Комедійний драматургічний текст – це ігровий текст, призначений для гри зі сцени, усі елементи якого підпорядковуються принципу інконгруентності. Мета гри в комедійному драматургічному тексті – створення комічного ефекту. Ця гра припускає взаємодію акторів в обіграванні комізму інконгруентних уявлень або ситуацій. Гра в комедійному драматургічному тексті також виявляється у грі вербальній, котра забезпечується комплексом лінгвальних засобів різних рівнів, в основі яких також лежить принцип інконгруентності. З лінгвістичної точки зору комедійний драматургічний текст являє собою ігровий мовленнєвий твір, ‘звитий’ з комічних ситуацій, відображених у специфічних формах (сценаріях) і виражених вербальними комічними засобами. Комічне ігрової ситуації і комічне, виражене мовними, ігровими засобами, у комедійному драматургічному тексті діалектично взаємозалежні: узяті разом, вони створюють умовно-ігрове ‘поле’, що імітує реальне життя. Усі мовні ігри (що містять каламбури, жарти, вбудовані анекдоти, пародії, пароніми і таке інше) у комедійному драматургічному тексті утворюють своєрідні ,,ігрові прориви”, вставні ‘епізоди’, що створюють гумористичний ефект. Основою комічного ігрового початку в комедійних драматургічних текстах є різні види вербальної і невербальної інконгруентності, що має наскрізний характер. Комедійний драматургічний текст будується за певними композиційними законами. У ньому виділяється внутрішня (змістовна) і зовнішня (архітектонічна) композиції, а також типи комічного діалогу: а) діалог ‘суто’ інформативного характеру; б) діалог-унісон; в) діалог-двобій. Різні компоненти тексту комедії мають неоднаковий комічний потенціал і неоднакові можливості його реалізації. Найбільші можливості закладені у мовленні персонажів. У актуалізації комічного потенціалу персонажної підсистеми велику роль відіграють так звані ‘промовисті’ імена, що є самодостатніми засобами створення комічного, – вони не вимагають додаткового контекстного підживлення, а навпаки, самі є відправною точкою комічного ефекту. Номінативна функція в ‘промовистих’ іменах сполучається з характерологічною. В імені фіксується провідна риса характеру персонажа, що стійко зберігається та обіграється у п’єсі. Це спостерігається в драматургічних текстах, які близькі за своїми характеристиками до комедії характерів. В авторській мові можливості передачі інформації комедійного плану значно обмежені. Комічна інформація, що міститься в комедійному драматургічному тексті, перекодовується у невербальні формі. Серед авторських елементів найбільший комедійний потенціал має авторська ремарка і заголовок. Останній задає комедійний вектор розвитку дії. Найменшим комічним потенціалом вирізняються такі компоненти авторської частини комедійного драматургічного тексту, як епіграф, присвята, авторські записки, аргументум. З метою реалізації комічних основ у комедійному драматургічному тексті широко послуговуються композиційно-синтаксичними ресурсами. Створити комічний ефект допомагають численні репліки ‘убік’, квазідіалоги, оригінальні поліадресантні і поліадресні репліки. Комічний ефект досягається і шляхом використання лексичної інконгруентності, що призводить до виникнення макаронічної мови, яка припускає змішування елементів різних мов, а також порушення стилістичної гомогенності між ,,піднесеним-заниженим”. Парономазія, яка вбирає в себе фонетичну, морфологічну і лексичну складові, забезпечує досягнення комічного в тексті. Паронімічна атракція також має великий комічний потенціал, що визначає словесну і звукову гру. У створенні комічного задіяні і тропеїчні засоби, насамперед, метафора і порівняння. Аналіз показує, що найбільшого комічного ефекту досягають ті стилістичні прийоми, де співвідношення референта і корелята основане на таких семантичних конфігураціях, як Людина-Тварина, Людина-Предмет, Соматизм-Предмет. В арсенал засобів комічного в тексті англійської комедії входять також різні прояви катахрези – лінгвокогнітивної інконгруентності: оксюморон, парадокс, мейозис і гіпербола. Комічний ефект тим сильніший, чим більше елементи даного ряду відрізняються в понятійному плані, позначаючи предмети, явища, почуття з різних сфер життя. Найбільший контраст виникає при співрозміщенні, наприклад, абстрактних, піднесених понять і повсякденних конкретних предметів. Принцип інконгруентності лежить в основі багатьох конкретних комедійних сюжетно-композиційних прийомів, у тому числі інверсії, пародіювання. Співвідношення між засобами комічного впливу не є константною кореляцією. Остання змінюється в історичній перспективі, що свідчить про значне розмаїття та неповторність конкретних комедійних драматургічних текстів, кожний з яких характеризується власним набором різнорівневих засобів створення комічного. Перспективами подальших досліджень у заданій проблематиці є вивчення англійських комедійних драматургічних текстів з погляду теорії інтертекстуальності і виявлення мовних механізмів створення комічного в міжтекстовій взаємодії, у вивченні типологічних особливостей даних типів текстів. Основні положення роботи відображені в наступних публікаціях автора: 1. Антропонимы в комедийных драматургических текстах и проблемы их перевода // Нова філологія. – 2003. – №4. – С. 240-246. 2. Комічний потенціал інтертекстуальних елементів в англомовній драматургії // Науковий Вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – 2004. –
№ 213. – С. 96-102. 3. Комический потенциал паронимических средств в англоязычной драматургии // Вісник Харківського національного університету. – 2004. – № 636. – С. 177-179. 4. Лексические и фразеологические средства создания комического в британской комедийной пьесе XVI-XX вв. // Вісник Харківського національного університету. – 2006. – № 725. – С. 143-146. 5. Текст комедии в системе драматургических текстов // Новітня філологія. – 2005. – №3. – С. 154-161. 6. Традиционные комические образы в английском комедийном драматургическом тексте // Традиционная культура сегодня: теория и практика: Материалы Третьих Лазаревских чтений (21-23 лютого). – Челябинск: Челябинский государственный университет, 2006. – Ч. 2. – С. 161-165. 7. Комедия и ее жанровые разновидности // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали IV Міжвузівської конференції молодих учених (1-3 лютого). – Донецьк: Донецький національний університет, 2006. – С. 252-254. 8. Композиционно-синтаксические средства создания комического
в драматургическом тексте // Сучасна англістика: стереотипність
та творчість: Тези доповідей Всеукраїнського наукового форуму
(16 травня). – Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2006. –
С. 89-91. | 