Анотація до роботи:
Башманівський В.І. Художня природа „неокласичного” в поетичній творчості М. Зерова. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. – Київ,2004. У дисертації розкривається художня природа „неокласичного” як одного з самобутніх явищ в українській літературі 20-х років ХХ століття на основі творчої спадщини М. Зерова. Акцентується увага на ставленні письменника до вітчизняної та зарубіжної класики, а також на своєрідності його художніх пошуків. Формування „неокласичного” простежується через прочитання М. Зеровим історії української літератури, що знайшло своє відображення у його працях з літературознавства та історії українського письменства, які охоплюють період від „Енеїди” Котляревського до літературного процесу початку ХХ століття. Художня природа „неокласичного” у творчості М. Зерова органічно пов’язана із його сонетарієм. У дисертації визначаються причини прихильного ставлення поета до цієї канонічної віршової форми. З’ясовується тематичне розмаїття сонетів, що відтворює ставлення літератора до зразків світової культури, до сучасності та історії. Вказано на традиційність та новизну сонетів М. Зерова. Окреслено суттєві риси „неокласичного”, притаманні поетичній манері М. Зерова: висока вимогливість до змісту і форми; вишуканість і досконалість у творчій практиці; культивування краси, любові, гармонії, милосердя; діалектична взаємодія між традицією і новаторством; ідея елітарності, що визначається реальними людськими чеснотами та природною обдарованістю; розуміння літератури як мистецтва, незалежного від „класових”, „партійних”, „ідеологічно-виховних” функцій. | 