Напередодні монгольської експансії та в період Золотої Орди відбуваються інтенсивні міграції осілого та кочового населення і це призводить до зміни етнічної ситуації, особливо, в контактних зонах, якою виступає Нижнє Подніпров’я. Узагальнююче антропологічне дослідження населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., яке проведено вперше, свідчить про неоднорідний склад та наявність різних морфологічних типів. Аналіз краніологічних матеріалів могильників Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка та Каїри показав, що чоловічі серії значно відрізняються від жіночих. Монголоїдна домішка (східний комплекс краніологічних ознак) простежується в чоловічих та жіночих серіях, але у останніх вона більш суттєва. Фізичний тип середньовічного населення Нижнього Подніпров’я склався на підґрунті древніх краніологічних варіантів, морфологічно неоднорідних, які належать до південного кола європеоїдів. Антропологічне дослідження доводить, що антропологічний пласт, який визначає особливості фізичного типу осілого населення доби середньовіччя, почав формуватися з сарматської доби. Населенню Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., яке залишило могильники – Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка та Каїри, притаманна така риса, як багатокомпонентність антропологічного складу. В кожному могильнику домінують різні морфологічні компоненти, на підґрунті яких відбувалось формування населення, а саме: сарматський, аланський, болгарський, слов’янський та кочовий. Наявність різних морфологічних типів в серіях Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка та Каїри свідчить, що процеси метисації відбувались постійно, очевидно, за рахунок безперервних міграцій населення з різних територій у домонгольський період та під час існування Золотої Орди. Досліджені антропологічні матеріали дозволяють зробити висновки про значні міграційні потоки населення із Середнього Подніпров’я, Криму, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу. Напередодні монгольської експансії домінуючими у морфологічному типі осілого населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. виступають болгарський, слов’янський та кочовий компоненти. У період Золотої Орди головним морфологічним компонентом у складі населення стає аланський, присутність слов’янського та болгарського компонентів відчувається дещо менше. Вплив кочового компоненту на формування антропологічного складу осілого населення незначний, його присутність простежується у домонгольський період. Слов’янський компонент більш вагомий у домонгольський період, а наявність сарматського компоненту відзначена напередодні монгольської навали та в період Золотої Орди. Монголоїдна домішка простежується в серіях у домонгольський час та в період існування Золотої Орди, але його доля у золотоординський період суттєво зменшується. Процеси історичного розвитку Східної Європи 12 – початку 15 ст. призвели до появи нових етнічних спільностей, зокрема, українців. Середньовічні групи населення стають тим підґрунтям, на якому формувались фізичні риси українців. Дослідження антропологічних матеріалів з ґрунтових могильників Південної України – Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри, Кам’янка та Центральної України – Торговиця свідчать про значний морфологічний зв’язок з українцями 17 – першої половини 19 ст. Формування антропологічного типу українців відбувалось під впливом населення 12 – початку 15 ст. Південної та Центральної України. Дослідження та реконструкція демографічної структури осілого населення проведено на антропологічному матеріалі з ґрунтового могильника Мамай Сурка, який, за низкою ознак, репрезентує палеопопуляцію та може вважатися моделлю групи давнього населення, що реально існувала. Середній вік смерті для популяції Мамай Сурка (з урахуванням дитячої смертності) дорівнює 18,7 років, для дорослої частини населення він становить 35,8 років, середній вік смерті чоловіків 37,2 років, жінок – 34,1 років. Рівень дитячої смертності в популяції значний – 48,4%. Найбільша смертність у чоловіків відзначена у віковому інтервалі 40-45 років, у жінок – у віці 25-35 років. При співставленні з демографічними показниками, які притаманні населенню різних епох – від доби бронзи до доби середньовіччя, з’ясувалось, що осіле населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. характеризується меншою тривалістю життя дорослих та вищим рівнем дитячої смертності. Аналіз палеодемографічних показників свідчить про складні умови життя та слабку ступінь адаптації населення, які позначились на високому рівні дитячої смертності та низькій тривалості життя населення. |
