Анотація до роботи:

Грищук О.І. Клініко-морфологічні особливості розвитку і перебігу сіалолітіазу під впливом малих доз радіації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22-стоматологія. – Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2004.

У дисертації наведені синдромологічні особливості перебігу сіалолітіазу у хворих - мешканців забруднених радіонуклідами територій. Надані патогістологічні зміни в екстирпованих слинних залозах у таких хворих та в залозах експериментальних тварин протягом одного року проживання в тій же місцевості. Розглянуті питання поліпшення хірургічної ефективності патогенетичного лікування цієї недуги з диференційованим призначенням лікування з включенням триовіту як антиоксидантного препарату. Показана його висока ефективність у нормалізації основних біохімічних та цитоморфометричних гематологічних показників, зниженні днів непрацездатності та позитивних віддалених наслідків – попередження і зниження кількості рецидивів захворювання.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення проведених досліджень і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні реактивних та морфо-функціональних змін у підщелепових слинних залозах у процессі розгортання і перебігу сіалолітіазу, патогенетичному обгрунтованню й застосуванню лікувального комплексу з включенням до хірургічного лікування триовіту. Цим досягнута корекція патологічних змін слинних залоз, що прискорило лікування основного захворювання з поліпшенням гемограми, зниженням рівня вільнорадикальних процесів і підвищенням антиоксидантних можливостей організму хворих - мешканців забруднених радіонуклідами територій.

1.За період з 1986 до 2001 року в населення Снятинського району (зона радіоактивного забруднення) спостерігається ріст показника захворюваності на сіалолітіаз з 7,7% у 1986 р. до 19,4-31,6% в наступні роки від усіх пролікованих в обласній клінічній лікарні з області.

2. В експерименті на щурах впродовж 6 місяців виявлено прогресуючі, морфометрично підтверджені дистрофічні зміни секреторних клітин ацинусів, зменшення діаметру вставних і посмугованих вивідних проток у серозних частках залози і поступове розширення проток цих калібрів у слизових відділах залози, наростання ослизнення епітеліоцитів їх стінки. На кінець 12 місяців досліду площа і висота клітин серозних кінцевих відділів та вивідних проток зменшується (атрофія), натоміст представництво слизових компонентів залоз (ацинусів і вивідних проток) стає переважаючим. Їх кінцеві відділи і вивідні протоки набувають кістоподібних розширень просвіту.

3. Електронномікроскопічні дослідження підтвердили в динаміці досліду прогресуючі дистрофічні зміни в секреторних клітинах і епітеліоцитах стінки вивідних проток підщелепових залоз, виявили появу гландулоцитів із ознаками низької диференціації і епітеліоцитів стінки зі значною вакуольною трансформацією, у стінці капілярів спостерігаються реактивні зміни плазмолеми ендотеліоцитів і дистрофічні зміни їх цитоплазми. До 12 місяців як у секреторному, так і в мікроциркуляторному компартменті підщелепової залози, зростає вираженість дистрофічних процесів, які межують із некробіотичними і некротичними.

4. Для перебігу сіалолітіазу в осіб-мешканців забрудненої зони, що зазнають постійного впливу малих доз радіації, характерними особливостями є майже безсимптомний початок захворювання в молодому віці, у половини хворих (53,3% випадків) термін захворювання 1-5 і більше років, сильніше виражений больовий синдром під час загострення, частіше зустрічається постійна сухість у роті (43,0%, проти 24,8% у контролі), слизової оболонки (69,3% і 16,5%) і язика (59,4% і 21,5%), порушення смаку (33,3% і 3,3%), збільшений індекс КПВ (16,7 і 13,2), крихкість зубів (29,7% і 4,9%), густа (69,3% і 28,1%) і мутна (100,0% і 64,4%) слина.

5.Сіалолітіаз у жителів забрудненої зони супроводжується активізацією процесів вільнорадикального окислення (збільшення рівня малонового диальдегіду до 6,17±0,23 нмоль/л (контрольна група - 4,13±0,26 нмоль/л) та виснаженням системи антиоксидантного захисту (зменшення вмісту каталази до 12,92±0,71 мгН₂О_2/л, контрольна група - 19,88±0,20 мгН₂О_2/л; церулоплазміну до 31,15±0,38 ммоль/л, контрольна група - 35,62±0,85 ммоль/л; насиченості трансферину залізом до 0,143±0,003 ммоль/л, контрольна група – 0,170±0,003 ммоль/л).

6.Характерними для перебігу сіалолітіазу в хворих - мешканців забруднених радіонуклідами територій є не стільки кількісні зміни в загальному аналізі крові: зменшення кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну, зростання ШОЕ, а якісні. Морфометрично в переважній більшості еритроцитів площа їх профілю і периметр зменшуються, виявляються значні відхилення від нормальної округлої форми еритроцитів, що проявляється змінами показника коефіцієнта форми еритроцитів.

7.Патогістологічна картина підщелепової залози хворих на сіалолітіаз-мешканців забрудненої зони характеризується ознаками хронічного сіаладеніту з пошкодженням паренхіми і строми залози від помірного (термін захворювання до одного року) до атрофії паренхіми і склерозу сполучної тканини строми (термін захворювання понад 5 років). Епітеліоцити вивідних проток виявляють ознаки ослизнення, а в просвіті накопичується згущений і фіксований до стінок вміст, починаючи з посмугованих вивідних проток.

8.Комплексне лікування сіалолітіазу з включенням триовіту сприяє зниженню в сироватці крові пацієнтів рівня продуктів перекисного окислення ліпідів і активації системи антиоксидантного захисту, нормалізує показники червоної крові (збільшується число еритроцитів та їх розміри, зростає вміст гемоглобіну, нормалізується форма еритроцитів та ШОЕ), прискорює і полегшує перебіг післяопераційного періоду, зменшує термін перебування хворих у стаціонарі.

Публікації автора:

1.Грищук О.І. Клінічна картина сіалолітіазу у хворих, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях // Галицький лікарський вісник. – 2001.– Т.8, №3. – С.43-45.

2.Грищук О.І. Цитоморфометрія еритроцитів у хворих на сіалолітіаз, що проживають на забруднених радіонуклідами територіях // Буковинський медичний вісник. – 2002. – Т.6, №2-3. – С.31-33.

3.Грищук О.І., Дєльцова О.І. Морфологічна перебудова підщелепної залози під впливом малих доз радіації // Буковинський медичний вісник. – 2001. - №3-4. – С.151-153. Здобувачем самостійно опрацьована література з даної проблеми, проведений набір досліджуваного матеріалу. Співавтор проф. Дєльцова О.І. консультувала оцінку морфологічних результатів.

4.Дельцова Е.И., Грищук О.И. Значение сосудистого фактора в развитии воспалительных процессов в слюнных железах // Научные ведомости БелГУ. – 2000. – №2(11). – С.43-44. Здобувачу належить підбір, опис та аналіз матеріалу для публікації. Співавтор проф. Дєльцова О.І. допомагала в узагальненні результатів.

5.Дєльцова О.І., Грищук О.І. Морфологічна оцінка моделі сіаладента //Український медичний альманах. – 2000. - №1. – С.18. Здобувачу належить постановка експерименту і оцінка отриманих результатів. Співавтор проф. Дєльцова О.І. допомагала в проведенні експерименту.

6.Грищук О. Значення судинного фактору в розвитку сіаладеніту // Тези доп. УІІІ Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. – Львів-Трускавець, 2000. – С.341-342.

7.Грищук О. Ультрамікроскопічна будова підщелепної слинної залози під впливом малих доз іонізуючого опромінення // Тези доп. ІХ Конгресу світової федерації українських лікарських товариств – Луганськ-Київ-Чікаго. – 2002. – С.493.

8.Грищук О., Захараш А., Цеглинська В. Стан залозистого епітелію печінки і підщелепної залози при тривалому впливі малих доз радіації // Мат-ли УІ міжнародного конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль, 2002. – С.265. Здобувачу належить фрагмент з результатами дослідження підщелепової слинної залози. Співавтори Захараш А. і Цеглинська В. виконали фрагмент по дослідженню печінки.

9.Дєльцова О.І., Грищук О.І., Захараш А.Д., Цеглинська В.М. Морфологічні зміни органів шлунково-кишкового тракту під впливом малих доз випромінювання // Наукові праці ІІІ нац. Конгресу анат., гістол., ембріол і топографоанат. – Київ,2002. – С.99-100. Здобувачу належить фрагмент з результатами дослідження підщелепової залози. Співавтору проф. Дєльцовій О.І. належить ідея статті. Співавтор Захараш А.Д. подав фрагмент по вивченню тонкої кишки. Співавтор Цеглинська В.М. виконала фрагмент по вивченню печінки.