Результати дисертаційного дослідження підтвердили гіпотезу про те, що в умовах демократизації державного управління комплексний підхід до розгляду процесів взаємодії ОДВ України і ЗМІ з урахуванням лабільності та особливостей всіх складових цього процесу – влади, ЗМІ та громадськості – сприятиме оптимізації державної політики у сфері інформаційно-комунікативних відносин. Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз наукової літератури, нормативно-правових актів та результатів експертного опитування з проблеми концептуальних засад взаємодії ОДВ і ЗМІ дав змогу вирішити актуальне науково-теоретичне завдання щодо оцінки ефективності існуючої системи взаємодії ОДВ зі ЗМІ та запропонувати принципи її вдосконалення для суб’єктів державної політики України в умовах демократизації державного управління. На підставі результатів дослідження можна зробити узагальнюючі висновки, що мають теоретичне та практичне значення. 1. Науково-історичний аналіз взаємовідносин ОДВ та ЗМІ в системі державного управління засвідчив, що з моменту виникнення ЗМІ і усвідомлення їх суті як впливового політичного агента – „четвертої влади” – постала необхідність регулювання цих взаємовідносин. У різних політичних системах такі проблеми вирішуються по-різному залежно від форми державного правління і ціннісно-ментальної та ідеологічної бази суспільства. 2. Найпоширеніші підходи щодо взаємодії ОДВ і ЗМІ в умовах економічної й ідеологічної незалежності мас-медіа закріпилися в країнах сталої демократії. Вони базуються на принципах: свободи слова та доступу до інформації; відкритості, неупередженості та інформованості з боку органів державної влади; незалежності ЗМІ від держави, існування приватних і суспільних ЗМІ; сприйняття ЗМІ як громадського інформатора та контролера дій влади; ставлення до ЗМІ як до бізнесу. Виходячи з цих принципів можна окреслити загальносвітові тенденції щодо регулювання діяльності ЗМІ та їх взаємодії з ОДВ: регулювання свободи слова та думок, що, як правило, закріплене Конституціями і є непорушним правилом демократії; регулювання концентрації ЗМІ задля запобігання загрозі демократії; обмеження доступу до інформації, що балансує між загальними принципами Декларації прав і свобод людини і принципами захисту державних інтересів; регулювання певних аспектів діяльності журналістів, державних службовців та ПР-агентів, зокрема морально-етичними та професійними кодексами. Все це в умовах демократії дає змогу ЗМІ ефективно виконувати функцію громадського інформатора та контролера дій влади. 3. Узагальнюючи можливості використання досвіду взаємодії (в розумінні комунікації) між владою та ЗМІ в демократичних країнах, можна зробити висновок, що інформаційна робота тут будується на концептуальних засадах свободи слова та думок, чесної та відкритої інформації від органів державної влади, невтручання влади у господарчу діяльність ЗМІ. Ефективність взаємодії ОДВ та ЗМІ залежить від послідовності та стабільності заходів і методів їх співпраці, що є головним за наявності концептуальних підходів до інформаційної та комунікаційної політики держави. Стабільність таких концептуальних підходів не дає змоги змінювати напрями взаємодії ОДВ зі ЗМІ, використовувати нецивілізовані підходи, зміщувати вектор демократичності. Україна ще не вичерпала всі підходи, засоби і можливості щодо удосконалення взаємодії ОДВ і ЗМІ. Напрацьований досвід такої взаємодії в Польщі та Німеччині, на нашу думку, становить інтерес для України, оскільки у нас є спільне з Польщею (роздержавлення ЗМІ та прискорення демократичних процесів у їх діяльності) та з Німеччиною (проблеми ментально-ідеологічного роз’єднання країни). 4. Дослідження складових українського інформаційного простору засвідчило, що зі зміною політичної еліти проблеми щодо свободи слова та цензури в Україні відійшли на другий план, проте помітним стало посилення впливу редакторів, медіа-менеджменту та власників фінансово-промислових груп на зміст інформації. Водночас слід визнати, що інформаційний простір України є досить лабільним і має тенденцію до розвитку сучасного ринку ЗМІ (поступово збільшується сегмент рекламного ринку, на український медіа-ринок приходять іноземні інвестори, змінюються медіа-власники). З розвитком ринку ЗМІ в Україні все гостріше постають проблеми медіа-економіки, концентрації ЗМІ в кількох фінансово-промислових груп, непрозорості власності на ЗМІ, непорядної конкуренції і безглуздого витрачання бюджетних коштів на неприбуткові інформаційні проекти. 5. Аналіз ефективності існуючої системи взаємодії ОДВ і ЗМІ показав брак соціально значущої інформації про права громадян та механізми реалізації цих прав. Оцінка ж взаємодії з відповідними структурами в ОДВ журналістами свідчить про нереалізовані можливості працівників цих структур щодо підвищення поінформованості суспільства про їх діяльність. У контексті запропонованого автором підходу до взаємодії ОДВ і ЗМІ в умовах демократизації державного управління акцентовано увагу на необхідності підвищення професіоналізму працівників спеціальних інституцій у системі ОДВ, орієнтованих на роботу зі ЗМІ. Конструктивна взаємодія органів державної влади і ЗМІ може бути досягнута на основі: розуміння та виконання функцій громадського контролю з боку ЗМІ та прозорості і підзвітності діяльності з боку органів державної влади; невтручання влади в діяльність ЗМІ як умови налагодження нормальних відносин між двома важливими політичними гравцями; створення рівних умов для всіх учасників ринку ЗМІ. 6. Для підвищення ефективності взаємодії ОДВ зі ЗМІ необхідно застосовувати комплексний підхід. Запропонована автором модель оптимізації взаємодії органів державної влади і засобів масової інформації для суб’єктів державної політики включає в себе теоретичні висновки і практичні рекомендації, які полягають у наступному: а) визначенні ідеологічних підходів (на практиці може бути реалізоване в Концепції інформаційної політики України з урахуванням стратегії розвитку держави, в рамках якої відповідно до вимог часу і демократизації врядування необхідно відобразити: закріплення головних підходів до взаємодії органів державної влади і ЗМІ; здійснення моніторингу регулюючих норм та адаптації їх до вимог міжнародного законодавства; створення стратегії розвитку інформаційного простору тощо); б) інституалізації координуючого центру для структурних підрозділів органів державної влади, що працюють зі ЗМІ, з метою: здійснення загальнонаціональної комплексної роботи з удосконалення нормативно-технологічного регулювання їх діяльності; вивчення та узагальнення світового досвіду взаємодії ОДВ і ЗМІ; розробки методичних рекомендацій щодо структури та складу відділів по зв’язках зі ЗМІ, проведення інформаційних кампаній, розширення арсеналу засобів для більш ефективної взаємодії; в) здійсненні професійної підготовки як працівників підрозділів взаємодії ОДВ зі ЗМІ (прес-служб, прес-секретарів, відділів по зв’язках із ЗМІ), так і журналістів, а також державних службовців, які часто відіграють роль носіїв новин – ньюзмейкерів (започаткування спеціального тренінгу в Національній академії державного управління при Президентові України для всіх державних службовців, постійне підвищення кваліфікації кадрів прес-служб і прес-секретарів з питань ефективної комунікації, громадянського суспільства та принципів участі громадськості в політичних процесах, планування та проведення інформаційних кампаній, забезпечення доступу до інформації, ПР-діяльності у державних установах). Отже, дисертаційне дослідження засвідчило, що системний підхід до проблеми визначення концептуальних засад взаємодії ОДВ і ЗМІ в умовах демократизації державного управління в Україні сприятиме: покращенню поінформованості суспільства, зняттю невизначеності внутрішньої комунікації, стабільності підходів до інформаційної політики держави, що в свою чергу забезпечить зміцнення демократичних принципів державного врядування та позитивно вплине на імідж державної влади загалом. | 