Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Філософія освіти


Скотна Надія Володимирівна. Особа в розколотій цивілізації: світогляд, проблеми освіти і виховання : дис... д-ра філос. наук: 09.00.10 / АПН України; Інститут вищої освіти. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Скотна Н.В. Особа в розколотій цивілізації: світогляд, проблеми освіти і виховання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.10 – філософія освіти. – Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2005.

Дисертація присвячена дослідженню процесів розвитку і функціонування особистості в розколотій цивілізації, становленню її світогляду під впливом виховання та освіти. Висвітлюються важливі загальнотеоретичні і прикладні проблеми розвитку та загибелі цивілізацій як природного історичного процесу, що відіграє важливу методологічну роль у пізнанні і розумінні не лише історії, а й процесів становлення культур, систем виховання та освіти.

Неоднозначність та багатомірність історичного процесу веде до різноманітних класифікацій цивілізацій, а критеріями цих класифікацій можуть виступати матеріально-технічні, культурні, національно-етнічні, економічні, географічні, релігійні, ідеологічні та інші чинники. Аналіз історії існування цивілізацій базується на історико-порівняльних, соціально-філософських, структурно-функціональних, феноменологічних, синергетичних, футурологічних та інших методах дослідження, які дозволяють у відносно цілісній цивілізації побачити світогляд і дії різних страт, груп, дії влади та інституцій громадянського суспільства, оцінити роль систем виховання та освіти особистості.

Особистість у розколотій цивілізації відчуває на собі різновекторні впливи, її ціннісні орієнтації формуються в ситуації більш складного вибору, а свідомість і дії постійно зазнають корекції через складні об’єктивні та суб’єктивні обставини. В силу цих обставин ідентифікація, самовизначення особистості пов’язані з розв’язанням суперечливих культурних, релігійних, ідеологічних, етнонаціональних та інших проблем. Як наслідок, особистість переживає постійні стреси, здійснює переорієнтації.

Відповідно в розколотих цивілізаціях системи виховання відносно нестійкі, піддаються різнобічним політичним та ідеологічним впливам. Тому держава може брати на себе більшу регулятивну роль в системах виховання особистості, ніж у відносно цілісних цивілізаціях.

Роль освіти у цивілізаційному становленні особистості в дисертації розглядається в контексті кардинальних соціальних трансформацій, які в сукупності складають зміни в діяльності людини і суспільства, в філософії життя, в філософії освіти. Генеза освітньої парадигми детермінується змінами в економіці, політиці, культурі України, глобалізацією та інформатизацією світу.

В роботі розглядаються шляхи і засоби реформування систем виховання і освіти, роль філософії освіти у визначенні цілей та завдань розвитку освіти в Україні.

У висновках підводяться підсумки, пропонується узагальнення та визначаються можливі напрями подальшого розвитку теоретичних та прикладних наслідків дослідження. У дисертації запропоноване нове теоретичне бачення важливої наукової проблеми – виявлення ролі цивілізаційних процесів у становленні особистості, розвитку і формуванні її світогляду, духовних і культурних цінностей. Проведене дослідження дає підставу для таких висновків:

Аналіз, синтез та інтерпретація основних методологічно-пізнавальних, насамперед глобалістського і регіоналістського підходів до розуміння цивілізацій, свідчить, що історичний процес можна розглядати як сукупність глобальних, регіональних і локальних цивілізацій, які функціонували і функціонують сьогодні. Вони можуть бути визначені конкретно, виходячи з багатоманітності підходів до визначення цивілізації за різними критеріями: расовими, ідеологічними, географічними, економічними, національними, релігійниим, технологічними, формаційними, стадіальними, культурологічними тощо. Сучасна глобальна суперцивілізація (людство) складається з глобальних цивілізацій другого рівня (європейська, євразійська, мусульманська тощо), регіональних і локальних. Будь-яка нація, народність, яка має мову, територію, культуру, суспільну організацію тощо, може за різними критеріями претендувати на роль регіональної або локальної цивілізації і за визначенням є унікальною.

Глобальна цивілізація базується на економічній взаємодії її сегментів, на міжнародній системі забезпечення миру на Землі, на інформаційних світових мережах (як засобів об’єднання, впливу, і товарі, який ліквідний у всіх підсистемах глобальної цивілізації), на культурно-історичних традиціях у регіональних і локальних цивілізаціях, на світовій системі освіти і науки. В ролі основної цінності цивілізації, визначального ресурсу розвитку у сучасних умовах постають інформація і знання. Тому умовою подальшого зростання стійкості і могутності глобальної цивілізації є ретрансляція і вдосконалення знань людини про світ, технології матеріального і духовного виробництва, про способи прогнозування господарських, соціальних і політичних процесів. Освіта і наука є механізмом забезпечення прогресивного розвитку цивілізацій.

Наріжним каменем і критерієм прогресивності цивілізації є проблема розвитку особистості. Традиційно суспільство активно впливає на процеси становлення і розвитку особистості за допомогою економічних і політичних важелів, освітньої і виховної діяльності, коли попереднє покоління передає накопичений досвід наступному, яке його примножує і збагачує. Саме розвиток індивідуальності особистості, закладений у підвалинах української ментальності, підняття її на якісно новий рівень, який відповідає вимогам постіндустріального суспільства, інформаційної цивілізації, втілений у філософію освіти і виховання, .

Самовизначення особистості як наукова, політична, освітянська і виховна проблема, особливо гостро постала у перехідних суспільствах посттоталітарного характеру, коли виникла можливість і необхідність обирати новий шлях суспільству і особі – нові світоглядні орієнтири, ідеологічні вподобання, форми освіти і виховання, нову філософію життя. Самовизначення особистості базується насамперед на виборі системи цінностей, з якими вона себе ідентифікує і які намагається втілити у повсякденному житті. Серед них загальноцивілізаційні та національні цінності посідають неоднакове місце, що залежить від соціального статусу особистості та її саморозвитку.

Самовизначення особистості нерозривно пов’язане із самореалізацією, самоствердженням, самоактуалізацією. На високому рівні розвитку особистість оцінює свої дії і здійснює свою потребу в самоствердженні, виходячи з власних ціннісних орієнтацій і цілей. Вона здатна бачити технології маніпулювання і активно опиратися їм. Потреба у самовизначенні, самореалізації, самоствердженні є однією з важливих складових самоактивності людини і детермінантою її поведінки.

Вчинок є дійсним виявом самовизначення особистості, сутнісним проявом самоствердження і самореалізації особи. Дія стає вчинком, особливо коли набуває морального змісту. Категорія вчинку має загальнокультурне значення. Саме у вчинку відображається головний вузол світоглядних пошуків людини. Методологічне значення вчинкового підходу істотно актуалізується в контексті розвитку теорії і практики побудови громадянського суспільства в Україні як засіб виявлення громадянської соціальності.

Виховання особистості як процес формування у неї соціально значущих рис шляхом спонукання до засвоєння особистістю минулого досвіду для наступного активного та свідомого виконання певних соціальних функцій у різноманітних сферах діяльності, характеризує репродуктивну функцію виховання. Іншою метою виховання є розвиток творчих функцій – умінь засвоювати нові знання і навичок виробляти нові види продукції (у широкому розумінні – матеріальні і духовні цінності). Завданням нової системи є гармонійне поєднання освіти і різних типів виховання із практикою розбудови суверенної України.

Утвердження українського народу – громадян України всіх національностей, досягається через виховання, зорієнтованого на поваги прав і свобод громадян як внутрішньої настанови та активної позиції самообмеження і невтручання шляхом маніпуляцій у духовний світ іншої особистості. Це є ключовим завданням сьогодення, яке постає перед національною освітою, вихованням і політичною системою суспільства.

Виховна функція громадянського суспільства полягає не у протиставленні його цінностей цінностями держави, не у відокремленні своєї виховної діяльності від державної виховної діяльності, а у виконанні суто специфічних функцій виховання в особистості внутрішньої свободи і любові до Батьківщини, поваги до інших особистостей і до всього народу. Водночас громадянське суспільство повинно орієнтувати особистість на повагу до правової, демократичної держави, на виконання обов’язків щодо неї.

Український варіант філософії освіти інколи тлумачиться у загальному вигляді неточно, як входження української освіти в європейський і світовий освітній простір. Насправді парадигмою української філософії освіти є інтеграція світового, регіонального (європейського) і національного досвіду освіти з метою виховання освіченої, активної і патріотично зорієнтованої особистості.

Роль освіти в цивілізаційному вихованні молоді завжди адекватно розкривається у контексті кардинальних соціальних змін, які передбачають, насамперед, зміну у філософському осмисленні життя, у філософії освіти, а в ній – освітньої парадигми. Перетворення змісту освіти випливає зі зміни структури потреб та інтересів суспільства на сучасному етапі, зі змін вимог, які ставить сучасне суспільство перед особистістю, яка адаптує та ретранслює певні культурні, соціальні, цивілізаційні цінності.

Виховна функція освіти реалізується насамперед через її зміст. Виховний і освітній процеси у вищому навчальному закладі зорієнтовані на професіоналізацію студента, тобто формування цілісного комплексу професійно значущих якостей і рис, що є невід’ємним атрибутом компетенції фахівця. Національно-патріотичне, морально-правове виховання через освіту має бути спрямоване на формування у молоді світоглядної позиції, мотивів, стимулів, інших соціально значимих цінностей вітчизняної і світової духовної культури. Висока духовна культура включає і релігійну віру людини як цивілізаційну ознаку, коли світоглядна обструкція неприпустима і стосунки базуються на толерантності визнання різних релігійних уподобань при дотриманні суто гуманістичних засад. Це сприяє моральному удосконаленню особистості і допомагає урегулювати суспільні відносини і забезпечити стабільний соціально-політичний розвиток держави.

Публікації автора:

Монографія:

Скотна Надія. Особа в розколотій цивілізації: освіта, світогляд, дії. – Львів: Українські технології, 2005. – 384 с.

Статті в наукових фахових виданнях та зарубіжні публікації:

  1. Скотна Н. Форми і методи виховання навичок управлінської діяльності // Формування світоглядних позицій вчителя: методологія, методика, досвід. Колективна монографія. – Львів: Світ, 1992. – (авторський текст – С. 117-130). (1 д.а.).

  2. Скотна Н. Педагогічне спілкування: науково-практичні проблеми. Колективна монографія. – Дрогобич-Львів, 1993. – 109 с. (авторський текст – С.4-58). (2 д.а.).

  3. Skotna N. Praktyczne i teoretyczne przygotowanie do zawodu nauczycielskiego w instytutach pedagogicznych ЇSPP // Wybrane problemy wspуіczesnego systemu ksztaіcenia nauczycieli. Studium z zakresu pedagogiki porуwnawczej pod redakcj№ Janusha Homplewicza, Rzeszуw, 1992. – S.137-143. (0,5 д.а.).

  4. Скотна Н. Соціально-ціннісні орієнтації наприкінці ХХ ст. та їх вплив на розуміння людини людиною. Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. праць / Ред. кол.: І.А.Зязюн та ін. – Львів: Світ, 1999. – С. 75–88. (0,7 д.а.).

  5. Скотна Н. Самовизначення особистості в світі, що глобалізується. Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. Випуск 10. – Дрогобич: Вимір, 2004. – С. 4–14. (0,5 д.а.).

  6. Скотна Н. Самовизначення особистості. Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. Спецвипуск Психологія особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє. № 6–7 жовтень 2004. – С. 277–280. (0,5 д.а.).

  7. Скотна Н. Українська регіональна розколота цивілізація як історичне явище // Молодь і ринок. Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. – № 1/11. – 2005. – С. 5–11. (0,5 д.а.).

  8. Скотна Н. Проблема особистості в цивілізаційному виборі // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 48. – К.: Український центр духовної культури. – 2005. – С. 27–47. (0,6 д.а.).

  9. Скотна Н. Роль освіти в цивілізаційному вихованні молоді / Вища освіта України. – № 4. – 2004. – С. 114–118. (0,5 д.а.).

  10. Скотна Н. Аксіологічні засади соціалізації особистості в громадянському суспільстві. Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 225. Педагогіка та психологія. – 2005. – С. 133–141. (0,5 д.а.).

  11. Skotna N., Logwynenko T. Stany frustracji jako czynnik wywoіuj№cy a spoіeczne zachowania nastolatkуw oraz dowiadczenia w pracy z nimi / Lubelski rocznik pedagogiczny, XXIV, Wydawnictwo uniwersytetu Marii Curie-Skіodowskiej. – Lublin, 2004. – S. 211–217. (0,5 д.а.).

  12. Скотна Н. Виховна функція громадянського суспільства / Джерела інтерпретації. Ювілейний збірник на пошану Юрія Борєва. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 659–671. (0,6 д.а.).

  13. Скотна Н. Особистість українця в цивілізаційному вимірі // Молодь і ринок. Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. – №.3/13. – 2005. – С. 12–24. (0,7 д.а.).

  14. Скотна Н. Духовні аспекти становлення фундаментальних цінностей особистості в громадянському суспільстві // Актуальні проблеми духовності. Збірка наукових праць Криворізького педуніверситету. Випуск 5. – Кривий Ріг: Видавництво СП “Міра”, 2005. – С.356-366. (0,6 д.а.).

  15. Скотна Н. Глобальні, регіональні й локальні цивілізації // Мультиверсум. Журнал політології, футурології, економіки, науки та культури. – К.: Український центр духовної культури. – 2005. – № 47. – С. 115-125 (0,5 д.а.).

  16. Скотна Н. Цивілізація як об’єкт соціально-філософського дослідження // Молодь і ринок. Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. – № 4/14. – С. 10-14 (0,5 д.а.).

  17. Скотна Н. Цивілізаційні аспекти сучасного виховання. Людинознавчі студії. Збірник. наукових праць ДДПУ. – Дрогобич: Вимір, 2005. – С. 4-13 (0,5 д.а.).

  18. Скотна Н. Соціально-філософський аналіз системних моделей розвитку цивілізації. Проблеми гуманітарних наук. Збірник наукових праць ДДПУ. – Дрогобич: Вимір, 2005. – С. 4-13(0,5 д.а.).

  1. Скотна Н. Самовизначення особистості в реаліях української модернізації // Пограниччя: Польща – Україна. – Lublin: UMCS – С. 113-124. (0,7 д.а.).

  2. Скотна Н. Генезис особистості – становлення духу. Гуманізм і духовність в контексті культури. Матеріали людинознавчих читань. Книга перша. – Духовність у гуманістичних виявах творчості. – Дрогобич, 1995. – С.80–88. (0,5 д.а.).

  3. Скотна Н., Скотний В. Християнський ідеал міжособистісного розуміння // Діалог культур. Україна у світовому контексті. Матеріали перших міжнародних філософсько-культурологічних читань. – Випуск 2. – Міжвузівський збірник наукових праць. – Львів: Каменяр, 1996. – С. 108–114. (0,5 д.а.).

  4. Скотна Н., Стуканов М. Майбутнє та його ціннісне обґрунтування в сучасній соціальній теорії / Гуманізм і моральність: екзистенцій ні виміри. – Львів: Край, 1997. – С. 42–48. (0,5 д.а.).

  5. Скотна Н. Методологічні та теоретичні підходи до вивчення проблем міжособистісного розуміння. Зб. наук. праць викладачів (До 30-річчя кафедри психології ДДПІ ім. І.Франка). Дрогобич: Вимір, 1995. – С. 13–24. (0,7 д.а.).

  6. Скотна Н., Стуканов М. Містичний досвід та його статус у сучасному суспільстві. Людина і гуманістична природа віри. Матеріали людинознавчих читань. Випуск VІІ. Дрогобич: Вимір, 1998. – С. 211–220. (0,5 д.а.).

  7. Скотна Н. Ідеал міжособистісного розуміння як соціально-психологічне явище. Методологічні проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ / Вип. І. Дрогобич, 1998. – С. 85–94. (0,5 д.а.).

  8. Skotna N., Kyshakevych Y., Logvynenko T, Social and Humanitarian Education in Ukraine in 21 Century. Its State and Prospects. Perspectives in Higher Education Reform. Volume 10, Blagoevgrad, Bulgaria. – P. 135-140. (0,5 д.а.).