Анотація до роботи:

Кругла Н.А. Історія розвитку льонарства в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – Історія науки і техніки. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України. – Київ, 2002.

В дисертації представлено результати історико-наукового аналізу процесу становлення і розвитку льонарства як напрямку вітчизняної аграрної науки та галузі сільськогосподарського виробництва в світовому контексті. Показано значення льоновиробництва для економіки України на різних етапах історичного розвитку. Відображено процес формування мережі дослідних осередків в галузі вирощування і первинної переробки льону-довгунця на Україні. Розкрито особистий внесок провідних вчених-льонарів Л.П.Левченко, Т.С.Аніськової, В.М.Євмінова, В.П.Динника, В.Б.Ковальова, І.П.Карпця, М.І.Андрушківа у розвиток селекції, насінництва льону, удосконалення первинної переробки льоносировини.

Висновки дисертації складаються з п’яти пунктів, у кожному з яких узагальнено основні результати проведеного дослідження, що виносяться на захист:

1. Хронологічне зіставлення основних результатів, одержаних вітчизняними та зарубіжними вченими, дало змогу підтвердити, що первинними світовими осередками зародження і розповсюдження льонарства були Індія, Південно-Західна Азія, Афганістан, Передня Азія і Колхіда.

2. На основі системного аналізу встановлено, що розвиток вітчизняного льонарства обумовлений сприятливими природноекономічними умовами, а також достатньою кількістю робочої сили в районах льоносіяння. Посіви льону-довгунця в Україні здавна були зосереджені на Поліссі (Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях), а також в районах Прикарпатських і Ростоцько-Опільських лісів, Волинського лісостепу. Олійний же льон вирощували в степовій зоні України, зокрема в Одеській (центральна частина), Запорізькій, Кримській (західній і східній частинах) областях.

3. На основі єдності історичного і логічного підходів, використання компаративного методу автором визначено і обґрунтовано історичні етапи розвитку льонарства в Україні. Це - донауковий період, що охоплює передісторію становлення наукового знання про льон (від найдавніших часів до початку дослідів Генріха Ле-Докта у 1859 році) – час накопичення стихійно-емпіричного досвіду в процесі практичної діяльності льоновиробників. З 1859 до 1904 – піднесення льоновиробництва, накопичення фактичного матеріалу в процесі безсистемних розрізнених дослідів з культурою льону. Період занепаду льонарства внаслідок соціальних зрушень, зміни спеціалізації сільськогосподарського виробництва визначився з 1905 по 1924 роки. Протягом 1925-1940 років – відновлення льоновиробництва, початок промислової переробки трести, товарного льонарства. Це період поглиблення наукової роботи з культурою у зв’язку зі створенням у 1930 році Всесоюзного науково-дослідного інституту льону з мережею опорних пунктів, зональних дослідних станцій. У 1941-1946 роках спостерігається спад льоновиробництва, припинення наукової роботи з культурою внаслідок війни. Протягом 1947-1974 років відбувається процес формування мережі сільськогосподарських дослідних осередків у льонарській галузі, становлення методологічно обґрунтованих досліджень в галузі селекції і насінництва льону. З 1975 по 1991 - роки підйому льоновиробництва внаслідок впровадження в практику сільськогосподарського виробництва досягнень наукової селекції і раціональної технології вирощування. З 1991 року спостерігається кризовий стан як у виробничій, так і у науковій сферах льонарства.

4. На основі узагальнюючого і порівняльного аналізу досягнень провідних вітчизняних учених-льонарів оцінено значення їх наукової спадщини для розвитку аграрної науки в Україні. Розкрито роль та обґрунтовано особистий внесок Л.П.Левченко, В.П.Динника, В.М.Євмінова, І.П.Карпця, Т.С.Аніськової, В.Б.Ковальова, М.І.Андрушківа у розвиток агротехніки та первинної переробки льону-довгунця.

5. В результаті вивчення історичного досвіду розвитку льонарства в Україні за окремими періодами визначено об’єктивні передумови подолання сучасного кризового стану в галузі, оскільки льон - єдина вітчизняна целюлозна сировина, що відновлюється щороку. Культура має унікальні властивості, і це обумовлює широкий спектр її використання у різних галузях народного господарства України, окреслює перспективні шляхи до відродження вітчизняного льоновиробництва.

Публікації автора:

1. Кругла Н.А. Актуальність історичних досліджень розвитку науки в галузі льонарства // Матеріали Науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів «Вчимося господарювати». – Київ: Нора-прінт. – 1999. - С. 285-286.

2. Кругла Н.А. Історична необхідність відродження сировинної бази льонарства // Зб. наук. пр. Інституту землеробства УААН. – Вип. 2. – К.: Нора-прінт, 1998. – С. 239 – 240.

3. Вергунов В.А., Коваленко Н.П., Скорченко С.Б., Сайко О.В.,
   Михайлюк О.І., Утюшева Л.В., Ремез Я.В., Кругла Н.А. Історичний аспект становлення землеробства України та окремих його галузей // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Землеробство ХХІ століття – проблеми та шляхи вирішення». – К.: Нора-прінт. – 1999. – С.242-243.

4. Chursina L.A., Semchenko V.S., Kruglaya N.A. The Effects of Flax Variety and Ripening Rate on the Cottonin Properties // Materials of the Production, Technology and Ecology Symposium «Hemp, Flax and Other Bast Fibrous Plant». – Poznan (Poland). – 1998. – P. 33 – 37.

5. Вергунов В.А., Скорченко С.Б., Кругла Н.А. Деякі аспекти історії сільськогосподарської дослідної справи в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: історія. – 2000. – Вип. 10. – С. 191 – 195.

6. Кругла Н.А. Льонарство – важлива сировинна база // Легка
   промисловість. – 2000. - № 2. – С. 55 – 57.

7. Кругла Н.А. Соціально-економічні та історичні особливості становлення українського льонарства // Етнічна історія народів Європи. – 2001. – Вип. 8. – С. 52 – 54.

8. Вергунов В.А., Кругла Н.А. Історичні витоки та джерела наукової селекції льону-довгунця в Україні // Вісник Дніпропетровського університету. Історія і філософія науки і техніки. – 2000.- Вип. 7 – С. 117 – 120.

9. Кругла Н.А. Льонарство: історія і сучасність // Наука і наукознавство. – 2001. – № 2. – С. 138 – 145.

10. Кругла Н.А. Історія науково-дослідної справи в льонарстві в кінці ХІХ – на початку ХХ століття // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2001. – Вип. 4. – С. 234 – 238.

11. Кругла Н.А. Історично – науковий аналіз розвитку льонарства у міжвоєнному періоді // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2001. – Вип. 5. – С. 300 - 309.