Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Мовознавство


Колеснікова Ірина Анатоліївна. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу. : Дис... д-ра наук: 10.02.15 - 2009.



Анотація до роботи:

Колеснікова І.А. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. – Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

У дисертаційній роботі зроблено спробу вперше дати загальну лінгвістичну характеристику професійного дискурсу на матеріалі українських, російських та англійських спеціальних текстів (економічна, політична, історична, технічна, математична, військова, лінгвістична, літературознавча, мистецька, музична, медич-на, біологічна та ін. сфери); визначені його інваріант, критерії професійності / непрофесійності, кваліфікаційні ознаки професійного дискурсу; з’ясовано принци-пи, за якими він будується; проаналізовано лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні характеристики; виявлено специфіку категорій «адресант» і «адресат», схарактеризовано їх типи, визначено функції мовної особистості у професійному дискурсі; кваліфіковано креативні і шаблонні засоби професійної номінації (україн-ська, російська та англійська мови); з’ясовано специфіку функціонування окремих лексико-граматичних категорій (дієслово, прикметник, дієприкметник, прислівник, числівник); визначено складові поняття «професійна норма», типологізовано порушення літературної і професійної норм у цьому дискурсі, доведено детермінованість мовної стратегії адресанта сферою його професійної діяльності.

1. Професійний дискурс неможливо звести до єдиної універсальної моделі, як це можна зробити з терміносистемами чи підмовами, оскільки він не вичерпується, з одного боку, формальним вживанням спеціальних мовних одиниць, а з другого –професійно спрямованим змістом. Його інваріант можна уявити як віртуальний конструкт, що лежить на перетині різних професійних сфер. Кваліфікаційними ознаками професійного дискурсу є такі: професійна спрямованість (відповідність текстів і повідомлень вимогам учасників спеціальної комунікації), антропоцентризм, креативність (реалізація творчих можливостей мовної особистості), верифікативність (істинність спеціальної інформації), мульти-дисциплінарність (інкорпорування різних сфер і варіантів професійної діяльності людини), непропорційність розвитку окремих зон і секторів професійного дискурсу, бінарність категорій «адресант» і «адресат», діалогічність (текст як фрагмент професійної дискусії), селективність (виокремлення конкретного адресата для даної інформації), замкненість (рівень професійної компетенції мовця як ключ для доступу до інформації), нециклічність (максимальна вичерпність у викладі інформації), дидактизм, динамізм, мовна нормативність, стилістична розшарованість.

2. Критеріями визначення професійності/непрофесійності дискурсу є такі: критерій усвідомлення змісту повідомлення, критерій логічного зв’язку між елементами професійного тексту, критерій адресності інформації. Аналіз архітектоніки професійного дискурсу дозволяє виділити такі принципи його конструювання: 1) інформативність, інформаційний коефіцієнт; 2) компетентність учасників комунікації; 3) логічність; 4) верифікаційність, непарадоксальність вихідних та кінцевих постулатів; 5) професійна нормативність; 6) доказовість, аргументованість; 7) достовірність; 8) діалогічність (дискусійність).

3. Професійний дискурс не є гомогенним однорівневим конгломератом комунікативних подій, ситуацій. Це динамічна система, що є, з одного боку, відкритою, тобто такою, що ще не сформована остаточно, а з другого - замкненою, оскільки вхід до неї детермінований рівнем професійної компетентності мовця. Професійний дискурс упорядкований не тільки горизонтально (галузеві термосистеми), але й вертикально (зони, сектори). Він є складною системою ієрархії спеціальних знань, що відповідають трьом його зонам: власне професійна (науковий, спеціалізований, технологічний сектори); перехідна (навчальний, професійно-побутовий, науково-популярний сектори); псевдопрофесійна (художні, рекламні, псевдонаукові тексти). Цей поділ не є абсолютним, оскільки реальний процес комунікації свідчить про перетин, дифузію вербальних та невербальних засобів номінації, які, однак, не можна ототожнювати із суцільною ротацією чи рухом мовних одиниць у вертикальному плані. "Крапельна дифузія" є ознакою ідіолекту окремого мовця чи існування передтерміна.

4. Негомогенність професійного дискурсу виявляється і в акумуляції його інтегральних та диференційних ознак. Інтегральні параметри детермінують той чи інший сегмент фахового інформаційного простору як професійний, що дозволяє вважати його складовою професійної картини світу. Відмінні параметри демонструють специфічність конкретного фахового спілкування, формують професійний етикет, порушення якого ідентифікує мовця як такого, що не належить до даної професійної спільноти.

5. Антропоцентром професійного дискурсу виступає мовна особистість (інформаційний та мовний рівні). Статус мовця у ньому є активним на всіх етапах професійної номінації. Враховуючи цей мовнокреативний феномен, можна констатувати, що процес професійної номінації може бути контрольованим. Функція мовця як когнітивно-прагматична категорія характеризується такими ознаками: поліаспектність, дифузна сутність, дуалізм (вивчення поняття у статиці та динаміці), різновекторність, локальність (у конкретній частині дискурсу). Основні функції адресанта: номінатор, класифікатор, кодифікатор, термінограф, популяризатор, продуцент інформації, укладач тексту, креатор; основні функції адресата: користувач інформації, коректор, генератор нової інформації на базі отриманої. Функція мовної особистості як координатора професійного дискурсу полягає у дотриманні відповідності спеціальної інформації (поняттєвої, змістової) засобам номінації (на рівні професійної назви) та умовам комунікації (на рівні повідомлень та текстів), тому що мовець фактично координує діяльність двох узагальнених мовних особистостей (фахівця та лінгвіста), за умови пріоритету фахівця, оскільки домінантою професійної комунікації є зміст.

6. Стратегія мовця у професійному дискурсі полягає у досягненні гармонії інформаційних та мовних складових тексту для уникнення деформації повідомлення. Кваліфікаційні ознаки категорії адресант у професійному дискурсі: бінарність, амбівалентність, дискреційний характер вибору мовного знака, конвенційність (у виборі одиниці номінації), релевантність (здатність дифе-ренціювати мовні одиниці за зонами професійного дискурсу). Категорія адресантності реалізується через трансформацію професійної інформації в текстах різних жанрів і суб’єктивний підхід автора до вибору одиниці номінації.

7. Інтегруючим елементом різних відгалужень професійного дискурсу виступає професійна норма. Професійна норма не може бути варіантом літературної норми національної мови, оскільки в ній не завжди існує інваріант (на рівні назви), до якої вона буде варіантом, і не є абсолютно ізольованою від норм національної мови. На відміну від національної мови, в якій зміна норми відбувається у межах однієї лексеми (на рівні фонеми, морфеми, лексеми), у професійній сфері реорганізаційні процеси здійснюються виключно на рівні лексеми чи словосполучення. Якщо літературна норма має суспільний характер, то у професійному дискурсі превалює індивідуальний компонент; на її формування не впливають соціальний фактор, показник частотності вживання, територіальний чинник, хоча за своєю природою професійна норма є більш консервативною. Складовими поняття професійна норма виступають гармонізація форми і поняття, тобто семантичного та структурного компонентів, інтегрованих у професійній назві, неможливість ревізії змісту без зміни мовного знака, небажаність семантичної невизначеності чи полівекторності професійної назви, її відповідність універсальним літературним нормам.

8. Неоднорідність професійного дискурсу на семантичному рівні віддзеркалюється в певних тенденціях у виборі мови чи мов, якими презентована фахова інформація. Ці тенденції не мають характеру тотальних, зокрема заміна однієї професійної міжнародної мови іншою в конкретній сфері (експансія англійської мови у новітніх відгалуженнях медичної сфери при традиційному оформленні класичних термінів латинською мовою, активний "прорив" англійської мови в економічній сфері, її спеціалізація як міжнародної), а також в інтервенції позажанрових та іншостильових елементів у професійну сферу (ліричні відступи, асоціативні фрагменти, емоційні застереження, афористичність та ін.), що свідчить про зниження рангу наукової професійної продукції. Іншостильові елементи є ознакою виходу тексту за межі професійного інформаційного поля, переходу до абстрактного беззмістовного теоретизування чи аксіологічної сфери. У діахронії такі відхилення носять оказіональний характер (60-90-ті рр. XX ст.).

9. Креативність у професійній назві виявляється через ексклюзивність типів і моделей словотворення, відсутніх поза межами професійної комунікації, а також реалізується через диктат мовця у виборі засобів номінації, зокрема із "зарозумних" художніх творів, насичення лексем конотаціями різних типів. Більшість способів номінації тяжіє до стандартних з елементами модифікації. У сформованих системах понять утворюються генетично подібні одиниці, які б "не випадали" з її структурної та семантичної парадигм.

10. У професійній номінації віддзеркалюються всі людські "слабкості": у технічних науках - "олюднення" деталей та механізмів; у промислах, ремеслах переважають вузькокорпоративні назви; у медичній сфері – семантичні деривати від побутових назв з яскравим аксіологічним компонентом, зокрема деонтологічними конотаціями. Якщо можна попередити хворобу, певною мірою спричинену самою людиною (наркоманія), вживаються назви з негативними конотаціями (жах, страх, попередження і т. ін.). Спостерігаємо зміну вектора семантичної насиченості професійних одиниць порівняно із загальновживаними словами: найяскравіші загальновживані лексеми семантично нейтралізуються у професійному дискурсі (наприклад, колоративи). У спеціальних українських, російських та англійських текстах є багато спільного, оскільки вони належать до одного мовного та культурного ареалів. Крім того, фахівців об'єднують давні наукові та професійні зв'язки, вплив європейських наукових шкіл, потенціал європейського інтелекту.

11. У професійній номінації не існує типових для національної мови обмежень щодо активної/пасивної лексики. Неодноразовий перерозподіл між центром та периферією є характерним для соціально залежних галузей знань та діяльності (історія, філософія, політологія, економіка). У базових науках цей процес є оказіональним. Найбільша кількість неологізмів утворюється у новітніх та прикладних дисциплінах. Архаїзми професійної сфери не переходять на периферію, а стають предметом дослідження іншого сектора (наприклад, історія конкретної науки). У технічній сфері переважають історизми, архаїзмів у ній практично немає. Деархаїзація може охопити окремі терміносистеми у цілому (сучасна економічна сфера на пострадянському просторі). Серед інших ознак виділимо відсутність гендерної традиції, перевагу засобів нерідної мови. Активний/пасивний статус професійних назв детермінується рангом професійної діяльності: якщо вона не втратила соціальної актуальності, зберігаються і її мовні зразки.

12. Спеціалізація конотацій сленгових лексем різних мов детермінується ментальним чинником. Так, англійські сленгові лексеми (військова, морська, авіаційна сфери) характеризуються позитивними конотаціями широкого діапазону (гумористичне, веселе, іронічне, жартівливе). Чим вищий індекс небезпеки професійної діяльності, тим позитивнішими є конотації цих лексем. В українських та російських спеціальних текстах, навпаки, у таких лексемах домінують негативні конотації (зневажливе, презирливе, роздратоване). Такі одиниці є активною складовою лексики передвиборчої агітації (українські, російські, англійські спеціальні тексти) з аналогічними конотаціями. У бізнес-сленгу функціонують національні евфемізми до нормативної лексеми "гроші". Окремі технології і ремесла майже позбавлені таких одиниць (в'язальний жаргон).

13. Розходження в професійних назвах різних мов в ономастологічному аспекті спричинені також невідповідністю в логіко-поняттєвій системі конкретної науки, різновекторністю розвитку номінаційних процесів у цих мовах, нееквівалентністю перекладу (ментальна домінанта перекладача), невідповідністю семантичного обсягу запозичених одиниць, номінаційними традиціями. В окремих сферах розходження з мовою-донором є мінімальними (зокрема у педагогічній, де спостерігаємо уніфікацію європейських стандартів за Болонською системою). Семантична тотожність загальнолюдських понять і категорій не гарантує тотожності змістів цих лексем у різних мовах (наприклад, назви кольорів). Подібні назви поділяємо на універсальні (сакральні для більшості народів); національні, або фольклорні (для окремої культури); індивідуально-національні (зафіксовані у тлумачних словниках); індивідуально-авторські (суб'єктивні уявлення окремої людини). Вони не втрачають національно-культурної специфіки при термінологізації, набуваючи диференційних ознак у різних професійних сферах.

Так, на основі прямого значення прикметників-колоративів утворюються професійні назви природничих наук (зовнішня ознака - важливий дискурсотворчий засіб); на основі переносного – гуманітарних наук (на перший план виходять асоціації); на основі спеціальних ознак, що не фіксуються загальними національними тлумачними словниками, - у точних науках (базовою є оптична класифікація кольорів).

14. Професійна комунікація як міжособистісний процес відбиває нашарування людської цивілізації та культури, вмонтовані в систему національної мови і реалізовані на двох відповідних рівнях. Проте чіткого розмежування цих типів текстів не існує, оскільки спостерігаємо перетин цивілізаційних і культурних елементів, зокрема: а) традиція дублювання інтернаціональних професійних назв; б) ініціальні терміни у класичних науках, похідні від прізвищ дослідників (фізика, математика, медицина тощо), від назв художніх творів та їх героїв (театральна та літературознавча сфери), похідні від латинізованих топонімів, гідронімів (мінералогія); в) відхилення від традиційних міжнародних професійних мов, прийнятих у певних сферах. Так, у музичній сфері при пріоритеті італійської мови назви народних інструментів оформлюють засобами національних мов; у спортивній сфері при пріоритеті англійської мови давні види боротьби номінують засобами національних мов і т. ін. На сучасному етапі фіксуємо тенденцію "цивілізування" мови економічної сфери, міжнародним стандартом якої стають англійські лінгвістичні одиниці. Посилюється тенденція узуального використання альтернативних мовних одиниць у певних професійних сферах та їх функціональна градація (біологічна, медична, фармакологічна сфери).

15. Терміни-інтернаціоналізми не є лексичним інваріантом у професійній сфері, інтегральним для більшості мов. У ній активно функціонують національні еквіваленти та народні відповідники (українські, англійські, російські тексти). Механічне перенесення інтернаціоналізмів без урахування ментальних, соціальних, державних, культурних та інших чинників розбалансовує терміносистему мови- реципієнта, оскільки не враховується різний ступінь семантичної тотожності термінів однієї сфери у різних мовах. На початку XXI ст. фіксуються такі тенденції у професійній номінації: а) активізація іншомовних професійних назв як результат процесу "підтягування" дослідницького та термінологічного апаратів (мови колишніх республік СРСР) до європейського стандарту; б) деархаїзація найбільш інформативно виразних національних професійних назв як феномен історичної пам'яті. Це характеризує найбільш глобалізовані сфери професійної діяльності, в яких національний фактор є периферійним. Такі одиниці рідко переходять до пасивного фонду. Вони виступають дієвим чинником протесту проти мовної глобалізації різних культур саме в тих відгалуженнях професійної сфери, де така економічна чи соціальна глобалізація вже відбулася.

16. Невербальний канал є важливим для передавання професійної інформації. Серед невербальних засобів комунікації у цій сфері на перший план виходять соматизми, зокрема жести (писемна та усна форми). Специфіка жестів у професійному дискурсі: а) жест завжди вживається свідомо і розрахований на конкретного адресата; б) неможливість інформаційного розбалансування жестів за рахунок культурного факту; в) жест – дешифратор спеціального поняття, елемент професійної сфери, що обов'язково має відповідну дефініцію. За семантичним навантаженням виділяємо універсальні (наприклад, класичний балет) та семантично обмежені жести (наприклад, пози і жести в народних танцях). Жест може виступати репрезентантом конкретної сфери професійної діяльності (біржові торги), замінником словесного тексту (балетний спектакль). Відзначаємо спеціалізацію невербальних засобів у межах однієї професійної сфери, їх омонімію (сурдопереклад), стилістичну диференціацію у діахронії. Національні соматизми є більш консервативними, стандартними порівняно зі знаками спеціальної комунікації, що не мають довільного характеру як елементи системи понять конкретної професійної сфери. За можливостями покриття інформаційного простору виділяємо ідеальні невербальні професійні знаки (ноти, хімічні символи, формули), специфічні (татуювання) та проміжний варіант (малюнок). Якщо в національній мові існує один інформаційний канал для писемної форми (текст) і два - для усної (текст та невербальні засоби), то в професійному дискурсі діють два інформаційні канали для обох форм комунікації. В окремих професійних сферах відбувається специфічна вербалізація відомих знаків з інших галузей знань (геометричні фігури у в'язанні на спицях).

17. У професійному дискурсі фіксуємо спеціалізацію окремих лексико-граматичних категорій, що регламентується як законами конкретної мови (діапазоном морфологічних засобів та їх комбінаторними можливостями), так і умовами професійної комунікації. Можна виділити такі тенденції: а) активізація дієслова як професійної домінанти на противагу тенденції 80-90-х рр. XX ст., коли ця морфологічна категорія вважалася периферійною (українська, російська, англійська мови); б) значні розбіжності у функціонування окремих частин мови у близькоспоріднених мовах, наприклад, дієслова із суфіксами -ірова (-ирова-) та їх варіанти (традиційно активна лексема у національній російській мові та її професійній сфері, периферійна - в українській мові, що набуває ознак активності у професійному дискурсі у зв'язку з посиленням потоку іншомовних запозичень на початку XXI ст.); в) активізація певних номінаційних схем в окремих галузях знань (наприклад, словосполучення з незмінним компонентом у математиці) - українська, російська мови; г) стильове маркування дієслів - акцентуаційних дублетів (російська мова); ґ) активізація композитів у фаховій комунікації більшості мов (нормативні та оказіональні), спеціалізація препозитивного компонента; д) спеціалізація прикметника як компонента професійної назви, можливість вираження окремих ознак динамічності (українська, російська мови); є) семантична переорієнтація числівника як засобу професійної номінації: 1) кодовий знак в окремих професійних сегментах (іридологія); 2) елемент стандартної моделі маркування (техніка, радіотехніка); 3) визнання цифрових символів як оригінальних елементів письмової професійної культури; 4) спеціалізація функцій і семантичного навантаження в окремих галузях знань; є) прислівник як детермінант з оцінним компонентом; його обмеженість як одиниці професійної номінації (переважає в музичній сфері); ж) функціональна диференціація дієприкметника у близькоспоріднених мовах (активна одиниця в російській мові; в українській – репрезентує периферійну частину літературної мови, у професійному дискурсі набуває ознак динамічності (якісно-процесуальна та якісно-результативна ознаки), розширюючи у такий спосіб його інформаційний простір).

Такими є основні характеристики сучасного професійного дискурсу.

Публікації автора:

1. Колеснікова І.А. Діалектика номінального та узуального в професійному дискурсі: Монографія / Ірина Анатоліївна Колеснікова. – К.: КНЕУ, 2008. – 246с.

2. Колеснікова І.А. Деякі аспекти сучасної термінологічної деривації / І.А. Ко-леснікова // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. IV. – К.: КНЕУ, 2001. – С.58-60.

3. Колеснікова І.А. Універсальне і специфічне в сучасній термінології (на матеріалі української, російської, англійської мов) / І.А. Колеснікова //Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць. – Ч. І. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. – С. 563-567.

4. Колеснікова І.А. Поняття норми в літературній мові та мові професійного спілкування / І.А. Колеснікова // Мова і культура. – Вип. 5. – Т. ІІ. – Ч. І: Культурологічний компонент мови. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2002. – С. 207 – 213.

5. Колеснікова І.А. До проблеми експресивності в термінології / І.А. Ко-леснікова //Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство. – Вип. 9, 2003. – С. 151 – 155.

6. Колеснікова І.А. Проблема норми в термінології / І.А. Колеснікова //Українська мова та література. - № 9 (323), 2003. – С. 3 – 7.

7. Колеснікова І.А. Ментальна лексика та термінологія: один фрагмент мовної картини світу / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 36 (340), 2003. – С. 3 – 13.

8. Колеснікова І.А. Дієприкметник у термінології: теорія і реальність / І.А. Ко-леснікова // Мова і культура. – Вип. 6. – Т. ІІІ. – Ч. І: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2003. – С. 138 – 146.

9. Колеснікова І.А. Дієприкметники-композити у термінології / І.А. Ко-леснікова // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наук. і пед. діял-сті проф. М.Я. Брицина: Зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2004. – С. 49 – 54.

10. Колеснікова І.А. Прикметник у термінології: семантичне навантаження / І.А. Колеснікова // Гуманітарний вісник. – Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2004. - № 8. – С. 216 – 218.

11. Колеснікова І.А. Принципи метафоричної номінації: суб’єктивні чинники / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 20, 2004. – С. 16 – 21.

12. Колеснікова І.А. Динаміка лексичної норми у термінології / І.А. Колес-нікова // Мова і культура. – Вип. 7. – Т. VIII: Теорія і практика перекладу. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2004. – с.35 – 42.

13. Колеснікова І.А. Назви грошових одиниць як чинник історичної пам’яті / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 2 – 3, 2005. – С. 18 – 24.

14. Колеснікова І.А. Фразеологізми у професійному дискурсі / І.А. Колес-нікова // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. – Вип. 19. – Ізмаїл, 2005. – С. 144 – 148.

15. Колеснікова І.А. Градація ознак фразеологічності у професійному дискурсі та літературній мові / І.А. Колеснікова // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. V. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 414 – 417.

16. Колеснікова І.А. Іншомовне слово в національній термінології: за та проти / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 24, 2005. – С. 21 – 24.

17. Колеснікова І.А. Національні відповідники як замінники номенклатурних одиниць у ботанічному та художньому дискурсах / І.А. Колеснікова // Мова і культура. – Вип. 8. – Т. ІІІ. – Ч. 2.: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту: Теорія і практика перекладу. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2005. – С. 243 – 249.

18. Колеснікова І.А. Професійний дискурс: номінальний та узуальний аспекти (на матеріалі ботанічних назв) / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 47 (447), 2005. – С.3 – 6.

19. Колеснікова І.А. Про деякі деструктивні процеси у професійному дискурсі / І.А. Колеснікова // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – Вип. 18. – Кн. 1. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2005. – С. 221 – 224.

20. Колеснікова І.А. Специфіка організації професійного дискурсу / І.А. Ко-леснікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова: До 75-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора ПилинськогоМ.М. – Серія: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. – К.: Знання України, 2007. – № 2. – С.19 – 23.

21. Колеснікова І.А. Специфіка використання невербальних засобів у профе-сійному дискурсі / І.А. Колеснікова // Мова і культура. – Вип. 9. – Т. V (93): Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2007. – С. 56 – 62.

22. Колесникова И.А. Специфика коннотаций сленговых лексем профессионального дискурса (на материале английского, русского и украинского языков) / И.А. Колесникова // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – Вип. 21. – Ч. 2. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – С.44 – 48.

23. Колеснікова І.А. Числівник у термінології: особливості вираження квантитативних характеристик у професійному дискурсі / І.А. Колеснікова // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. VII. – К.: КНЕУ, 2007. – С.161 – 165.

24. Колеснікова І.А. Поетичність як елемент художнього і професійного дискурсів / І.А. Колеснікова // Система і структура східнослов’янських мов: До 85-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора М.Я. Брицина: Зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2008. – С.270 – 275.

25. Колеснікова І.А. Кваліфікаційні ознаки професійного дискурсу / І.А. Ко-леснікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: До 175-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. - № 3, 2008. – С.21 – 23.

26. Колеснікова І.А. Специфічні ознаки професійного дискурсу («футлярний» та лексичний аспекти) / І.А. Колеснікова // Мова і культура. – Вип. 10. – Т. V. (105). – К.: ВД Дмитра Бураго, 2008. – С. 288 – 295.

27. Колеснікова І.А. Іншостильові елементи в авторських наукових текстах / І.А. Колеснікова // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: Мат-лы Х Межд. конф. – Ялта, 2003. – С.151 – 155.

28. Колесникова И.А. Глагол в современной терминологии: некоторые особенности терминологизации / И.А. Колесникова // Функциональная лингвистика: Итоги и перспективы: Мат-лы Межд. конф. – Ялта, 2002. – С.105 – 108.

29. Колеснікова І.А. Міфологічні назви в сучасній термінології / І.А. Колес-нікова // Культура слова. – Вип. 57 – 58. – К., 2001. – С.128 – 129.

30. Колесникова И.А. Функции слова в современной рекламе/ И.А. Колес-никова // Мова і культура. – Вип. 3. – Т. ІІІ.: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. – К., 2001. – С.105 – 107.

31. Колеснікова І.А. Деякі тенденції розвитку сучасної термінології / І.А. Ко-леснікова // Сучасні проблеми термінології та термінографії: Тези доп. міжн. конф. – К., 2000. – С.16.

32. Колесникова И.А. Авторские графические неологизмы в научных и научно-популярных текстах / И.А. Колесникова //Функциональная лингвистика: Язык. Культура. Общество – II: Мат-лы VII Межд. конф. – Ялта, 2000. – С.164 – 167.

33. Колеснікова І.А. Особливості переносного вживання дієслів у наукових та науково-популярних текстах (на матеріалі української та російської мов) / І.А. Ко-леснікова // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. – Вип. 37. – К., 1998. – С.14 – 15.

34. Колесникова И.А. Метафоризация мира психического состояния человека в научных и научно-популярных текстах / И.А. Колесникова //Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: Мат-ли VII Міжн. Карських читань. – Ніжин – Гродна, 1998. – С.213.

35. Колеснікова І.А. Співвідношення термінів-дієслів та віддієслівних термінів-іменників у сучасній науковій термінології / І.А. Колеснікова // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ ст.: Тези доп. – Львів, 1998. – С.45 – 46.

36. Колесникова. И.А. Структура глагола в научной терминологии русского и украинского языков / И.А. Колесникова // Актуальні питання сучасної філології: Тези доп. Міжн. наук. конф. – К., 1996. – С.36.

37. Колеснікова І.А. Деякі особливості функціонування термінів на дієслівній основі в сучасній науковій термінології / І.А. Колеснікова // Семантика мови і тексту: Мат-ли Міжн. конф. – Івано-Франківськ, 1996. – С.38 – 39.

Анотації