Анотація до роботи:

Камишова Т. М. Етико-естетичний ідеал у творчості Олександра Кониського. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Київський славістичний університет, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню етико-естетичного ідеалу в прозі Олександра Кониського. Увага зосереджена на вивченні таких питань, як індивідуальність та доба як онтологічна парадигма, розглянуто первісні оцінки літературної критики доробку письменника (І. Франко, М. Драгоманов), де акцент зроблено на його шевченкознавчих студіях, та пізніші (О. Барвінський, М. Возняк, С. Єфремов), в яких спостерігається прагнення виважено осягнути своєрідність мистецької постаті О. Кониського, якому судилося бути і поетом, і белетристом, і розбудовувати в Україні науково-публіцистичну сферу.

У роботі з’ясовано, як письменник співвідносить національно-етнічний стан особистості з історичним планом буття України, як розвиває думку про екзистенціальну методологію української інтелігенції. Простежено, як системою образів пояснено появу, зокрема серед української інтелігенції, двох протилежних типів: конформіста і радикально налаштованого борця; що саме породжує в середовищі інтелігенції зденаціоналізованість, а що забезпечує тривку історичну пам’ять та національну свідомість, з’ясовується, як услід за І. Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, А. Свидницьким та ін. проза О. Кониського реагує на функціональну актуальність героя як носія національної ідеї.

Визначено характер зв’язку прози митця з мистецьким пошуком тих українських письменників доби, що творили традиції української літератури. З’ясовується зокрема, чому співвіднесеність індивідуума з сільською громадою є, на думку письменника, необхідним засобом для реалізації онтологічного статусу людини, однак не забезпечує успішної взаємодії особистості й громади.

Розуміння естетики прози О. Кониського дає аспект співвіднесеності життя народу з релігійною мораллю, те, як сповідується етика християнства суспільними інститутами.

Окремий розділ дисертації присвячено аналізу філософських засад особистості в естетичній парадигмі прози О. Кониського.

Автор дослідження з’ясовує особливість мистецького бачення людини письменником у добу, коли на особистість значно впливають різновекторні чинники. Простежено, що стрижневим у концепції формування героя є ставлення до певної ідеї; герой співвідносить у собі певну ідею та ідеал. У цьому разі митець приділяє увагу морально-етичному, інтелектуальному, а також суто народному чинникам у такому співвіднесенні, що виявляє типовість для української літератури другої половини ХІХ ст.

Розглянуто художнє моделювання концепції етики людського спілкування, зокрема етики взаємин між конкретними групами в громаді, виявлено характерні типи таких взаємин.

У роботі простежено, як співвідносяться етичні параметри буття особистості в митця з найбільш сильними в цьому разі арістотелівськими параметрами «практичної» філософії, котра прагне дати відповіді на основоположні питання існування людини, як це співвідноситься також із певним суспільним середовищем, що його представляють герої прози О. Кониського.