Анотація до роботи:

Мармазова Т.І. Історіографія повстанського руху в Україні під проводом Н. І. Махна (1918-1921рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисциплінни. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2003.

Дисертація є комплексним історіографічним дослідженням повстанського руху під проводом Нестора Івановича Махна, що розгорнувся на українських землях у 1918-1921 рр., перетворившись у явище визначного соціального масштабу. Його глибока суперечливість віддзеркалена у науковій літературі, публіцистиці, мемуарах.

Показано, що ступінь наукового осмислення причин махновського руху залишається неповноцінним як у зв’язку з їх однобічним тлумаченням (переважно у соціально-економічному руслі), так і через відсутність досліджень, присвячених його політико-ідеологічним, ментальним та іншим історичним передумовам.

Доведено, що ідеологічна заангажованість більшості праць передвизначила застосування або класового підходу до аналізу проблеми, або використання у якості критерію оцінки руху на чолі з Н.І. Махном характеру його впливу на Українську революцію 1917-1920 років. У цьому зв’язку свідченням незавершеності історичного аналізу зазначеної теми є надмірні розбіжності думок щодо рушійних сил та характеру повстанської боротьби. Вони розходяться в діапазоні від “куркульського бунту” до “загально селянської війни”, від “контрреволюційної” до “демократично-революційної” спрямованості.

Ключові поняття та слова: історіографія проблеми, повстанський рух, анархо-комунізм, індивідуальна форма анархізму, соціальна спрямованість війни, форми національного самовияву, більшовизм, білогвардійщина, українська влада.

У висновках автор підводить підсумки проведеного дослідження й узагальнює отримані результати.

Внаслідок постійної трансформації методології досліджень махновського руху в 1920-і рр. науковці користувалися переважно підходами неокантіанської та діалектико-матеріалістичної шкіл, у 1930-50-і роках переважали позитивістські та вульгарно-матеріалістичні засади, а пізніше, й особливо з кінця 1980-х рр., використовувалися комбіновано, у т.ч. ментальний та мікроісторичний прийоми.

Щодо ідеології руху переважає погляд, згідно з яким анархічність “махновщини” проявлялась головним чином формально – у гаслах та у протиставленні себе будь-якій владі. За внутрішньою природою цей рух репрезентував економічну свободу й самоврядування.

Характер та рушійні сили повстанства на чолі з Н.І. Махном мали, на думку більшості дослідників, дві тенденції - висхідну (від вузькокласового дрібнобуржуазного до загальноселянського) – з 1918 до кінця 1920 р., й зворотню – з грудня 1920 - до кінця 1921 року.

Інтегральний варіант періодизації руху є таким:

а) 1918 рік – початковий етап, який мав антипоміщицьку спрямованість і передбачав завершення буржуазно-демократичних перетворень;

б) 1919 – кінець 1920 рр. – найвище піднесення “махновщини”, коли в ньому були представлені майже всі верстви населення й відбувався пошук оптимальної соціальної програми та політичної орієнтації;

в) кінець 1920 – 1921 рр. – занепад руху, обмеження його заможними верствами та люмпенпролетарськими елементами в умовах політичного курсу більшовиків на економічне й військово-політичне викорінення повстанства.

Історіографічні оцінки значення руху під проводом Н.І. Махна є глибоко суперечливими й коливаються в діапазоні його тлумачення між “соціальним бандитизмом під анархічними гаслами”, з одного боку, й загальнонародним буржуазно-демократичним – з іншого. Відтак інтегральна оцінка руху на основі ґрунтовного осмислення його сутності на різних етапах фактично відсутня.

Напрямки подальшого наукового пошуку визначаються:

малодослідженість проблеми соціальних і національних мотивів повстанської боротьби на чолі з Н.І. Махном. Глибший зміст національного вияву руху необхідно шукати в соціальній базі повстанців, у характері дотримання ними українських політичних та побутових традицій, у природі соціальної програми повстанців, з її базовим компонентом – індивідуалізованим, а не комунізованим анархізмом;

потребою глибшого вивчення економічного стану та рівня соціальної диференціації селянства в контексті виявлення соціально-економічних причин повстанської боротьби;

майже цілковитим ігноруванням науковцями проблеми історичних передумов махновського руху, яка включає, зокрема, питання ступеня традиційності й укоріненості в Україні індивідуального способу господарювання, витоків та еволюції вітчизняної анархістської ідеології тощо;

нерівномірним вивченням різних етапів руху, наприклад, малодослідженістю першого й завершального; при цьому саме вони є ключовими в плані поглибленого осмислення мотивів рушійних сил характеру очоленої Н.І. Махном селянської війни в центрі та на південному сході України.

Публікації автора:

1. Мармазова Т.І. Ідейні передумови і спрямованість махновського руху // Схід. – 2001. - № 6 (43). – С.73-76 (0,5 др. арк.).

2. Мармазова Т.І. Співвідношення соціальних і національних мотивів повстанського руху під керівництвом Н.І. Махна: історіографічний аналіз // Вісник Київського інституту „Словянський університет”. – К., 2002. - № 12. – С.166-173 (0,5 др. арк.).

3. Мармазова Т.І. Розкриття історичного значення та періодизації махновського руху в історичній літературі 20-х років // Вісник Донецького університету. – Сер. Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2002. - № 2. – С.100-105 (0,5 др. арк.).

4. Мармазова Т.І. Періодизація та історичне значення махновського руху // Схід. – 2003. - № 4 (54). – С.89-92 (0,5 др. арк.).

5. Беспалая Т.И., Лещенко В.С. Нестор Иванович Махно / Курс лекций по истории Украины / Ред. кол.: Носков В.А. и др. – Донецк, 1994.– С.235-238 (0,4 др. арк.).

6. Беспалая Т.И. Махно и махновщина: социальные аспекты // Всеукраинская гуманитарная научная студенческая конференция «Личность и культура времени». – Донецк, 1992. – С. 45-46 (0,2 др. арк.).

7. Беспалая Т.И. Махновское движение в Донбассе и Приазовье как самобытное явление украинской национальной жизни // Донбасс и Приазовье: проблемы социального, национального и духовного развития: Тез. докл.- Мариуполь, 1993. - С.48-49 (0,2 др. арк.).

8. Мармазова Т.И. Новейшие публикации документальных источников по истории махновского движения (середина 80 - годов - до настоящего времени) // Изучение истории Украины в учебных заведениях: Тез. докл. и сообщ. регион. науч.-практ. конф. - Донецк, 1995. - С.123-124 (0,2 др. арк.).

9. Мармазова Т.И. Социально-экономический аспект махновского движения в Донбассе // Экономика и политика: история, современность, перспективы: Тез. докл. открытой регион. студ. научн. конф. – Донецк, 1996. – С. 15-16 (0,2 др. арк.).

10. Мармазова Т.I. До питання про природу анархiзму в Українi // Працi наукової конференцiї Донецького нацiонального унiверситету за пiдсумками науково-дослiдної роботи за перiод 1999-2000 рр.: Iст. науки, полiтол., мiжнар. вiдносини i фiлос. - Донецьк, 2001. - С. 194-196 (0,3 др. арк.).