Анотація до роботи:

Гусаченко В.В. Феномен трансгресій модерну: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

У роботі досліджується феномен соціальних трансгресій модерну, що розглядається як сутність соціальної «ситуації постмодерну». Трансгресії модерну виключають універсальне уявлення про майбутнє, атрибутуєме всьому суспільству (допускаючи його для соціальних груп і особистостей).

Модерн пов’язується з основною роллю раціональності як у ментальній сфері, так і в соціальній реальності. Трансгресії розглядаються як процес, почасти зворотний раціоналізації.

Крізь призму трансгресій модерну розглядаються глобалізм і модернізація.

1. У дисертації представлені теоретичне узагальнення і рішення наукової проблеми сутності феномену соціальних трансгресій модерну і його ролі і місця в постсучасній соціально-історичній ситуації. Вперше феномен трансгресій модерну як сутність соціальної «ситуації постмодерну» спеціально обґрунтовується на рівні соціально-філософської концепції.

2. Вирішення цієї проблеми насамперед зажадало з’ясування сутності (будь-яких) трансгресій. Це дослідження здійснювалося шляхом зіставлення процесу трансгресій з механізмом зняття (die Aufhebung). За допомогою зняття здійснюється розвиток: деяка стадія процесу перестає існувати, переходячи у вищу стадію того ж процесу. У випадку трансгресії якісно новий, інший рівень не виникає, а відбуваються різні модифікації («мутації») колишнього рівня. Якщо ж щось нове виникає, то воно не скасовує старого, яке продовжує існувати поряд з ним.

3. Далі розкривається сутність трансгресій модерну. Сутність модерну вбачається в домінації раціональності як у свідомості, так і в суспільному житті, у світі в цілому. В ХХ столітті розум відмовляється від того, щоб однозначно програмувати (пророкувати) універсальне майбутнє. Допускається спонтанність процесів (чуттєвість – у суб’єктивній сфері, нелінійність, статистичність – в об’єктивній). Але раціональність не зникає: зазначені спонтанні процеси не скасовують, не знімають, а видозмінюють, диверсифікують – трансгресують – її.

4. У дисертації встановлено, що трансгресії модерну являють собою редукцію парадигм модерну за допомогою елімінації заключних фрагментів, що містять однозначне й універсальне уявлення про майбутнє, атрибутуєме всьому суспільству (граничної соціальної цілісності), внаслідок чого майбутнє з’являється як поліваріантне, відкрите.

Ситуація трансгресій модерну не виключає атрибуцію універсально й однозначно визначеного майбутнього окремим соціальним групам і особистостям.

5. У дисертації продемонстровано, що в об’єктивному плані трансгресивні феномени виявляються в перевазі «спонтанних порядків» (Ф. Хайєк) над свідомими, у наростанні нелінійності, неврівноваженості соціальних процесів, у посиленні «сітьового» принципу.

У дисертації докладно проаналізований феномен тілесності, що представляє собою суб’єктивну форму переживання соціальних процесів у суспільстві прискорених змін. Стан у постсучасному соціумі характеризується не пануванням тілесності над технологіями, а навперемінним вивільненням її з-під влади знаковості і новим влученням під неї.

6. Феномени «кінця історії» і «вічного повернення» можуть бути інтерпретовані як трансгресії модерну. В умовах, коли майбутнє не визначається прогресивно й однозначно, вони змушені повторюватися на техногенній основі.

Унаслідок цього трансгресії модерну являють собою динамічну рівновагу між модерними і немодерними елементами соціумів.

7. Визначальним фактором «ситуації постмодерна» є криза «держави загального добробуту» – основного «свідомого порядку».

8. Соціально-структурною основою трансгресій модерну є поділ суспільства на представників «родової праці» і глобальну еліту, що самопрограмується.

9. У глобальному суспільстві, де соціуми і культури не відокремлюються настільки різко, як у міжнародному, один від одного, але і не зливаються в деяке гомоморфне ціле, зростає значення спонтанних зв’язків, сітьових структур тощо.

Публікації автора:

Монографії:

1. Гусаченко В.В. Жизнь и смерть субъекта. – К., 1995. – 160 с.

2. Гусаченко В.В. Трансгрессии модерна. – Харьков: ООО «Озон-Инвест», 2002. – 400 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Гусаченко В.В. Глобальный макрокосм и микрокосмы духовности // Концепция целостности. Проблема духовности в культуре и науке. Вестник Харьковского государственного университета. – Харьков: ХГУ. – 1993. – №379. – С. 28-33.

2. Гусаченко В.В. Проблема универсальности полиструктуральных систем и мир философии в социальной концепции Н. Лумана // Философские перипетии. Философия и многообразие социокультурных миров. Вестник Харьковского государственного университета. – Харьков: ХГУ. – 1993. – №380. – С. 42-49.

3. Гусаченко В.В. Два свiти i «двi натури» Григорiя Сковороди (спроба фiзiогномiки i систематики) // Збiрник Харкiвського iсторико-фiлологiчного товариства. – Харкiв: Око, 1995. – Т. 4. – 208 с. – (Нова серiя). Т. 4. – С. 55-62.

4. Гусаченко В.В. Статика и динамика истории и типы целостности систем // Вестник Харьковского государственного университета. – Харьков: ХГУ. – 1996. – №381. – С. 48-53.

5. Гусаченко В.В. Постмодерн і феномен «смерті суб’єкта» // Актуальнi проблеми фiлософiї науки i сучасних технологiй. Вісник Харківського державного університету. Фiлософiя культури. Фiлософiя науки i технiки. Психологiя. Лiнгвiстика. Фiзико-математичнi i технiчнi науки. Проблеми пожежобезпеки. – Харкiв: ХДУ. – 1997. – № 388. – С. 15-18.

6. Гусаченко В.В., Коробкина Т.В. Постмодерн: дифференциация или взаимопроникновение социальных сфер? // Постмодернiзм в фiлософiї науки та фiлософiї культури. Вiсник Харкiвського державного унiверситету. – Харкiв: ХДУ. – 1997. – № 389. – Вип. 6. – С. 84-92.

7. Гусаченко В.В. Бытие как становление?! (Становиться и не стать: «трансгрессия», «деконструкция», «трансмутация» в контексте социальных коннотаций) // Философские перипетии. Вестник Харьковского государственного университета. Серия: Философия. – Харьков: ХГУ. – 1998. – №409. – С. 3-5.

8. Гусаченко В.В. Смысл и фундаментальная структура (пост)современного общества в социологической концепции Н. Лумана // Философские перипетии. Вестник Харьковского государственного университета. Серия: Философия. – Харьков: ХГУ. – 1998. – №409. – С. 120-122.

9. Гусаченко В.В. От субъектности к трансгрессии // Філософськi перипетiї. Вiсник Харкiвського державного унiверситету. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХДУ. – 1999. – №437. – С. 10-16.

10. Гусаченко В.В. Постмодерн и проблема переходных и стабильных состояний общества // Науковi записки Харкiвського вiйськового унiверситету. Соцiальна фiлософiя, педагогiка, психологiя. – Харкiв: ХВУ. – 1999. – Вип. V. – С. 58-64.

11. Гусаченко В.В. К феноменологии социального возраста («мальчики» и «мужи») // Фiлософськi перипетiї. Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н.Каразiна. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХНУ. – 2000. – №474.– С. 87-89.

12. Гусаченко В.В. Традицiї та iнновацiї у постмодерних трансформацiях нацiональної фiлософiї // Науковий вiсник. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХДПУ. – 2000. – №12. – Вип. 6. – С. 12-18.

13. Гусаченко В.В. Дух, душа, тело… телесность? // Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н.Каразiна. Серiя: Фiлософськi науки. Теорiя культури та фiлософiя науки. – Харкiв: ХНУ. – 2000. – № 465. – Вип. 28. – С. 49-57.

14. Гусаченко В.В. Открытое общество: системность или не-системность? // Фiлософськi перипетiї . Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразiна. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХНУ. – № 486. – 2000. – С. 44-47.

15. Гусаченко В.В., Мосенцева Т.С. Изломанность (или – «диктофон-граммофон»; или – «б(ы/и)тие в конвульсиях – II») // Фiлософськi перипетiї. Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н.Каразiна. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХНУ. – 2000. – №486. – С. 212-214.

16. Гусаченко В.В. Модернизация и/или пост-нео-колониализм? или О двух оптиках // Свiт-системна теорiя i сучаснi глобальнi трансформацiї (фiлософiя, полiтологiя, соцiологiя). Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н.Каразiна. – Харкiв: ХНУ. – 2000. – №487. – С. 82-84.

17. Гусаченко В.В. Трансгрессия, трансценденция и Бог // Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету. Серiя: Теорiя культури та фiлософiя науки. – Харкiв: ХНУ. – 2001. – №507. – Вип. 24. – С. 195-200.

18. Гусаченко В.В. «Я», «я» и «не-я» или Почему люди мельчают? // Фiлософськi перипетiї. Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н.Каразiна. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХНУ. – 2001. – №509. – С. 44-46.

19. Гусаченко В.В. Модерн: к вопросу об истоках // Фiлософськi перипетiї. Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразiна. Серiя: Фiлософiя. – Харкiв: ХНУ. – 2001. – №531. – С. 55-59.

20. Гусаченко В.В. Телесность как компенсация избыточности модерной технологичности // Наука, технологiя, постмодерн. Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету. Серiя: Теорiя культури i фiлософiя науки. – Харкiв: ХНУ. – 2002. – №552-2/2002. – Ч. 2. – С. 71-80.

21. Гусаченко В.В. Онтология в «ситуации постмодерна» // Фiлософськi перипетiї. Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразiна. – Харкiв: ХНУ. – 2002. – №561. – С. 34-36.

22. Коробкина Т.В., Гусаченко В.В. Постмодерн: дух, духовность, телесность // Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету. Серiя: Теорiя культури i фiлософiя науки. – Харкiв: ХНУ. – 2003. – №588/2003.– С. 49-52.

Матеріали доповідей:

1. Гусаченко В.В. Философия и гражданское общество // Тези доповiдей Харкiвських Сковородинiвських читань, присвячених 270-рiччю з дня народження Г.С. Сковороди. – Харкiв, 1992. – С. 125-127.

2. Гусаченко В.В. О соотношении знания и культуры в процессе индивидуации (однократности) объекта // Знання, культура, влада: проблеми фiлософського осмислення. Тези доповiдей фiлософського симпозiуму студентiв, аспiрантiв, молодих викладачiв (жовтень, 1993). – Харкiв: ХДУ, 1993. – 268 с. – С. 59-61.

3. Гусаченко В.В. Формы философии и формы культуры // Матерiали II Харкiвських Мiжнародних Сковородинiвських читань: «Нацiональна фiлософiя: минуле, сучасне та перспективи». – Харкiв, 1993. – С. 70-72.

4. Гусаченко В.В. Наталья Сергеевна не хочет свистеть (Диалог и эклектика) // Матерiали III Харкiвських Мiжнародних Сковородинiвських читань: Фiлософiя: класика i сучаснiсть. – Харкiв, 1996. – С. 42-43.

5. Гусаченко В.В. Нацiональна фiлософiя та нацiональне життя // Григорiй Сковорода i проблеми нацiональної фiлософiї. Матерiали II Харкiвських Мiжнародних Сковородинiвських читань: «Нацiональна фiлософiя: минуле – сучасне – перспективи», присвячених 200-рiччю з дня смертi Г.С. Сковороди. – Харкiв, 1996. – С. 71-82.

6. Гусаченко В.В. Личность и ответственность // Проблема ответственности на рубеже XX и XXI веков (материалы мемориальных чтений, посвящённых 60-летию А.Ф. Плахотного). – Харьков: ХГУ. – 1996. – С. 76-77.