Анотація до роботи:

Басова О.В. Клініко-гематологічна ефективність терапії інтерфероном альфа 2 b хворих на ідіопатичний мієлофіброз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.31 – гематологія та трансфузіологія. – ДУ “Інститут гематології та трансфузіології АМН України”, Київ, 2007.

В дисертації у порівняльному аспекті представлені результати застосування лаферону у хворих на ІМ І та ІІ стадій. Наведені дані клініко-гематологічного обстеження, імунологічного і біохімічного дослідження пацієнтів до лікування та на фоні проведеної терапії. Показано, що терапія з використанням лаферону дозволяє контролювати органомегалію, достовірно знижує підвищений вміст лейкоцитів та тромбоцитів і може бути альтернативою цитостатичному лікуванню, віддаляючи термін його призначення. Запропонована терапія дозволяє отримати позитивну відповідь на лікування у 90 % хворих та зменшує потребу в цитостатичних препаратах. Призначення інтерферону на І ст. з вираженим гіпертромбоцитозом має переваги перед стандартним лікуванням і може використовуватися як терапія першої лінії. Застосування лаферону сприяє зменшенню патологічної проліферації клітин кісткового мозку, появі осередків нормального кровотворення, зменшенню фіброзоутворення.

Показано, що застосування лаферону у хворих на ІМ приводить до достовірного збільшення імунокомпетентних клітин, нормалізації рівня імуноглобулінів класів М, G, що сприяє зменшенню кількості інфекційно-запальних ускладнень, знижує потребу в антибактеріальних препаратах. Захворювання на ІМ супроводжується активацією процесів перекисного окислення нейтральних ліпідів та фосфоліпідів в еритроцитах та плазмі крові хворих. Зростання рівня цитотоксичних продуктів ПОЛ призводить до суттєвих змін у структурно-функціональній організації клітинних мембран. Проведення терапії з включенням лаферону приводить до корекції метаболічних порушень.

В дисертації представлено нове вирішення наукової задачі, яка полягає у з’ясуванні терапевтичних можливостей лаферону у лікуванні хворих на ІМ І та ІІ стадій.

1. Встановлено, що застосування лаферону в якості монотерапії у пацієнтів на ІМ І ст має виражений терапевтичний вплив, який проявляється усуненням клінічних симптомів захворювання, зменшенням спленомегалії, достовірним зниженням підвищеного вмісту лейкоцитів та тромбоцитів з наближенням їх до нормальних або субнормальних значень. Монотерапія лафероном може бути альтернативою цитостатичному лікуванню.

2. Розроблена програма терапії, за якою хворим на ІМ І стадії захворювання пропонується призначати лаферон по 3 млн. МО внутрішньом’язево впродовж 6 місяців до клініко-гематологічного покращення та по 3 млн. МО через день в подальшому до 12 місяців, дозволяє досягти позитивної відповіді на лікування у 90 % хворих, віддалити термін призначення цитостатичних препаратів та уникнути негативного впливу останніх.

3. Встановлено, що у хворих на ІМ І стадії з гіпертромбоцитозом, лікування лафероном без хіміотерапії приводить до зменшення або нормалізації кількості тромбоцитів, зникнення симптомів, пов’язаних з гіпертромбоцитозом. Показано, що призначення інтерферону при гіпертромбоцитозі має переваги перед стандартним лікуванням, оскільки поліпшує результати лікування, зменшує частоту тромботичних ускладнень і може використовуватися, як терапія першої лінії.

4. Доведено, що у хворих на ІМ ІІ стадії застосування лаферону у комплексі зі стандартною хіміотерапією у дозі 3 млн. МО внутрішньом’язево щодня впродовж 6 місяців та по 3 млн. МО через день в подальшому до 12 місяців дозволяє досягти позитивної відповіді на лікування у 88% випадках. Включення лаферону до стандартної хіміотерапії у хворих на ІМ підвищує частоту отримання ремісії, знижує частоту загострень захворювання, зменшує потребу в цитостатичних препаратах.

5. Застосування лаферону в якості монотерапії та в комплексі з гідроксисечовиною сприяє зменшенню патологічної проліферації клітин кісткового мозку та збільшенню кількості жирових клітин (з наближенням до вікових норм), появі осередків нормального кровотворення, зменшенню фіброзоутворення.

6. Використання лаферону у хворих на ІМ І та ІІ ст. дозволяє зменшити кількість інфекційно-запальних ускладнень, знизити потребу в антибактеріальних препаратах внаслідок позитивних змін в імунному статусі, що відбуваються під впливом лаферону. Вивчення клітинної та гуморальної ланки імунітету показало, що до лікування у хворих спостерігається достовірне зниження показників Т-клітинної ланки імунітету, зниження імуноглобулінів класів А, М, G. На фоні терапії лафероном виявляється достовірне збільшення імунокомпетентних клітин, нормалізація рівня імуноглобулінів класів М, G.

7. У хворих на ІМ при застосуванні лаферону відбувається корекція значних метаболічних порушень: на фоні підвищення активності системи антиоксидантного захисту знижується концентрація субстратів ПОЛ і всіх молекулярних продуктів пероксидації як нейтральних ліпідів, так і фосфоліпідів. Покращення показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу підтверджує доцільність застосування лаферону при ІМ.

Практичні рекомендації

1. На І стадії ідіопатичного мієлофіброзу пропонується призначати лаферон по 3 млн. МО щодня внутрішньом'язево впродовж 6 місяців та по 3 млн. МО через день до 12 місяців в подальшому, як альтернативу цитостатичному лікуванню.

2. У хворих на ІМ у ІІ стадії в комплексі зі стандартною хіміотерапією (гідроксисечовиною) пропонується призначати лаферон в дозі по 3 млн. МО щодня внутрішньом'язево впродовж 6 місяців та по 3 млн. МО через день до 12 місяців в подальшому.

3. При зниженні кількості лейкоцитів до 1,8х10⁹/л та тромбоцитів до 80,0х10⁹/л терапію лафероном тимчасово припиняють до відновлення показників лейкоцитів та тромбоцитів.

4. При відсутності позитивного ефекту при використанні лаферону впродовж 4 - 5 місяців подальше застосування препарату є недоцільним.

Публікації автора:

1. Аношина М.Ю, Третяк Н.М., Павлюк Р.П., Басова О.В. Активність процесів перекисного окислення ліпідів у хворих на остеомієлофіброз// Український журнал гематології та трансфузіології. – 2002. - №4(2).- С.17-19.

Дисертантом здійснено підбір хворих, обґрунтовано актуальність проблеми за даними публікацій, наведені дані власних досліджень.

2. Аношина М.Ю., Третяк Н.М., Павлюк Р.П., Басова О.В. Вільнорадикальне окислення ліпідів у хворих на ідіопатичний мієлофіброз при проведенні стандартної терапії з додаванням лаферону // Український журнал гематології та трансфузіології. – 2003. - № 3(3)' . – С. 21-27.

Дисертантом проведено відбір хворих, встановлення діагнозу, лікування хворих, забір клінічного матеріалу, інтерпритацію отриманих даних.

3. Аношина МЮ., Третяк Н.М., Яговдік М.В., Павлюк Р.П., Басова О.В. Вільнорадикальне окислення ліпідів, антиоксидантна система у хворих на остеомієлофіброз// Лабораторна діагносгнка. - 2003. - №3. - С.27-32.

Дисертант здійснила відбір хворих, брала участь у виконанні представлених у роботі досліджень та інтерпретації даних.

4. Третяк Н.М., Басова О.В. Сучасний погляд на патогенез та лікування ідіопатичного мієлофіброзу// Український журнал гематології та трансфузіології. – 2003.- № 6.- С. 37-40.

Дисертантом обґрунтувано актуальність та ступінь вивчення проблеми за даними публікацій, наведені дані власних досліджень.

5. Третяк Н.М., Басова О.В., Коваль А.І., Павлюк Р.П.. Клініко-гематологічна та імунологічна ефективність лікування інтерфероном альфа-2b хворих на ідіопатичний мієлофіброз І стадії// Український журнал гематології та трансфузіології. –2005.- №5 (5). – С. 23-28.

Дисертант сформулювала мету роботи, здійснювала відбір хворих та забір матеріалу. Дисертантом статистично оброблено отримані дані, зроблено висновки.

6. Третяк Н.Н., Басова О.В., Коваль А.И, Павлюк Р.П., Аношина М.Ю. Цитокины и их ингибиторы в перспективах лечения идиопатического миелофиброза// Український журнал гематології та трансфузіології. –2006.- №3 (6). – С. 24-28.

Дисертантом обґрунтувано актуальність та ступінь вивчення проблеми за даними публікацій, показана роль цитокінів в патогенезі та лікуванні захворювання, наведені дані власних досліджень.

7. Третяк Н.М., Басова О.В., Коваль А.І., Павлюк Р.П., Аношина М.Ю. Терапевтична тактика при загрозі тромботичних та геморагічних ускладнень у хворих на ідіопатичний мієлофіброз// Гематологія і переливання крові. Міжвідомчий збірник. – К.: “Нора-принт”, 2006. - №33. – С.347-350.

Дисертантом проведено огляд літератури з питання про можливі тромботичні стани у хворих на ІМ, представлені літературні дані та дані власних досліджень, зроблені висновки.

8. Третяк Н.М., Басова О.В., Коваль А.І., Павлюк Р.П., Аношина М.Ю. Вплив інтерферону альфа 2 b на клініко-гематологічний та імунологічний статус хворих на ідіопатичний мієлофіброз // Укр. журнал гематології та трансфузіології (Матеріали науково-практичної конференції „Актуальні проблеми гематології та трансфузійної медицини”, Львів, 29-30 листопада 2005.) – (5)’2005. - №5 (додатковий). – С. 34 - 35.

9. Аношина М.Ю., Коваль А. И., Яговдик М.В., Третяк Н.М., Басова О.В., Мнишенко В.М. Кореляція змін активності процесів перекисного окислення ліпідів і показників периферичної крові та кровотворення у кістковому мозку хворих на хронічні мієлопроліферативні захворювання (ХМПЗ)// Тези доповідей Ювілейного VІІІ з’їзду ВУЛТ. Івано-Франківськ, 21-22 квітня 2005р. - Івано-Франківськ, 2005. – № 429. – С.279-280.

10. Аношина М.Ю., Коваль А.І., Басова О.В. Характеристика процесів вільнорадикального окислення ліпідів та морфологічних змін кісткового мозку у хворих на ідіопатичний мієлофіброз при лікуванні лафероном // Тези доповідей Х конгресу світової федерації Українських лікарських товариств. Чернівці, 26-28 серпня 2004 р. - Чернівці , 2004. – № 693, - С.437.

11. Третяк Н.Н., Басова О.В. Клинико-гематологическая эффективность использования интерферона альфа 2в в лечении больных идиопатическим миелофиброзом. // Мат. Всеросийской науч.-практ. конф. ”Актуальные вопросы гематологии и транфузиологии”. Санкт-Петербург, 8 – 10 июня 2004 г. - С. 8.

12. Третяк Н.М., Павлюк Р.П., Басова О.В., Славченко І.Ю. Динаміка показників клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих на ідіопатичний мієлофіброз, лікованих інтерфероном альфа-2b // Онкологія. – 2003.- т.5, №2. – С.170

13. Третяк НМ., Аношина М.Ю., Павлюк Р.П., Басова О.В. Кореляція змін показників імунного статусу з рівнем продуктів вільно-радикального окислення ліпідів у хворих на остеомієлофіброз// Матеріали науково-практичної конференції "Проблеми онкоімунології: Наукові та прикладні аспекти". Онкологія. - 2003. - т.5, №2. - С.134.

14. Аношина М.Ю., Третяк Н.М., Яговдік М.В., Басова О.В., Борозенець Н.І.. Свободнорадикальное окисление липидов и стойкость к гемолизу эритроцитов у больных остеомиелофиброзом. Актуальные вопросы гематологии и трансфузиологии// Материалы Российской научно-практической конференции, посвящённой 70-летию Российского НИИ гематологии и трансфузиологии. Санкт-Петербург, 18-20 июня 2002 г. – Санкт-Петербург, 2002. – С.185.

15. Третяк Н.М., Борозенець Н.І., Басова О.В., Політов І.З., Славченко І.Ю., А.І.Коваль, О.П.Настенко. Застосування вітчизняного a-2 інтерферону (лаферону) в комплексному лікуванні хворих на остеомієлофіброз// Гематологія і переливання крові. Міжвідомчий збірник. – К.: “Нора-принт”, 2001. – №30. – С.94.