникова, що характеризується: а) різним ступенем сталої належності до передконцептуальної етнічної парадигми; б) тенденцією до орнаменталізму та в) переважанням антропоморфного компонента, є своєрідним феноменом, що демонструє дослідникові модель футуристичного напрямку постсимволістської поетики російського “срібного віку”.

  5. Означений нами факт реалізованої й відображеної у структурі інтенсіональних полів образів першоелементів буття матричної етноміфопоетичної передконцептуальної парадигми (причому факт, не пов’язаний, як з’ясувалося, з іншими авторськими настановами, стильовими чи композиційними особливостями) дозволяє обґрунтувати існування етнокультурної лінії наступності в художній мові Миколи Гумільова та Велимира Хлєбникова.

  6. Ця лінія наступності є спробою за допомогою міфологічних уявлень, використаних як свого роду “метамова”, розірвати коло, з одного боку, сталої літературної мови, а з іншого – символістських асоціацій та переосмислень, що сприятиме, на думку поетів, виходу на істинну онтологію. Така поетика, організована більш чи менш свідомо, була природною реакцією самої поетичної мови, адже “кожен новий щабель культурного розвитку постає перед необхідністю знайти нове й відповідне розуміння архетипних категорій, аби пов’язати між собою минуле й прийдешнє” (К. Г. Юнг).

Отже, результати дослідження засвідчують наявність етнокультурної наступності між етнічним передконцептом та авторськими концептами поетів ХХ століття в сегменті образів першоелементів буття. Міфопоетичні смисли, зберігаючись століттями, виступають потужним джерелом авторського художньо-поетичного мовлення. Ця теза може стати вихідною для подальших розвідок в окресленому напрямку.

Публікації автора:

1. Художественно-мифопоэтическая картина мира в свете проблем этногенетической преемственности (образы «вода» и «земля» в речи Н. Гумилева, А. Ахматовой, Л. Гумилева) // Русский язык и литература в учебных заведениях. – К., 1998. – № 5-6. – С. 28-33.

2. Память, спящая в наших генах: основные мифопоэтические архетипы в свете проблем этногенетической преемственности // Вісник Харківського університету. – Сер. “Філологія”. – № 448: Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості. – Харків, 1999. – С. 87-90.

3. Память зрения и память смысла (русская семантическая поэтика и мифопоэтические смысловые парадигмы) // Мова і культура: Наукове видання. – Вип. 2. – Т. ІІІ. Мова і художня творчість. – К., 2000. – С. 371-375.

4. Російська семантична поетика і міфопоетичні смислові парадигми: гра з “домом чаклунки” // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л. А. Лисиченко. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 6. – С. 345-348.

5. Восстановление интенсионально-мифологического поля образа как попытка определения лингвистических установок поэтики (на материале образа воды в творчестве Н. С. Гумилева) // Русская филология: Украинский вестник. – Харьков, 2001. – № 1-2. – С. 3-7.

6. “Мерцание имени”, “собираемость значений”, “считывание образа”: російська семантична поетика та нові способи її ідентифікації // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – Сер. “Літературознавство, мовознавство, фольклористика”. – Вип. 10. – К., 2001. – С. 20-23.

7. Поэтика Велимира Хлебникова в зеркале текстолингвистических категорий (на материале анализа стихотворения «Огневоду») // Вісник Черкаського університету. – Сер. “Філологічні науки”. – Вип. 42. – Черкаси, 2002. – С. 126-129.

8. Архетипические образы первоэлементов Бытия: предконцепт в мифе восточных славян и реализация в авторских текстах (на материале поэзии Н. Гумилева) // Слов’янський вісник: Зб. наук. праць. – Сер. “Філологічні науки”. – Вип. 4. – Рівне, 2003. – С. 127-130.

9. Метафорическое концептирование действительности сквозь призму образов-мифологем первоэлементов Бытия в речи Николая Гумилева // Вісник Харківського нац. університету ім. В. Н. Каразіна. – Сер. “Філологія”. – № 595. – Вип. 38 “Сучасні аспекти дослідження літератури ХХ століття”. – Харків, 2003. – С. 138-141.

10. Архетипові образи першоелементів буття у світоглядній парадигмі східних слов’ян // Записки з українського мовознавства: Зб. наук. праць. – Вип. 12: “Українська ментальність: діалог світів”. – Одеса: Астропринт, 2003. – С. 35-40.

11. Мифопоэтическая ипостась образа «земли» в «Киммерийских» циклах Максимилиана Волошина // М. А. Волошин – поэт и мыслитель: Материалы Десятой Междунар. науч. конф. – Симферополь: Крымский Архив, 2000. – С. 175-178.

12. «К расширению пределов русской словесности»: инновации в творчестве В. Хлебникова // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах: Матеріали Всеукр. наук. конф. / Уклад. Т. С. Пристайко. – Дніпропетровськ: ПБП “Економіка”, 2003. – С. 242-246.