Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Російська мова


Крисенко Тетяна Василівна. Фразеологічні одиниці зі значенням говоріння в прагматичному аспекті (на матеріалі сучасної російської мови) : Дис... канд. наук: 10.02.02 - 2002.



Анотація до роботи:

Крисенко Т.В. Фразеологічні одиниці зі значенням говоріння в прагматичному аспекті (на матеріалі сучасної російської мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2002.

Дисертаційна робота присвячена вивченню й опису фразеологічних одиниць зі значенням говоріння в прагматичному аспекті. У роботі обґрунтовується статус прагматичного аспекту в значенні фразеологічної одиниці, визначається співвідношення між ситуацією, значенням та конотацією на прикладі одиниць фразео-семантичної групи “Говоріння”.

Проведено комплексний аналіз фразеологічних одиниць зі значенням говоріння, розроблено їх семантичну класифікацію з урахуванням прагматичного аспекту, досліджено їх функціонування в сучасній російській мові. Сформульовано принципи опису значень у фразеологічному словнику нового типу та розроблено фрагмент такого словника.

1. ФО ФСГ “Говоріння” – численна, активно функціонуюча група, яка складає окрему підсистему загального корпусу російської фразеології.

2. Категоріальна специфіка фразеологічного значення може бути виявлена тільки при звертанні до комунікативного аспекту змісту ФО. Прагматичний аспект семантичного аналізу орієнтований одночасно й на слухача, й на мовця. Той, хто говорить, у процесі мовлення, вживаючи ФО, реалізує за їх допомогою (в комплексі з іншими елементами висловлювання) свої комуныкативні інтенції та виражає свої емоції та оцінки. Той, хто слухає, сприймаючи ці мовні одиниці, певним чином реагує на них – інтелектуально, емоційно або діяльнісно, співвідносить їх із названими за допомогою вказаних ФО предметами, здійснюючи тим самим повторні акти номінації тих же фрагментів позамовної дійсності. Функціонування ФО в мові визначається типом їх системного значення, яке зумовлює характер “розгортання” ФО в мові, їх актуалізацію, сполучуваність з іншими елементами висловлювання.

3. Можна дати або позитивну, або негативну оцінку ФО. Але є й особливі випадки, коли оцінка буває амбівалентною та зумовленою контекстом або ситуацією мовлення.

4. Позитивно оцінюване мовлення (язык) має такі властивості: воно лаконічне, просте, при цьому правильне, викликає позитивні емоції. Зрозуміло, що за ФО стоїть оцінка мовленнєвої дії.

  1. Різні групи ФО характеризують різні “виміри” языка:

– група, пов’язана зі звучанням мови, характером вимови звуків, говорить про язик як інструмент звукотворення;

– група “сказати за нормою багато – мало” говорить про язык у значенні “мовлення”, звідси такі характеристики, як лаконічність – багатослів’я та якість мови: не треба говорити все, що спаде на думку; ФО, що вказують на обмеження свободи языка, містять наявну або імпліцитну негативну оцінку: держать язык за зубами (на привязи), закусить язык, придержать язык – на противагу завжди експлікованій оцінці ФО зі значенням нестриманості на язик:

язык развязался (развяжется), язык чешется, развязать язык (языки), распустить язык, чёрт дёрнул за язык;

– характеристики языка, умовно включені до рубрики “плохой язык”, які є універсальними оцінними термінами, не специфічні для язика та можуть бути застосовані для характеристики будь-яких інших об’єктів (злой язык – злые глаза – злая собака);

6. В основі багатьох ФО зі значенням говоріння лежать “трудова” та “колокольна” метафори;

7. У структурному відношенні група “Говоріння” складається з кількох ядерних груп (13основних) та периферії, що представлена одиницями з іншим обсягом значення (ФО, які означають обман, та ФО зі значенням мовчання/ замовчування).

8. Словникові дефініції ФО – це тільки емблема реалії, що концентрує в собі денотативно-сигніфікативну основу ФО – багатопланового явища, компонентом якого є конотація. Конотація – це багатий підтекст, культурно-національне розшифрування, прагматичні елементи, наявні в арсеналі мовця у вигляді багажу знань, переконань, оцінок і готові рухатися у процесі комунікації. Створений фрагмент словника покликаний створити уявлення, хоча й фрагментарне, про культурно-національну картину світу, зафіксовану в ФО, а також про характеристику найбільш складного виду поведінкової діяльності людини – мовної поведінки.

Публікації автора:

1. Крысенко Т.В. Отношения «субъект – адресат» во фразеологии // Русская филология. Украинский вестник. – 1999. – № 1-2. – С.30-32.

2. Крысенко Т.В. Семантика фразеологических единиц с компонентом язык // Русская филология. Украинский вестник. – 2000. – № 3-4 (17) – С.52-53.

3. Крысенко Т.В. «Говорить» в образной языковой картине мира // Лінгвістичні дослідження: Зб. наукових праць. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 3. – С.16-22.

4. Крысенко Т.В. Нормы речевого поведения в языковой картине мира // Вісник Харківського національного університету. Філологія. – 2000. – № 473. – С.73-76.

5. Крысенко Т.В. О периферийных пластах ФСГ «Говорение» // Вісник Харківського національного університету. Філологія. – 2002. – № 538. – С.117-121.