1. Аналіз літературних джерел засвідчує, що в Україні спостерігається значний інтерес з боку вищих навчальних закладів до нової освітньої спеціальності „Фізична реабілітація”. Однак підготовка кадрів здійснюється розрізнено, за умов неврегульованості правового поля діяльності фахівців галузі, здебільшого без врахування міжнародного досвіду, а тільки на підставі суб’єктивного трактування місця і ролі фізичної реабілітації в системах фізичної культури та охорони здоров’я. Вчені недостатньо уваги приділяють науковим дослідженням, присвяченим підготовці фахівців з фізичної реабілітації за кордоном, особливо в економічно розвинутих країнах. 2. Встановлено відповідність між національним тлумаченням терміну фізична реабілітація та міжнародним тлумаченням терміну фізична терапія. Стандарти освіти і практичної діяльності, що мають визначальний вплив на розвиток фізичної реабілітації у світі, затвердила Світова конфедерації фізичної терапії (World Confederation for Physical Therapy). Використання міжнародного досвіду підготовки фахівців є можливим за умови критичного аналізу здобутків освітніх систем країн-членів Світової конфедерації фізичної терапії і адаптації цих здобутків до національних потреб, особливостей та можливостей загалом. Реформування вищої галузевої освіти з фізичної реабілітації в Україні, зокрема, доцільно здійснювати з врахуванням інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн, зокрема згідно принципів Болонської декларації. 3. Освіта і професійна діяльність фізичних терапевтів у Канаді є нерозривно пов’язані. Професійна діяльність канадських фізичних терапевтів розвинулася в двох основних сферах: клінічній і позаклінічній. Клінічна діяльність полягає у встановленні реабілітаційного діагнозу та виконанні реабілітаційної програми і здійснюється в лікувальних та реабілітаційних закладах стаціонарного і амбулаторного типу, будинках інвалідів та людей похилого віку, за місцем проживання пацієнтів. Вона передбачає втручання під час гострих станів, функціональне відновлення, підтримку досягнутих результатів, профілактику виникнення рухових дисфункцій. Складовими клінічної діяльності є реабілітаційне обстеження, визначення реабілітаційного діагнозу, планування і здійснення реабілітаційного втручання. Обстеження пацієнтів обов’язково передує будь-якому втручанню і виконується згідно з медичним діагнозом. Позаклінічна діяльність фізичного терапевта охоплює участь у наукових дослідженнях, навчальних програмах, консультуванні та адміністративній діяльності. 4. Зміст діяльності бакалавра фізичної терапії найповніше висвітлено у „Кваліфікаційній характеристиці фізичного терапевта базового рівня в Канаді”. Документ окреслює основні складові кваліфікації, що забезпечують ефективне виконання професійної ролі в межах всебічного, науково обґрунтованого, зорієнтованого на досягнення результатів і задоволення потреб пацієнта підходу. Це професійна відповідальність, виконання реабілітаційного обстеження, встановлення реабілітаційного діагнозу і планування втручання, здійснення і оцінка реабілітаційного втручання, ділове спілкування і співпраця, організація надання реабілітаційних послуг. „Кваліфікаційна характеристика” описує етичні норми, знання, навички, які необхідні для початку практичної діяльності, і слугує фундаментом для розвитку стандартів навчальних планів підготовки фахівців фізичної терапії. 5. Підготовка фахівців фізичної терапії у Канаді здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями „бакалавр” і „магістр”, з яких перший є основним для практичної, а другий – для наукової та викладацької діяльності. Створення навчальних планів підготовки бакалаврів належить до компетенції навчальних закладів і ґрунтується на „Базовому навчальному плані канадських програм з фізичної терапії”. Навчальні програми підготовки бакалаврів діють у 13 університетах Канади. Вимоги до вступників і тривалість навчання суттєво відрізняються. У навчальному процесі особлива увага приділяється підготовці фізичних терапевтів до діяльності, скерованої на зменшення м’язово-скелетних, неврологічних та серцево-дихальних дисфункцій. Основу підготовки бакалаврів фізичної терапії становить вивчення біологічних, прикладних, клінічних, соціальних дисциплін та методів наукових досліджень. Невід’ємною складовою підготовки фізичних терапевтів-бакалаврів є навчальна практика (клінічна освіта), що проводиться індивідуальним методом і триває щонайменше 1025 годин. 6. Загальнодержавною формою обов’язкового підсумкового контролю професійної підготовленості фізичних терапевтів-бакалаврів в Канаді є Екзамен з компетенції у фізичній терапії, що складається з двох частин: письмової та практичної (клінічної). Оцінювання охоплює основні складові клінічної діяльності, такі як складання історії рухової дисфункції, проведення реабілітаційного обстеження, трактування результатів обстеження, розв’язання клінічних проблем, а також організаторські навички, етичні аспекти, питання безпеки пацієнта, навички опитування і спілкування. Успішне складання Екзамену з компетенції засвідчує досягнення мінімальних стандартів базової професійної підготовленості і є підставою для видачі ліцензії на право самостійної практичної діяльності. 7. Канадський досвід свідчить, що пошук шляхів розвитку освітньо-професійної галузі фізичної реабілітації в Україні доцільно проводити, орієнтуючись на задекларовані Світовою конфедерацією фізичної терапії міжнародні стандарти професійної діяльності. До розробки нормативних документів галузі, зокрема Освітньо-кваліфікаційної характеристики, бажано залучати громадські організації хворих та неповносправних, а також об’єднання фізичних реабілітогів. Це б допомогло врахувати інтереси як споживачів реабілітаційних послуг, так і фахівців. Розвиток і удосконалення навчальних програм з фізичної реабілітації з використанням канадського досвіду може відбуватись такими шляхами: - організація і побудова навчального процесу з урахуванням змісту та складових клінічної діяльності фізичного реабілітолога; - збільшення кількості годин, передбачених для вивчення будови, діяльності та методик обстеження опорно-рухового апарату; - збільшення тривалості клінічних практик з одночасним зменшенням кількості студентів у групах; - застосування елементів канадської системи контролю якості навчання. | 