Отримавши свою класичну форму у XIX столітті, фортепіанний Дитячий альбом і у більш пізні часи зберіг особливості своєї поетики – низку стійких образів і жанрових рішень в своїх мініатюрах-розділах, що дозволяє ідентифікувати авторський фортепіанний Дитячий альбом як самобутнє явище музичної культури. У європейській професійній музиці цікавість до жанру фортепіанного Дитячого альбому не зменшується і на зламі XIX–XX століть. Крім згаданих вище циклів К. Дебюссі, С. Борткевича, А. Лур’є це твори М. Метнера, В. Рєбікова, М.Равеля. Можна твердити, що у ХХ столітті популярність Дитячого альбому лише зросла. Композитори різноманітних напрямків – від Б. Бартока, З. Кодая, С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, В. Косенка до Е. Денісова, В. Сільвестрова запропонували свої варіанти прочитання цього циклу. Феномен Дитячого альбому виник на перехресті різноманітних пластів і сфер музичної культури. Для естетики цього явища характерні дихотомічні зв’язки: а) професійної композиції та побутового музикування; б) багатовікової традиції музичного викладання та яскравої особистості класиків; в) дидактичних завдань, простоти фактури та найактуальніших для музичного мистецтва образів та жанрів. У різних історичних та індивідуальних стилях тема Дитячого альбому знайшла стабільне відбиття у жанрі циклу мініатюр. Найкращі зразки Дитячого альбому завжди сприймались як свідчення особливого поетичного світовідчуття їх авторів, майстерності мислити афористично, влучно, в лаконічних композиційних формах, до того ж за умов суворої економії засобів виразності. На базі проведеного дослідження у висновках спеціально наголошується, що підґрунтя для кристалізації Дитячого альбому як жанрового різновиду циклу мініатюр було підготовлено цілою низкою передумов. Серед них виділяються наступні: Розвиток традицій збірників “легких п’єс” для дітей і музикантів-початківців. У методичній літературі, починаючи з творчості Й.С. Баха, спостерігається видовий розподіл. Так, у самостійну групу виокремлюються збірники, поєднані технічним рівнем складності, або поданим в них жанром – наприклад, зібрання танців, вокальних номерів, “легких п’єс”. Іншу групу утворюють збірники – приватні колекції музичних прикладів, так звані “нотні зошити”, котрі позначалися смаком і естетикою свого господаря та були відбиттям його внутрішнього світу. Ствердження у музичній культурі образів дитинства, що виходять поза межі методичної літератури; Розвиток піанізму і оновлення художньої системи у XIX столітті Поштовхом до створення дитячих альбомів для Ф. Мендельсона, Р. Шумана, Ж. Бізе, П. Чайковського та інших майстрів стало, серед іншого, й гостре невдоволення педагогічним репертуаром свого часу. Цікавість до мініатюри та популярність форми альбому в побуті. У “Різдвяному альбомі”, ор. 72, Ф. Мендельсона сформувалися риси, характерні для поетики романтичного Дитячого альбому в цілому. Йдеться про зв’язок дитячої образності з темою Різдва; репрезентацію музичних смаків епохи (інтонацій та типів інтонування, фактури, гармонії, складу мелодії, жанрів); узагальнення через жанр (хорал, “пісня без слів”, марш, стихія танцю, художній етюд); утвердження у зв’язку з дитячою образністю скерцозності, яка у Ф. Мендельсона має семантику гри. У творчості Р. Шумана подані практично всі жанрові різновиди дитячої музики, що склалися на той час: танцювальні сюїти, зібрання вокальних та інструментальних мініатюр, легкі сонати та сонатини. Всі ці твори відзначаються істотним оновленням музичної поетики. “Дитячі сцены”, ор.15 сам композитор вважав втіленням поетичної сутності романтизму. Парадокс у поетиці циклу полягає у одночасному контрасті дорослого та дитячого, простого та складного, реального та символічного, наївного та мудрого. Образи “Альбому для юнацтва”, ор. 68, об’єднані своєю психоемоційною домінантою. У цьому циклі закладені не споглядальність, а ніби поетапне проживання разом з ліричним героєм його долі. “Альбом для юнацтва” позначений найвищою класичністю, завершеністю, ретельністю та об’єктивністю форми (К. Зенкін). Тут представлені практично всі основні образні теми романтизму – “молитва”, “мелодія”, “пейзаж”, “народна тема”, “сільський побут” “старовинні музичні жанри”, “фантастика”, “екзотика”, “портрети сучасників” тощо. У цілому поетика цього циклу втілює ідеал “романтичного симпозіуму”: об’єднані в єдиний текст мініатюри відтворюють відчуття творення культури. Творчі ідеї Р. Шумана безпосередньо вплинули на розвиток домашнього Дитячого альбому у Німеччині XIX століття, свідченням чого у дисертації названо анонімний збірник “Веселий музикант”. Разом з тим “Дитячі сцени” та “Альбом для юнацтва” Р. Шумана стали класичними зразками двох основних типів фортепіанного Дитячого альбому – лірико-споглядального та лірико-розповідного. Лірико-споглядальний тип “Дитячого альбому” набув великого поширення як у творчості французьких композиторів, так і авторів, які були так чи інакше орієнтовані на французьку школу. Класичними зразками такого типу Альбому названі цикли Ж. Бізе, К. Дебюссі, А. Лур’є. У масштабах циклу Ж. Бізе ідея гри перетворюється на універсальну метафору, що об’єднує світи дітей та дорослих, а також світ реальності та світ музичного мистецтва. Обравши лише один аспект життя – гру, Ж. Бізе подає в її формах свого роду каталог важливих жанрів романтичного мистецтва, а також розвиває до масштабів гіперболи романтичні ідеї віртуозності, концертування та колористики. У роботі підкреслено, що лірико-споглядальний тип Дитячого альбому набув у творі Ж. Бізе більш чіткого, “сценарно-ігрового” формату. Такий “сценарно-ігровий” принцип був витриманий і у циклі К. Дебюссі, де відбулося зближення Дитячого фортепіанного альбому з жанром клавірної сюїти. Колористика та екзотика стали провідними факторами поетики цього твору. У циклі А. Лур’є “Рояль в Дитячій кімнаті” розширюється образна палітра лірико-споглядального типу Дитячого альбому і, водночас, суттєво ускладнюється його мова та стилістичні засоби. Як вже підкреслювалося, твір А. Лур’є – зразок Дитячого альбому, розрахованого на виконання віртуозом-професіоналом. Водночас, додані до нот малюнки, а також назви-програми репрезентують саме дитячу естетику. Таким чином, у поетиці циклу виникає своєрідна поліфонія “дитячого” та “дорослого”. У цілому для поетики лірико-споглядального типу альбому характерна наскрізна програмність (програма як режисер циклу) у функції ракурсу, точки зору, аспекту. Крім того вирішальне значення мають наступні моменти: музичні образи та вербальні програми мініатюр циклу використовуються у ролі поетичних тропів (символів, метафор, гіпербол, оксюморонів і т.п.); поетичність музичних образів циклу поєднується з майже “документальною” простотою та конкретністю їх прообразів з реальності – мініатюри лірико-споглядальних альбомів найчастіше сприймаються як “замальовки” з натури; у музичній драматургії на перше місце поступово виходить принцип звукової колористики. Що стосується розвитку лірико-споглядального типу Дитячого альбому, то йому притаманні посилення концертного характеру та тенденція зближення жанру циклу мініатюр з сюїтою. Лірико-розповідний тип Дитячого альбому почав складатися у творчості представників німецької та австрійської композиторських шкіл. Саме на них орієнтувалися П. Чайковський та С. Борткевич. Щодо П. Чайковського, то його звернення до теми дитинства у різних царинах творчості незмінно супроводжувалося рішення екзистенціальних питань. Його “Дитячий альбом”, як і найтрагічніший твір композитора – Шоста симфонія, присвячений улюбленому племіннику Володі Давидову. У циклі очевидна ідея естетичної дидактики, прагнення композитора прищепити юнаку необхідну сукупність суджень про музику та її мову. Як і “Альбом для юнацтва” Р. Шумана, “Альбом” П. Чайковського, ніби музичний буквар, знайомить з мовою європейського романтизму і водночас акцентує самобутність російської культури. С. Борткевич виступив як наступник П. Чайковського. Це виявилося перш за все у розвитку ідеї духовної спорідненості музики для дітей та казок Г. Х. Андерсена. Вирішення дитячих образів у циклі С. Борткевича витримано у трагічному ключі, що було характерно для його сучасників, зокрема, Ґ. Малера, В. Ребікова, та ін. Для поетики лірико-розповідного типу альбому характерна наскрізна ідея життєвого шляху людини і шляху Митця зокрема. Інші наскрізні лінії викликають аналогії між лірико-розповідним Дитячим альбомом та жанром роману. Специфічними ознаками цього типу альбомів є: значна кількість номерів, що дає можливість показати розмаїття тем та сюжетів; узагальнюючий характер музичних образів та вербальних програм; дидактичний характер поетики циклу, яка складається з ключових для реальності композитора образів і сприймається як “буквар” свого часу. Поступальний розвиток лірико-розповідного типу Дитячого альбому характеризується двома тенденціями. Перша пов’язана з поверненням Дитячого альбому в лоно педагогічної літератури. Друга – зі створенням особливих циклів мініатюр, які хоч і містять Дитячі образи, однак швидше призначені для дорослих. | 