Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Соціальна філософія та філософія історії


98. Мофа Сергій Олегович. Національна самосвідомість як чинник державотворення: дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Запорізький держ. ун-т. - Запоріжжя, 2004.



Анотація до роботи:

Мофа С.О. Національна самосвідомість як чинник державотворення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2004.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження феномену національної самосвідомості у взаємозв’язку з процесами державотворення. Розглядаються методологічні та теоретичні аспекти дослідження національної самосвідомості як важливої складової соціальної свідомості та ключового фактору національного державотворення.

Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст національної самосвідомості як чинника державотворення. Було доведено що національна самосвідомість є важливим фактором розвитку нації. Визначено основні функції національної самосвідомості.

Визначено і проаналізовано стадії розвитку національної самосвідомості як чинника державотворення, а саме: „самовідчуття”, „виокремлення”, „самовизначення”, „самореалізація”. Виявлено та проаналізовано основні детермінанти оптимізації національної самосвідомості як чинника державотворення.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, відображеної в меті і задачах дослідження, що виявилось у визначенні сутнісних характеристик і стадій розвитку національної самосвідомості як чинника державотворення та основних напрямів оптимізації її розвитку в контексті державного будівництва в Україні. На основі проведеного комплексного соціально-філософського аналізу, з використанням діалектичного, аксеологічного, феноменологічного, структуралістського та ін. методів, головні наукові та теоретичні результати репрезентуються так:

1. Державотворення означає не лише створення відповідних державних інститутів, це більш глибинний процес організації всього суспільного життя. Недостатньо лише декларувати появу нової держави та створити центральні й місцеві органи влади. Необхідно, щоб нові державні структури перетворилися в ефективну і єдину управлінську систему, яка б забезпечувала цілісність і функціональність держави. Державність повинна “вкорінитися” та лігетимізуватися у свідомості громадян завдяки створенню і розвитку відповідних ціннісних орієнтирів, ідеалів, настанов тощо, а цей процес безпосередньо пов’язаний з відповідним рівнем самосвідомості. Отже, дослідження національної самосвідомості як чинника державотворення та визначення детермінант оптимізації її функціонування є надзвичайно важливими у теоретичному і практичному сенсі.

2. Національна самосвідомість – це усвідомлення та ствердження представниками національної спільноти унікальності об’єктивних та суб’єктивних особливостей життєдіяльності нації як аксіологічної основи її єдності та реалізації спільних потреб й інтересів.

3. Національна самосвідомість є надзвичайно важливою частиною національної свідомості, що визначає спрямованість діяльності нації по задоволенню власних потреб через оригінальну цілісну систему національних цінностей і ідеалів. Взагалі, національна самосвідомість через цінності та ідеали корелює діяльнісну активність нації в цілому, опосередковуючи весь логічний ланцюжок: потреби – інтереси – цілі – діяльність. Потреби та діяльність лежать у найширшій сфері національного життя, інтереси та цілі належать до сфери національної свідомості, в той час як національна самосвідомість є ядром, довкола якого зосереджено і національну свідомість, і національне життя.

4. Національна самосвідомість дістає вияв у найважливіших функціях: рефлексивна, пізнавальна, легітимаційна, консолідуюча, інтегративна, комунікативна, естетична, виховна, оціночна, ідентифікаційна, регулятивна та ін.

5. Розвиток національної самосвідомості є послідовним процесом розгортання тенденцій консолідації і саморегуляції національних спільнот, що пов’язаний з розкриттям їх державотворчого потенціалу на ґрунті усвідомлення представниками нації власної взаємозалежності і спільності як джерела суверенітету. При цьому можливо виділити чотири послідовні етапи: стадія “самовідчуття”, стадія “виокремлення”, стадія “самовизначення”, стадія “самореалізації”. Кожна стадія має свої особливі риси і по-різному впливає на процеси державотворення. Національна самосвідомість, еволюціонуючи відповідно з динамікою національного буття, не втрачає свого впливу на державотворчі процеси у сучасному світі, що вступив на шлях глобалізації.

6. Основними детермінантами оптимізації функціонування національної самосвідомості як чинника державотворення є: формування повноцінної і консолідованої еліти як генератора національної самосвідомості; створення і популяризація консолідуючої української національної ідеї; впровадження у свідомості і самосвідомості нації легітимаційних процесів та настанов; витворення мовної єдності нації на основі поступової українізації всіх сфер життя шляхом "вкраплювання" елементів української мови (лексичних, фонетичних, граматичних) у російськомовний комунікативний масив на Україні.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

  1. Мофа С.О. Національна самосвідомість: у пошуках визначення // Нова парадигма. – Запоріжжя, 2001. - № 19. – С. 62-70.

  2. Мофа С.О. Нація, націоналізм та державотворення: ретроспектива європейської і вітчизняної філософської думки к. XVIII – п. ХХ ст. // Нова парадигма. – Запоріжжя, 2002. - № 24. – С. 52-65.

  3. Мофа С.О. Основні детермінанти оптимізації національної самосвідомості як чинника ефективного державотворення і політичних реформ в Україні // Нова парадигма. – Запоріжжя, 2003. - № 32. – С. 66-77.

  4. Мофа С.О. Національний суверенітет і державотворення в умовах глобалізації //Інтелект. Особистість. Цивілізація. Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем / Голов. ред. О.О.Шубін. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – Вип.1, т.2. – С. 243-253.

  5. Мофа С.О. Еволюція національної самосвідомості та її роль в умовах глобалізації //Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії / Голов. ред. В.Г.Воронкова. – Запоріжжя: ЗДІА, 2003. – Вип.№14. – С. 118-127.

Публікації в інших виданнях:

  1. Мофа С.О. Національна самосвідомість і державотворення в умовах глобалізації // Світова цивілізація і історія. – Дніпропетровськ, 2002. - № 1. – С. 74-83.

  2. Мофа С.О. Національна самосвідомість як чинник формування ідеології держави // Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука: Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвячений 10-річчю незалежності України (31 травня 2001 р.). – Запоріжжя: Просвіта, 2001. – С. 102-104.

  3. Мофа С.О. Національна самосвідомість студенства у контексті розбудови української державності // Современное студенчество Украины: опыт, проблемы, перспективы: Материалы научной конференции преподавателей и студентов 11-12 апреля 2002 г. – Запорожье: ЗГУ, 2002. – С.110-112.