Анотація до роботи:

Куліда М.А. Клініко-експериментальне обґрунтування принципів діагностики та лікування собак із хронічним запаленням зовнішнього вуха. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 ветеринарна хірургія. Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню поширення та клінічних особливостей різних форм запалення зовнішнього вуха у собак, вдосконаленню їхньої діагностики шляхом розробки та апробації методів отоскопічного та бактеріологічного досліджень, а також клініко-експериментальному обґрунтуванню методів медикаментозної та оперативної терапії.

Запалення зовнішнього вуха у собак є досить поширеними. Із 1340 собак, які надходили на амбулаторний прийом, запалення зовнішнього вуха у тварин були виявлені в 135 (10,1 %) собак. Серед запалень зовнішнього вуха діагностували гострий перебіг захворювання у 24 (17,8 %) тварин, а у 111 (82,2 %) собак хвороба перебігала хронічно.

Опрацьовано методи діагностики запалення зовнішнього вуха: бактеріологічне дослідження ексудату зовнішнього слухового ходу, що дозволяє точно визначити збудника запального процесу; отоскопічне дослідження слухового ходу, яке дозволяє виявити органічні зміни тканин.

Визначена ефективність консервативної й оперативної терапії хронічного запалення зовнішнього вуха, яка передбачає патогенетично та етіологічно обґрунтоване цілеспрямоване лікування з урахуванням даних комплексного обстеження із забезпеченням системного й індивідуального підходу. Така терапія дозволяє досягти більшої ефективності, повного видужання хворих тварин і подовження стійкої ремісії при тяжких, часто рецидивуючих формах хвороби.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у клініко-експериментальних дослідженнях собак із запаленням зовнішнього вуха для встановлення характеру перебігу хвороби залежно від віку та породи, розроблені ефективні науково-обґрунтовані принципи діагностики та методи консервативного й оперативного лікування тварин.

2. Захворювання органа слуху становлять 16,6 % від усіх хірургічних захворювань собак, з яких 82 % припадає на хронічні запалення зовнішнього вуха.

3. Найчастіше на хронічні запалення зовнішнього вуха хворіють собаки таких порід: спанієлі (35,71 %), німецькі вівчарки (19,1 %), французькі бульдоги (14,28 %), такси (9,52 %). Переважна більшість уражень реєструється у тварин старше 5 років (66,6 %) і значно менше хворіють собаки у віці до 1,5 років (7,14 %).

4. Основним етіологічним чинником розвитку хронічного запалення зовнішнього вуха у собак є патогенна мікрофлора, яка висівалася зі шкіри слухового ходу як у вигляді моноінфекції (59,9 % випадків), так і в асоціаціях мікроорганізмів (40,09 % випадків) з перевагою Candida parapsilosis (18,4 %). Серед виділених монокультур переважають St. aureus (23,5 %) та St. saprophуticus (13,8 % випадків). Грибкова флора при запаленні зовнішнього вуха зустрічається в 31,36 % випадків, у т. ч. в 3,22 % – як монофлора і в 28,14 % в асоціаціях.

5. У 77 культурах стафілокока St. aureus найвища чутливість (100 %) виявлена до антибактеріальних препаратів цефтріаксону, цефазоліну, амікацину, нетілміцину, налідіксової кислоти і найнижча (41–45 %) – до пеніциліну та ампіциліну. У чверті випадків (26 %) така флора є антибіотикорезистентна, що вказує на необхідність визначення чутливості її до цих препаратів перед призначенням курсу терапії при запаленні зовнішнього вуха.

6. Показники цитологічного складу крові (лейкоцити, паличкоядерні нейтрофіли, моноцити), хоч і не є інформативними тестами для діагностики запалення зовнішнього вуха у собак, проте їх необхідно використовувати як цінну додаткову інформацію. Вона є важливою для контролю вираженості та перебігу запального процесу, стану захисних сил організму хворої тварини, а також загальносоматичних порушень, які можуть супроводжувати отити.

7. Найвищий лікувальний ефект досягнутий у групах тварин, для яких була розроблена схема, що включає комплекс етіопатогенетичної та симптоматичної терапії, а саме: парамеатальна блокада, судинозвужувальні, антигістамінні та знеболюючі препарати, протимікробні та протигрибкові мазі з урахуванням індивідуальних особливостей організму тварин і чутливості збудників до протимікробних препаратів.

8. Урахування при лікуванні собак із запаленням зовнішнього вуха даних комплексного клініко-бактеріологічного дослідження хоча і затримує початок лікування, але підвищує його ефективність, запобігає хронізації та розвитку ускладнень, а також сприяє скороченню кількості рецидивів (до 1±0,02 на рік при середньому показнику 5,2±0,42 на рік).

9. Оперативне лікування хронічного запалення зовнішнього вуха, яке передбачає видалення вражених тканин без накладання швів з наступною тампонадою слухового ходу марлевим тампоном, просоченим маззю, довело свою високу ефективність. Воно показане лише у випадку морфологічних змін тканин зовнішнього слухового ходу, що спричиняє закриття його просвіту.

Публікації автора:

1. Куліда М.А. Поширеність і характер захворювань органа слуху у собак // Вісник БДАУ. – Біла Церква. БДАУ, 2005.– №34.– С.67–71.

2. Куліда М.А. Захворювання вух у собак // Науковий вісник ЛНАВМ. – Львів. ЛНАВМ, 2006.– № 2. – С. 94–98.

3. Куліда М.А. Характеристика мікрофлори, виділеної із зовнішнього слухового ходу в собак з патологією органа слуху // Ветеринарна медицина України. – 2006.– №6. – С. 21–23.

4. Куліда М.А. Характеристика асоційованої мікрофлори, виділеної із зовнішнього слухового ходу в собак із зовнішнім отитом // Ветеринарна медицина України. – 2006.– №9. – С. 37–39.

5. Куліда М.А. Характер і чутливість мікрофлори зовнішнього слухового ходу собак, хворих на зовнішній отит // Ветеринарна медицина України. – 2007.– №6. – С. 26–29.

6. Куліда М.А. Загальні принципи комплексного лікування собак, хворих на зовнішній отит // Ветеринарна медицина України. – 2007.– №8. – С. 26–27.

7. Патент на корисну модель № 25186, МПК А61D 1/00. Спосіб лікування хронічних отитів/ М.А. Куліда. – № u 200703822; Заявлено 05.04.07; Опубл. 25.07.07, Бюл. №11.