Гумористичний вірш є своєрідною мовною грою, яка має позамовні витоки та мовленнєве втілення. Ігрова природа віршів проявляється як в процесі їх створення, так і сприйняття. Комічне в гумористичних віршах виникає в ситуації сміхової комунікації, яка ґрунтується на взаємному бажанні комунікантів взяти участь у мовній грі з розважальною метою. Біполярність об'єкту комічного у віршах спричиняє різку зміну одного змістовного плану вірша на інший, наслідком чого є комічний ефект. На позначення об'єкта дослідження запропоновано термін „гумористичний вірш”, як найбільш відповідний тональності текстів. Тип тексту гумористичний вірш – це сукупність відносно коротких гумористичних віршованих творів тривіального змісту і доступної мовної форми, для яких характерні наявність гумористичного пуанта, заголовка і тричленної композиційної структури; у межах цього типу тексту виділяються чотири підтипи тексту, в яких варіанти прояву стильових рис сполучаються по-різному. Даний тип тексту є міжжанровим утворенням, входить у систему малих літературно-художніх форм і відрізняється від близьких типів тексту за кількома параметрами. Сучасним гумористичним віршам передують такі історичні форми народної комічної поезії, як пріамула, клапхорнверс, леберрейм і лимерик, про що свідчить їх структурна подібність і спільність механізмів створення комічного ефекту. Гумористичний вірш як тип тексту характеризується такими стильовими рисами: 1) віршованість; 2) стислість; 3) пуантованість; 4) тричленність; 5) озаглавленість; 6) тривіальність. Основна прагматична функція гумористичних віршів – розважальна, умовою її реалізації є досягнення комічного ефекту. У тій чи іншій формі всі стильові риси працюють на досягнення комічного ефекту. Так, метрико-римічні параметри віршів найчастіше сприяють їх сприйняттю як гумористичних, найбільш типовим для досліджуваних текстів є чотиристопний німецький вірш Knittelvers – класична метрико-римічна схема німецької народної комічної поезії. Стислість гумористичних віршів, що забезпечується як за рахунок простоти сюжету, так і за рахунок економії мовного матеріалу на всіх рівнях, дозволяє зберегти достатню напруженість читацького хибного очікування, що зумовлює силу комічного ефекту. Основою комічного ефекту в гумористичних віршах є пуант – результат взаємодії провідного алогізму значеннєвого рівня в кінцівці вірша з алогізмами мовного рівня й іншими стилістичними прийомами комічного та засобами експресивності по всьому тексту. Він призводить до раптового ослаблення напруження підготованого очікування, яке викликає сміхову реакцію. Мінімальна кількість алогізмів значеннєвого рівня не дозволяє пуанту гумористичного вірша досягти максимальної гостроти, тому вважаємо пуант досліджених текстів ослабленим порівняно з близькими типами тексту (анекдотом, епіграмою і т. п.). Стильова риса тричленність відображає етапи створення комічного ефекту вірша: експозиція містить вступну інформацію – базу для створення як помилкового, так і істинного контексту і зазвичай не містить засобів комічного; блок хибного очікування створює в читача певне очікування з приводу розвитку ситуації, але також містить індикатори наявності підтексту, що виявляються ретроспективно після прочитання гумористичної кінцівки; у цій текстемі наявна значна кількість засобів гумору й експресивності лексико-синтаксичного рівня, задіяних у реалізації пуанта; гумористична кінцівка містить основу пуанта — алогізм значеннєвого рівня, що реалізує невідповідність між очікуваннями читача і реальним завершенням, у результаті чого виникає комічний ефект. Озаглавленість властива більшості віршів, але 5% віршів не мають заголовка. Серед заголовків гумористичних віршів можна виділити нейтральні за тональністю дескриптивні (40% від загального числа), які не беруть участі у створенні комічного ефекту, і гумористичні (60%), що містять алогізми чи інші стилістичні засоби створення гумористичного пуанта. Залежно від особливостей семантичного співвідношення заголовка з трьома композиційними блоками вірша і його ролі в механізмі створення комічного ефекту гумористичні заголовки класифіковано на проспективні, ретроспективні і проспективно-ретроспективні. Ступінь комічності гумористичних віршів багато в чому визначається їхньою тривіальністю, тобто доступністю текстів розумінню і наближеністю до смаків максимально широкого кола читачів. Ця стильова риса поширюється на різні текстові рівні і виражається в тематичній доступності змісту, що провокує стереотипну, легко передбачувану схему читацького очікування, зламування якої викликає сміх, й у доступності мовної форми на лексичному і синтаксичному рівнях. Основа лексичного складу – загальновживані слова, кількість запозичень, професіоналізмів, термінів, діалектизмів мінімальна. Загальнодоступність синтаксису знаходить втілення у порушенні синтаксичних структур з метою полегшення побудови й сприйняття речення, виконання вимог метру й рими. Гумористична тональність віршів відображає їхню основну прагматичну характеристику та виникає внаслідок досягнення комічного ефекту. У її створенні беруть участь стилістичні засоби гумору й експресивності всіх рівнів мови (близько тридцяти різновидів). Найбільш численними й ефективними є засоби лексичного рівня, або тропи (каламбур, іронія, метафора, порівняння, евфемізм, метонімія, епітет, оксюморон, зевгма) та засоби синтаксичного рівня (шлаґзац, парантез, різні види розчленування синтаксичної структури речення, фігури повтору, еліпс та інші). Характеристика тексту через сукупність перерахованих стильових рис свідчить про його належність до типу тексту гумористичний вірш. В окремих віршах кожна зі стильових рис виявляється в різних варіантах. Комбінації варіантів прояву стильових рис є основою для виділення підтипів тексту за принципом максимальної гомогенності об'єктів усередині груп і максимальної гетерогенності груп між собою. Розроблена методика типології на основі кореляційного аналізу віршів з використанням табличного процесора EXCEL (ступінь подібності визначає тетрахоричний показник близькості r++) дозволила зробити групування текстів за ступенем подібності комбінацій всіх стильових рис. Таким чином, у межах типу тексту виділено й описано чотири підтипи гумористичних віршів. Представлене дослідження німецьких гумористичних віршів відкриває нові перспективи подальших досліджень: вивчення проблем комічного у когнітивному і прагматичному аспектах з метою розмежування понять сатири й гумору, дослідження спадкоємності, взаємозбагачення малих форм (від фольклорних до сучасних синкретичних типів тексту), розширення типології малих комічних форм з урахуванням дискурсивних і лінгвокультурологічних параметрів творів. Основні положення роботи відображені в наступних публікаціях автора: 1. Ein Versuch der Klassifikation von komischen Gedichten nach dem strukturell-kompositorischen Prinzip // Вісник ДНУ. Мовознавство. – Вип. 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 1999. – С. 52-57. 2. Ьber die Pointe in den deutschen komischen Gedichten // Ономастика і апелятиви. – Вип. 6. – Дніпропетровськ: ДНУ, 1999. – С. 163-169. (співавтор Perlyna J. G. ) 3. Ьber kompositorisch-stilistische und sprachliche Besonderheiten einer Abart von deutschen humoristischen Gedichten // Ономастика і апелятиви. – Вип. 9. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – С. 54-59. 4. Композиционно-стилистические особенности немецких юмористических стихотворений // Актуальні проблеми літературознавства. – Том 8. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – С. 116-120. (співавтор Перлина Ю. Г.) 5. Юмористическое стихотворение в ряду других малых форм // Вісник ДНУ. Мовознавство. – Вип. 6. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 52-56. 6. Из опыта типологии немецких юмористических стихотворений // Нова філологія. – № 4 (15). – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – С. 232-238. 7. Стихотворность и краткость как стилевые черты немецких юмористических стихотворений // Вісник ДНУ. Мовознавство. – Вип. 7. – Дніпропетровськ:ДНУ, 2002. – С. 59-62. 8. Юмористический пуант и особенности его восприятия // Література в контексті культури: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2002. – Вип. 10. – С. 52-56. 9. Составляющие юмористичности как стилевой черты немецких юмористических стихотворений // Вісник ДНУ. Мовознавство. – Вип. 8. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 41-45. 10. Из истории развития малых литературно-художественных форм юмористической направленности // Від бароко до постмодернізму: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – Вип. 8. – С. 123-127. 11. Заголовки гумористичних віршів: категорії проспекції та ретроспекції // Вісник ХНУ. Серія: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. – Вип. 649. – Харків: Константа, 2005. – C. 144-147. 12. Складові комічного ефекту в гумористичних віршах // Нова філологія. Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗДУ, 2006. – Вип. 24. – С. 107-110. 13. Гумористичний вірш у ракурсі когнітивно-дискурсивних досліджень // Культура народов Причерноморья. – № 95 – Симферополь: ТНУ, 2006. – С. 72-73. 14. Средства юмора в немецких юмористических стихотворениях // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: ІV Міжнар. конф. Дніпропетровськ, 21-22 трав. 1997 р. – Т. 1, ч. 1. – Дніпропетровськ: “Поліграфіст”, 1997. – C. 31-32. 15. История развития одной из теорий комического // Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва: Регіон. науково-практ. конф. Дніпропетровськ, 14-15 жовт. 1999 р. – Т. 2. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – C. 82-83. 16. К обзору теорий комического // Іноземна філологія на межі тисячоліть: Міжнар. наук. конф. Харків, 25-26 квіт. 2000 р. – Харків: Константа, 2000. – C. 73-74. 17. Применение методов математической статистики для типологии лингвистических объектов // Актуальні питання філології: Всеукр. науково-практ. конф. молодих вчених. Дніпропетровськ, 15 квітня 2003 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – C. 93-95. 18. Гумористичний вірш як гра // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: ХІ Міжнар. конф. Дніпропетровськ, 11-12 листоп. 2005 р. – Дніпропетровськ: “Пороги”, 2006. – C. 150-151. 19. Комічний потенціал метафори // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: ХІІ Міжнар. конф. Дніпропетровськ, 23-24 листоп. 2006 р. – Дніпропетровськ: “Пороги”, 2007. – C. 88-89. | 