У дисертації вирішено задачу експлікації концепту ГРА в українській, російській, англійській та німецькій мовах та проведено узагальнення й теоретичне осмислення отриманих результатів. Для розв'язання поставлених завдань ми розробили оригінальний метод концептуального аналізу, пристосований до специфіки концепту ГРА. Наш метод КА є сукупністю певних прийомів дослідження, визначеної мети та теоретичних основ дослідження. Ми встановили, що повний набір елементів структури концептів ГРА, ИГРА, SPIEL, GAME та PLAY нараховує 26 концептуальних ознак та 7 відтінків. В кожній мові концепту властивий окреслений, сталий набір ознак та відтінків. Більшість центральних ознак є спільними для всіх цих концептів. Найбільшу подібність виявляють укр. ГРА1 та рос. ИГРА1; між нім. SPIEL1 та англ. GAME відмінностей більше. Ці два концепти мають кілька спільних ознак, що відрізняють їх від пари ГРА1 – ИГРА1. Наш аналіз показав, що концепти, які корелюють з іграми, музичною грою і театральною грою – це окремі концептуальні утвори, що є, однак, тісно пов’язаними між собою (завдяки спільним вербалізаторам і концептуальним ознакам) в межах ширших концептів ГРА, ИГРА, SPIEL i PLAY. В результаті дослідження ми встановили, що концепт ГРА має польову будову. Елементами його структури є підконцепти, ядерні та периферійні концептуальні ознаки й відтінки. Ознаки концептів утворюють логічні ланцюжки, що є одним із чинників забезпечення цілісності концепту. Провівши зіставлення концептів в чотирьох обраних мовах, ми дійшли висновку, що в структурі концептів ГРА1, ИГРА1, SPIEL1 i GAME є чітко виокремлений підконцепт [гра в карти]. Концептуалізація дитячих ігор в українській та російській мовах, де вона представлена окремими концептами ДИТЯЧА ГРА й ДЕТСКАЯ ИГРА відповідно, суттєво відрізняється від їх представлення в німецькій та англійській мовах, в яких концепти SPIEL1 i PLAY1 мають підконцепти [дитяча гра]. Аналіз мовного матеріалу засвідчив те, що в наповненні концепту ГРА домінують ментальні, а не спостережні ознаки. Це ознаки, що відбивають сприйняття ігор у тій чи тій мовнокультурній спільноті; вони є результатами рефлексії носіїв мови над конкретними ігровими ситуаціями. Принцип «родинних подібностей» Л.Вітгенштейна стосується лише спостережних ознак конкретних ігор. На вищому рівні ці ознаки представлені п’ятьма узагальненими ознаками, що входять до концепту ГРА. Переважну ж частину його концептуального наповнення складають ментальні ознаки. Отже, «родинні подібності» не можна вважати принципом організації мовно-когнітивної репрезентації ігор. Проте ідея про повторення неповного набору ознак, яку вперше висловив Л.Вітгенштейн, точно відбиває реальні мовно-когнітивні процеси розширення меж тих категорій, що відповідають конкретним іграм: мовці вбачають в новій ситуації частину (а не весь набір) тих спостережних ознак, що властиві вже включеній до категорії «гра» ситуації. Ми дійшли висновку, що принцип «паразитичної категоризації», поширений в західній когнітології, також не можна застосовувати до мовно-когнітивної репрезентації ігор. Концепт ГРА функціонує за іншим принципом. Як одиниця концептуальної системи, він є цілісним утвором зі сталим набором ознак. У конкретних випадках оперування концептом мовці актуалізують лише частину цих ознак, що є проявом дії загального принципу людської когніції – переключення фігури і фону. Спростування принципу «родинних подібностей» та «паразитичної категоризації» щодо основного прикладу, на якому демонструють їх ефективність – прикладу концептуалізації ігор – дає підстави для їх ревізії і в інших сферах застосування. Ми встановили, що в тому, як мовці оперують концептом ГРА, виявляється їхня концептуальна компетенція, яка залежить від мовної компетенції носія мови та його обізнаності з позамовними корелятами концепту. Порівняння кількості вербалізаторів концепту ГРА в чотирьох мовах показало, що в німецько- та англійськомовних культурах феномен ігор має вищу ступінь прорефлексованості, ніж в українсько- та російськомовних. Результати нашої дисертаційної роботи – як теоретичні, так і практичні – можуть бути використані в дальших дослідженнях концептів. Цілком імовірно, що модель будови й принципи функціонування концепту ГРА властиві багатьом іншим концептам. В такому разі звернення до результатів нашої роботи полегшить їх аналіз. Практичні здобутки – розроблений метод концептуального аналізу, встановлений набір ознак концепту – принесе користь дослідникам суміжних з ГРА концептів або концептів, типологічно до нього подібних, а також і самого концепту ГРА в інших мовах. Застосування нашої методики аналізу (а також її теоретичного підґрунтя) в дослідженні концепту ГРА в інших мовах забезпечить сумірність, «зіставність» отриманих результатів. Отже, ці результати нашої роботи можуть стати (з потрібними модифікаціями) свого роду шаблоном для дослідження цілих груп концептів в різних мовах. Введені й використані в дослідженні поняття підконцепту, відтінків концептуальних ознак, концептуальної компетенції застосовні до різних типів концептів і можуть стати ефективними інструментами концептуального аналізу. Отримані стосовно концепту ГРА результати можуть знайти використання в ширшому контексті – у дослідженні принципів людської категоризації та концептуалізації дійсності. Результати дисертаційного дослідження відбито в таких публікаціях: Старко В.Ф. Лінгвокультурний концепт ГРА: наукова спадщина О.О.Потебні і сучасний погляд // Вісник Харківського національного університету. № 491. Серія «Філологія». Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного. – Харків: ХНУ, 2000. – С.109-113. Старко В.Ф. Про Вітгенштейнів розгляд мовної категорії «гра» // Мовні і концептуальні картини світу. – №5. – К.: КНУ, 2001. – С. 217-221. Старко В.Ф. Аналіз концепту ГРА на матеріалі українських і російських фразеологізмів // Лінгвістичні дослідження. Випуск 7. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.71-76. Старко В.Ф. Концепт SPIEL в німецькій мові // Система і структура східнослов’янських мов: Сучасні тенденції розвитку слов’янських мов: Зб. наук. праць. – К.: Т-во «Знання» України, 2003. – С. 313-318. Старко В.Ф. Принцип «родинних подібностей» і мовно-когнітивна репрезентація ігор // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2003. – №10. – С. 191-198. Старко В.Ф. Фразеологізми і концептуальний аналіз // Філологічні студії. – №2. – Луцьк, 2002. – С. 266-270. Старко В.Ф. Зіставний аспект аналізу концептів (на прикладі концептів ГРА, ИГРА, SPIEL, GAME i PLAY) // Слов’янський вісник: Збірник наукових праць. Серія «Філологічні науки» Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Випуск 3. – Рівне: РІСКУ, 2003. – С.114-118. Старко В.Ф. Фразеологизмы игрового происхождения в английском языке (когнитивный аспект) // Sowo. Tekst. Czas – VI. Nowa frazeologia w nowej Europie. Materiay VI Midzynarodowej Konferencji Naukowej (Szczecin, 6-7 wrzenia 2001 r. Greifswald, 8-9 wrzenia 2001 r.). – Szczecin, Greifswald: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Szczeciskiego, 2002. – S. 435-439. Старко В.Ф. Концепт ГРА (GAME): на перехресті підходів до значення // Збірник статей VI Міжнародної наукової конференції «Семантика мови і тексту» 26-28 вересня 2000 р. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 517-522. Старко В.Ф. Концепт-ситуативні вирази як матеріал для концептуального аналізу (на прикладі концепту GAME) // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць: У 2 ч. / Упоряд. В.Ф.Чемес. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – Ч. 2. – С. 436-443. Старко В.Ф. Про використання в концептуальному аналізі одного типу мовних даних // Проблеми зіставної семантики. Збірник наукових статей. Випуск 5. / Відп. ред. Кочерган М.П. – К.: КДЛУ, 2001. – С. 29-31. Старко В.Ф. Фразеологізми як матеріал для виділення концептуальних ознак (на прикладі концептів ГРА, ИГРА і GAME) // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. Частина I. – Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. – С. 30-34.
|
