У дисертації розроблено і обґрунтовано модель соціологічного вивчення ідентичностей з етнічними й громадянськими спільнотами. Ця модель заснована на аналізі її трьох необхідних компонентів: суб'єкт ідентифікації, об'єкт ідентифікації, процес ідентифікації. Наведено основні характеристики об'єктів ідентичностей: їхнього рівня узагальненості, якісно-змістові й динамічні характеристики. Обґрунтовано доцільність введення у вивчення ідентичностей поняття „контекст”. Залежно від характеристик контексту як „місця розташування у просторі та часі” актуалізуються ті соціальні ідентичності, які є найбільш релевантними та значимими для поведінки та діяльності індивіда в тому контексті. Розглянуто поняття „покоління” в системі соціологічних категорій віку і проаналізовано основні підходи в дослідженні поколінь. У дисертаційному дослідженні доказано те, що концепція „покоління” має важливе значення для методології дослідження динамічних макросоціальних систем. Також у роботі показано й обґрунтовано категорію покоління як суб'єкта соціальних ідентифікацій. У роботі було емпірично обґрунтовано критерії взаємодії і взаємообумовленості вікових когорт для виділення покоління як соціологічної категорії. Було вказано на те, що, аналізуючи вікові розбіжності колективних ідентифікацій, важливо також звертати увагу на взаємозв’язки. У суспільстві, що зазнає значних змін, міжпоколінне успадкування цінностей, норм та настанов від старших поколінь до молодших має не безпосередню, а опосередковану природу. У роботі було обґрунтовано два основних механізми ідентифікацій: включення (визнання) і виключення об'єкта. Було зазначено, що серед молоді виключення багатьох об’єктів ідентифікацій не супроводжується включенням інших, чи супроводжується слабким включенням. Встановлено, що в дослідженні громадянських й етнічних процесів, молодь, яка частіше розглядається в соціології як єдина цільна когорта (від 18 до 27-30 років), не є однорідною. Вона містить у собі два покоління, думки яких, за вирахуваними нами показниками, значно відрізняються, утворюючи два полюси. До першого покоління належить молодь у віці до 22 років. В урбанізованому середовищі ця когорта, як правило, найширше бере участь у системі освіти. Її етнічні та громадянські ідентичності здебільше залежать від впливу родини та державної політики у сфері освіти та культури. Важливі зміни відбуваються після 23 років, коли молодь найактивніше інтегрується до економічної та політичної системи стосунків. На підставі виділених критеріїв вікових когорт, контексту, взаємозв'язку і взаємодії, базуючись на даних соціологічних опитувань 1995, 1997, 2003 років, представлено особисту типологію поколінь батьків і дітей, що дозволяє пояснити подібності й відмінності між представниками різних поколінь в їхніх ідентичностях та процесах самоідентифікацій. Проаналізовано не тільки й не стільки розбіжності між поколіннями, а й подібності між н характерисовлено, що ключові характеристики колективних ідентифікацій відображені в їхніх двох моделях: умовно-активній індивідуалістично спрямованій ідентифікації (спільної для поколінь „батьків-1” і „дітей-1”) й умовно-пасивної колективістськи спрямованої ідентифікації (покоління „батьки-2” і „діти-2”). У дисертаційному дослідженні було запропоновано та обґрунтовано підхід до вивчення колективних ідентичностей шляхом проведення порівняльного аналізу міжпоколінних особливостей колективних ідентифікацій як між віковими групами в межах однієї територіальної спільноти, так і представників різних територіальних спільнот, які належать до однієї вікової групи. Проведено аналіз європейської ідентичності молоді в Україні та в інших країнах Європи. Встановлено те, що існують різні моделі європейських ідентифікацій. Ці моделі відрізняються одна від одної інтерпретаціями об’єкта і співвідношенням європейських ідентифікацій з національними. |
