Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дає підстави зробити наступні висновки та пропозиції: 1. На ринку продукції насінництва соняшнику товарною одиницею виступає певний сорт або гібрид, з одного боку, як головний засіб виробництва, з іншого – предмет праці. Тому у відтворювальному процесі продукція насінництва є тією ланкою, що виокремлює сорт або гібрид у конкретний товарний продукт на ринку аграрно-продовольчої продукції. Відповідно, розвиток ринку продукції насінництва соняшнику як системи економічних відносин між виробниками і споживачами посівного матеріалу з приводу купівлі-продажу певного сорту чи гібриду визначає рівень ефективності виробництва продовольчого соняшнику. 2. Розвиток ринку продукції насінництва соняшнику залежать від активізації аграрно-продовольчого ринку та кон’юнктури продовольчого соняшнику, відносно висока рентабельність якого (рівень рентабельності в 2001 році склав 68,7 %) зумовила розширення посівних площ та сприяла різкому підвищенню попиту на посівний матеріал соняшнику – насіння еліти, 1-ї репродукції, гібридів першого покоління (F1). Відповідно збільшилася і пропозиція. У 1997–2001 рр. площі насінницьких посівів зросли на 53,3 %, в тому числі ділянки гібридизації – на 66,0 %; виробництво селекційно-насінницької продукції збільшилось на 54,9 %, у тому числі насіння гібридів першого покоління F1 – на 57,7 %; реалізація посівного матеріалу соняшнику – на 57,1 %, у тому числі гібридного насіння – на 59,5 %. В останні роки спостерігається тенденція переорієнтації попиту українських товаровиробників на вітчизняні сорти і гібриди, що зумовлено високими цінами на іноземні гібриди, та потребує сприяння розвитку вітчизняної селекції насінництва соняшнику. 3. Виявлена тенденція зниження використання гібридів на 11,2 проценто-пункти, в результаті чого співвідношення гібридів і сортів у посівах продовольчого соняшнику в 2001 р. дорівнювало 49,7 і 50,3 %. Разом з тим економічний ефект від застосування в посівах гібридів соняшнику, який становить 108,66 грн. на один гектар, свідчить про їх переваги відносно сортів. 4. Обсяги імпорту посівного матеріалу протягом 1998–2001 рр. зменшились на 79,4 %, що зумовлено високими цінами на гібриди соняшнику іноземної селекції, а також заборгованістю вітчизняних сільськогосподарських підприємств за придбаний посівний матеріал, що викликало зростання ризику продажу в кредит насіннєвої продукції соняшнику іноземними компаніями та призвело до зменшення пропозиції. Тому за аналізований період більшість компаній звузила свою діяльність на насіннєвому ринку України до продажу лише надійним клієнтам з гарантованою оплатою. З метою активізації розвитку вітчизняного насінництва доцільніше ввозити вихідний селекційно-насінницький матеріал (батьківські і материнські лінії) для виробництва гібридного насіння на території України. Такий підхід є більш дієвим, оскільки забезпечить створення нових робочих місць, розвиток матеріально-технологічної бази підготовки насіння до товарних кондицій та підвищення професіоналізму вітчизняних спеціалістів і науковців. 5. Діяльність на вітчизняному ринку різних фірм і компаній далекого зарубіжжя, які вирощують свої сорти і гібриди соняшнику на території України і реалізують їх за кордон (переважно в країни СНД), сприяла збільшенню обсягів експорту насіннєвої продукції протягом 1996-2001 рр. у 2,5 раза і підвищенню ціни реалізації в 6 разів. Це вплинуло на обсяги вивозу продукції та нівелювало експортну ціну вітчизняних сортів і гібридів соняшнику. Дієвим шляхом розширення експортних операцій з посівним матеріалом соняшнику є розвиток селекційних програм по створенню з іноземними партнерами спільних гібридів (сортів) соняшнику, виробництво яких вимагатиме придбання батьківських чи материнських ліній вітчизняних науково-дослідних установ (оригінаторів). 6. Відносно високий рівень прибутковості галузі насінництва (рівень рентабельності виробництва насіння еліти соняшнику в 2001 році досяг 329,3 %, насіння 1-ї репродукції – 294,4 %, гібридів першого покоління – 410,1 %), а отже, її привабливість, сприяє збільшенню кількості насінницьких господарств (фермерів, фірм, компаній), бажаючих займатись цим видом підприємницької діяльності. Так, у 1995 році Міністерство аграрної політики України видало дозволи на виробництво посівного матеріалу 584 господарствам, а в 2001 році – понад 2000, що ускладнило контроль за дотриманням ними технологічних правил ведення галузі з боку Державної насіннєвої інспекції. Тому необхідною умовою ефективного функціонування насіннєвого ринку є введення ліцензування та сертифікації виробників посівного матеріалу. 7. Розширення товарних площ соняшнику в результаті підвищеної кон’юнктури продовольчого насіння на внутрішньому і зовнішньому ринках зумовило використання в товарних посівах великої кількості сортів і гібридів (понад 70) та тих, що виключені з Реєстру, або незареєстровані, що стало однією з причин зниження урожайності. Отже, ринок продукції насінництва соняшнику знаходиться на стадії формування та потребує оптимізації посівів продовольчого соняшнику на основі науково обгрунтованого і раціонального його розміщення в сівозміні та по зонах і областях країни, що є основою прогнозування обсягів попиту і пропозиції на селекційно-насінницьку продукцію. 8. Товарне виробництво продовольчого соняшнику доцільніше розміщувати в господарствах, грунтово-кліматичні умови яких сприятливіші для формування високого рівня урожайності та олійності, а площі посівів стабілізувати в межах 1,5–2,0 млн. га залежно від варіантів розміщення в сівозміні. За умови досягнення урожайності якісного насіння не нижче 5 ц/га (для гібридів) і 15 ц/га (для сортів) потреба насінницьких посівів становитиме в межах 19–26 тис. га. При цьому слід враховувати, що для одержання якісного і високопродуктивного продовольчого соняшнику господарства мають перейти на використання для посівів гібриди першого покоління (F1), які за рівнем урожайної продуктивності переважають сорти в середньому на 13,1 відсотка. 9. Отримання якісного посівного матеріалу і забезпечення його конкурентоспроможності на зовнішньому і внутрішньому ринках потребує вдосконалення матеріально-технічної бази післязбиральної доробки й обробки насіння та доведення його до посівних кондицій. 10. Перспективна схема маркетингу на ринку продукції насінництва соняшнику має включати наступні складові: дослідження ринку, прогноз місткості ринку, оцінку власного потенціалу підприємства, формування попиту на нові сорти та гібриди соняшнику і стимулювання використання продуктивніших сортів і гібридів, формування цілей виробництва, розробку стратегії виробництва, аналіз і контроль. 11. Пропозиція на ринку продукції насінництва соняшнику формується в кілька етапів: створення (виведення) нових сортів і гібридів, розмноження оригінального насіння (супереліта, батьківські і материнські лінії) та виробництво репродуктивного, елітного та гібридного насіння автономними господарськими структурами, які організаційно й економічно між собою роз’єднані, не забезпечують якісного виконання всіх технологічних операцій з вирощування сортів і гібридів та доведення їх до посівних кондицій. Це також знеосіблює та нівелює відповідальність кожного виробника у процесі формування ринкового продукту (сорту чи гібриду соняшнику) та позначається на зниженні посівних і сортових властивостей насіння. З метою підвищення ефективності насінництва та удосконалення системи його ведення доцільно органічно (організаційно, технологічно, економічно) об’єднати наукові і виробничі підприємства та організації і створювати контрактні інтегровані структури. Інтегровану науково-виробничу структуру доцільно організовувати шляхом залучення науково-дослідною установою сільськогосподарських підприємств у процес виробництва насіння сортів і гібридів та укладання ліцензійних договорів. Ініціатором створення інтегрованої структури та її координатором може бути насіннєобробний завод з післязбиральної доробки. |
