Анотація до роботи:

Голуб О. М. Лінгвістична спадщина П. О. Бузука в сучасному контексті. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. Донецький національний університет. – Донецьк, 2006.

Роботу присвячено дослідженню лінгвістичної спадщини українського та білоруського вченого П. О. Бузука (1891–1937). Здобутки дослідника у галузі мовознавства розглядаються у широкому контексті позицій представників лінгвістичної науки кінця ХІХ – 20-х–30-х рр. ХХ ст. Основну увагу зосереджено на дискусійних аспектах проблеми діахронічного моделювання, періодизації історії мови тощо в інтерпретації П. О. Бузука. Погляди дослідника проаналізовано з урахуванням їх еволюції. Значення лінгвістичної спадщини П. О. Бузука вбачається в цінності його методологічних розвідок, в актуальності поглядів ученого на історію конкретних індоєвропейських, балто-слов’янських, спільнослов’янських, східнослов’янських та ін. мовних явищ, у важливості даних, отриманих істориком мови під час вивчення пам’яток писемності, що використовуються для подальших узагальнень сучасними мовознавцями; у розробленні вченим основ методу лінгвістичної географії, на які сьогодні спираються українські, російські, білоруські та ін. вчені.

У дисертації розглянуто інтерпретацію вченим фонетичних і морфологічних явищ передісторичної та історичної доби. Розкрито роль П. О. Бузука у становленні та розвитку лінгвістичної географії. Визначено внесок науковця у порівняльно-історичне мовознавство.

1. Аналіз методології історико-мовного дослідження П. О. Бузука показав, що вчений працював у межах порівняльно-історичного методу. Спочатку для реконструювання етапів мовної історії мовознавець застосовував метод “прамови”. Проте подальші студії дослідника у галузі історичної фонетики дали П. О. Бузуку змогу дійти висновку про неспроможність теорії “родовідного дерева” і пов’язаного з нею методу “прамов” повною мірою відтворити складні часові та просторові відношення мовних процесів. Лише через детальне вивчення хронологічних і географічних параметрів фонетичних та ін. явищ можливо прийти до повноцінного відтворення мовної історії та класифікації мов. Еволюція поглядів лінгвіста на методологію дослідження історії мови повністю розкрилася у практиці вивчення історії слов’янських мов.

2. З огляду на те, що недостатні знання про часові та просторові параметри мовних явищ унеможливлюють достовірну класифікацію етапів мовного розвитку, П. О. Бузук запропонував дотримуватися єдиного реального розподілу мовної історії на передісторичний (дописемний) та історичний (писемний) періоди. Дослідження поширення фонетичних явищ, а також їх хронологізація дали змогу П. О. Бузуку виробити таку періодизацію передісторичного періоду мовної історії, згідно з якою цей період включає епохи переваги діалектних індоєвропейських ізоглос > балто-слов’янських ізоглос > спільних слов’янських ізоглос > діалектних слов’янських ізоглос.

3. П. О. Бузук відносив фонетичні процеси до конкретної епохи за результатами дослідження території їхнього поширення, часу їхньої появи та за даними писемних пам’яток.

Таким чином, П. О. Бузук прийшов до розвінчання гіпотези “східнослов’янської прамови”: дослідник доводив приналежність тих чи інших рис, що поєднували три східнослов’янські мови, до епохи переваги діалект- них слов’янських ізоглос або ж до історичної доби мовного розвитку. Серед діалектних слов’янських процесів учений виділяв переходи kv, gv, chv у cv, (d)zv, sv; dj, tj, kt’ у шиплячі, dl, tl > l, появу епентетичного l, зміну g на h, лабіалізацію l, повноголосся, початок змін редукованих, початок перетворень носових голосних тощо. Перехід початкового je в о П. О. Бузук розглядав як історичний процес, але не відкидав можливості більш раннього початку цього явища. До писемного періоду дослідник відносив такі явища української мови: остаточний занепад редукованих у слабкій позиції, перехід їх в о, е у сильній позиції, а також подальші перетворення голосних о, е в нових закритих складах; занепад напівкороткого і; ствердіння приголосних перед е, и, лабіалізацію е тощо.

4. Історико-морфологічні студії П. О. Бузука побудовані здебільшого на матеріалі східнослов’янських мов. Науковець широко застосовував дані “живої” мови та пам’яток писемності до досліджень географії та хронології морфологічних процесів. Причини конкретних морфологічних змін мовознавець часто вбачав у дії аналогії. П. О. Бузук вказував на велике значення методу лінгвістичної географії для досліджень з історії мови. Результати історичного вивчення іменних форм двоїни, кличного відмінка, чоловічого роду, окремих відмінків тощо в українській і білоруській мовах П. О. Бузук підтверджував даними лінгвогеографічних студій у цій царині.

5. У лінгвістичній спадщині П. О. Бузука міститься оригінальне (для сучасної мовознавцю науки) трактування окремих питань мовної історії. Це, зокрема, стосується питання про балто-слов’янську мовну єдність. Діахронічне моделювання за теорією “родовідного дерева” та методом “прамови” давало змогу вченим виділяти спільну балто-слов’янську прамову як окремий етап історії слов’янських мов. На користь цієї гіпотези висловлювались А. Шлейхер, К. Бругман, П. Ф. Фортунатов, О. О. Шахматов, Б. М. Ляпунов, В. К. Поржезинський, І. С. Свєнціцький, М. Ф. Сулима та інші мовознавці кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст., а також П. О. Бузук – на початку науково-дослідницької діяльності. Згодом учений дійшов висновку, що спільні балто-слов’янські мовні явища є наслідком такої епохи в історії мови, під час якої фонетичні та ін. процеси, починаючись у центрі новоутворення, охоплювали територію поширення балтійських і слов’янських мов. Сукупність таких явищ і становила епоху переваги спільних балто-слов’янських ізоглос. Подальші лінгвістичні дослідження у цій царині були спрямовані на встановлення часових і просторових характеристик спільних балто-слов’янських ізоглос, ізолексем тощо, на вивчення мови писемних джерел, на збирання фактологічного матеріалу, що є необхідним для розв’язання методоло-гічних завдань і подальших узагальнень у цій галузі.

6. Найбільшу значимість для сучасної науки мають лінгвогеографічні дослідження П. О. Бузука. Учений одним з перших розробив методологічні засади лінгвогеографічного дослідження, продемонстрував їх практичне застосування, довів велике значення методу лінгвістичної географії для досліджень з історії мови. Зокрема, П. О. Бузук наголошував на тому, що історичне вивчення мови має враховувати дані географічних досліджень мовних процесів (передісторичної та історичної доби). З ім’ям П. О. Бузука пов’язаний початок застосування лінгвогеографії в українських діалектологічних дослідженнях. Підготовлений П. О. Бузуком атлас білоруської мови можна вважати першим атласом на матеріалі слов’янської мови.

Важливими для сучасного мовознавства є методологічні ідеї П. О. Бузука, зокрема розроблення вченим засад “хвильової” теорії, власної періодизації історії мови тощо. Індоєвропейські, балто-слов’янські, спільнослов’янські, діалектні слов’янські явища, мовні процеси історичної доби подані П. О. Бузуком у хронологічній послідовності. Ініціатива П. О. Бузука з географічного вивчення східнослов’янських мов, розроблення вченим теоретичних і методологічних аспектів лінгвістичного атласу білоруської мови тощо сприяли подальшим успіхам білоруської (ширше – східнослов’янської) лінгвістичної географії.

Особливе значення мають спостереження П. О. Бузука над мовою пам’яток писемності. Результати цих студій вченого виступають матеріалом для подальших узагальнень лінгвістів ХХ – початку ХХІ ст. Вивчення П. О. Бузуком історії фонетичних і морфологічних явищ допомогло отримати цінний матеріал, на який спираються сучасні дослідники історії мови.

Публікації за темою дисертації:

1. Праці П. О. Бузука з історії східнослов’янських мов / О. М. Голуб // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч.-метод. сб. / Отв. ред. В. А. Глущенко. – Славянск: СГПУ, 2003. – Вып. XI.– С. 75–84.

2. Лінгвістична дискусія з питань історії української мови у “Записках історико-філологічного відділу УАН” / О. М. Голуб // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч.-метод. сб. / Отв. ред. В. А. Глущенко. – Славянск: СГПУ, 2004. – Вып. XIІІ. – С. 49–58.

3. Историко-лингвистическая концепция П. А. Бузука / Е. М. Голуб // Веснік Віцебскага дзяржанага універсітэта імя П. М. Машэрава. – Віцебск, 2005. – № 4 (38). – С. 70–75.

4. П. О. Бузук і балто-слов’янська проблема у мовознавстві кінця ХІХ ст. – 20–30-х рр. ХХ ст. / О. М. Голуб // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Мовознавство”. – Вип. ХІ. – Т. 2. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 17–25.

5. П. О. Бузук про методологію лінгвогеографічного дослідження / О. М. Голуб // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвузівський збірник наукових статей. – К. – Ніжин, 2006. – Вип. ХІ: Лінгвістика і літературознавство. – Частина І. – С. 5–9.

6. Проблема хронологізації мовних явищ в українській компаративістиці кінця ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. / О. М. Голуб, К. А. Тищенко // Східнослов’янська філологія: Зб. наукових праць. – Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. – Вип. 8. Мовознавство. – С. 114–123.

7. Дослідження праць П. О. Бузука у лінгвоістріографічній літературі / О. М. Голуб // Загальні питання філології: Зб. наук. праць: В 2-х тт. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. І. – С. 56 – 62.

8. Методологічні засади лінгвогеографічних досліджень П. О. Бузука / О. М. Голуб // Матеріали 2-ї загальноуніверситетської наукової конференції молодих учених, присвяченої 60-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні / Відп. ред. проф. В. А. Глущенко. – Слов’янськ: Вид. центр СДПУ, 2004. – Вип. 2. – С. 92–96.

9. Лінгвістична дискусія про балто-слов’янські мовні зв’язки (ХІХ ст. – 20–30-ті рр. ХХ ст.) / О. М. Голуб // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції / Дніпропетровськ, 14–15 квітня 2005 р. // Упорядник Т. С. Пристайко. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – С. 85–88.

10. Періодизація мовної історії у лінгвістичній концепції П. О. Бузука / О. М. Голуб // Слов’яни: історія, мова, культура: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції / За заг. ред. Ю. О. Шепеля. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 1. – С. 5–6.

11. Языковедческие взгляды П. А. Бузука / Е. Голуб // Acta albaruthenica, rossica, polonica / VII міжнародная навуковая канферэнцыя “Беларуска-руска-польскае супасталяльнае мовазнаства, літературазнаства, культуралогія”: Зборнік навуковых артыкула / Пад агульнай рэд. Г. М. Мезенка. – Віцебск: Выд-ва УА “ВДУ імя П. М. Машэрава”, 2006. – С. 20–22.