Анотація до роботи:
Ма Вей. Концепція форми в музиці Китаю і Європи: аспекти композиції та виконавства. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. – Музичне мистецтво. – Одеська державна музична академія ім. А.В. Нежданової, Одеса, 2004. Робота присвячена проблемі художньої форми як вона склалася в філософії мистецтва Китаю та в європейському музикознавстві, узагальненому концепцією Б. Асаф’єва. Підкреслюється базова троїчність художньої форми в музиці, котра в традиціях китайської філософії представляє собою осмислене уявлення про четвертичну процесуальність: цінь – початок, чень – розвиток, чжуань – злам (кульмінація), хе – завершення (пор. с початком-розвитком-завершенням в initium-movere-terminus у Б. Асаф’єва). Проведений порівняльний аналіз концепцій художньої процесуальності музики в традиціях філософії Китаю та мистецтвознавства Європи дозволяє констатувати збіг генеральних числово-конструктивних її характеристик, що йдуть від міметично-наслідувального принципу музики: фазовість проявлення початку-розвитку-завершення. Форма сюїти виступає в значенні універсального показника числових закономірностей музичного мислення, в котрому пропорції взаємодії три- та чотиричастинності, три- та чотирифазовості створюють дещо стабільне та понаднаціонально цінне. Виконавська діяльність свідчить про втіленість вказаних числових пропорцій в художню свідомість представників самих різних країн. Аналіз творів китайських (Чжоу Луна, Чжу Тіан Ера, Дін Шан Ді та ін.) і європейських (В. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шопена, С. Прокоф’єва, С. Скотта, О. Станка та ін.), а також виконавських концепцій піаністів Європи (С. Ріхтера, А. Шнабеля, А. Рубінштейна, А. Бределя та ін.) і Китаю (Ши Шун Чена, Ян Міна, Лі Юн Ді, ін.) демонструє сутність у визначенні художньої цілісності, художньої органіки композиції та виконання «накладення» троїстих і четвертичних принципів художньої побудови, що йдуть від першомислительних засад Сходу і Заходу. При цьому двоїчність-четвертичність, що мають місце в європейському художньому мисленні, втілюють тенденції естетичної абсолютизації на Сході, тоді як троїчність, будучи провідною в художніх орієнтаціях Заходу, отримує своє підгрунтя і у східній естетиці. Єдність вказаних художніх установлень в конкретному виконанні насичує метафоричною множинністю образ, створюючи умови для повноти реалізації художнього смислу творчості виконавців та композиторів. |