Аргументація як феномен дискурсно-мовленнєвої діяльності має власний арсенал структурно-композиційних і лексико-семантичних засобів реалізації. До найбільш типових засобів вираження аргументації в ЮД належать біномінальні/поліномінальні структури, кваліфікатори, паралельні конструкції. Інтердискурс функціонує в межах ЮД та реалізується як на міждисциплінарному рівні, так і всередині самого ЮД. Ознаки інтердискурсу в ЮД зумовлені основною функцією ЮД – регулюванням суспільно-правових процесів у різних соціальних сферах. У межах ЗД та СД виокремлено аргументативний, директивний, спонукальний та авторитарний дискурси, які успішно взаємодіють між собою. Екстрамовні чинники відіграють важливу роль у сприйнятті письмових юридичних документів, тому слід наголосити на таких соціально-культурних аспектах контексту ЮД, як загальний рівень освіти адресата, його юридична компетенція, вміння кваліфіковано аналізувати ЗТ, співвідносити свої фонові знання в галузі юриспруденції зі змінами, що відбуваються в суспільстві загалом. Відповідно ці екстралінгвістичні чинники значною мірою зумовлюють прагмакомунікативну ефективність СД та ЗД. Вербальні засоби аргументації ЮД у процесі реалізації тісно поєднуються і взаємодіють з екстравербальними, зокрема соціальними, психологічними, політичними факторами. Мовна структура аргументації ЗД та СД представлена за принципом послідовного та паралельного наведення аргументів. Послідовне розміщення аргументів за допомогою паралельних конструкцій і кваліфікаторів, які уточнюють умови та обставини справи, потребує концентрованого та цілеспрямованого розгортання аргументації. Кореляція окремих аргументів у послідовному когерентному аргументаційному ланцюгу створює ефект інтенсивності викладу. Функціонально різні призначення способів розміщення аргументів поєднуються у процесі пошуку та розробки аргументаційної концепції. Використання загальномовної фонової лексики та фразеології, напівтермінів, термінів має велике значення для змістовних засад аргументації в ЮД: процеси аргументації стають більш адекватними та оптимальними відповідно до конкретної комунікативної ситуації. Аргументаційна інфраструктура ЮД створюється за допомогою вербальних засобів, при цьому за ступенем здатності виразити інформацію законодавчого характеру лексико-синтаксичні засоби аргументації займають чільне місце в загальній системі вербальних засобів аргументації англомовного ЮД. Спрямованість законодавчих та судових текстів на чітке та адекватне формулювання думки зумовлює наявність значної кількості іменників та іменникових структур. Типовим явищем є номіналізація, яка полягає в заміщенні дієслівних конструкцій номінативними та слугує ефективним засобом аргументації. ЗД і письмовий СД є письмовими формами спілкування, що сприймаються візуально. Одним із засобів вираження аргументативної стратегії в досліджуваних дискурсах є засоби параграфеміки: графічна сегментація тексту та його розташування, розмір шрифтового набору, курсив і різноманітні виділення основних сегментів тексту та знаки пунктуації. За своєю структурою ЗТ належать до структурно регламентованих текстів, вони складаються з частин, розділів, підрозділів, які, у свою чергу, поділяються на параграфи. Двоскладова структура речень (основне речення + кваліфікатори) є продуктивним засобом аргументації у ЗД. Текст протоколу судового засідання має чотирирівневу структурно-композиційну будову, характерну для СД. Композиційна організація тексту та параграфеміка виступають ефективними засобами реалізації прагматичних цілей ЗД і СД. Результати зіставного аналізу ЗД та СД свідчать, що активне використання паралельних конструкцій, синтаксичного та лексичного повторів допомагає значно збільшити аргументативний потенціал ЗД і СД. Якщо у ЗТ синтаксичний повтор переважно виконує функції переліку аргументів, оцінної номінації та опису з метою характеристики суб’єкта, то в текстах судових протоколів повтор однорідних членів речення використовується у функції зіставлення і протиставлення аргументів. Синтаксичний паралелізм речень з метою побудови ефективної аргументації є більш характерним для ЗТ. У судових документах синтаксичний паралелізм у функції протиставлення сприяє посиленню експресивності порівняння і виступає як ефективний засіб реалізації інтенції автора. Як у ЗД, так і в СД спостерігається тенденція до широкого використання складно-прийменникових конструкцій. Функціонування зазначених структур в аналізованих типах ЮД сприяє формуванню таких функціональних характеристик, як офіційна тональність викладу матеріалів судової справи чи законодавчого документа, логічна зв’язність наведеної аргументації, стандартизація вербальних форм викладу. У записах протоколів судових документів за допомогою біномінальних та поліномінальних конструкцій вдається більш точно передати зміст, водночас у законодавчих текстах вони слугують для вираження не лише аргументації, але й категорії узагальнення, при цьому враховуються і додаткові умови, обставини та способи певної діяльності. Мовні засоби сприяють реалізації різних дискурсних характеристик у ЗД та СД. Порівняльний аналіз законодавчих і судових документів у галузі Договірного та Комерційного права США дає підстави стверджувати, що функції і комунікативно-прагматичні настанови цих типів ЮД зумовлені комунікативними факторами та надають досліджуваним текстам тональності офіційності, точності, стислості, логічної послідовності та узагальненості викладу. Ці риси визначають якісну відмінність кожного типу ЮД і перебувають в основі добору та вживання відповідних мовних засобів. Дослідження свідчить, що дискурсний підхід до аналізу мовної структури юридичних текстів різного змісту та прагматичної орієнтації надає широкі можливості для аналізу, тлумачення й адекватного розуміння текстів різних категорій. |
