У дисертації науково обґрунтовано теоретичні аспекти особливостей державного управління в умовах НС, вирішено завдання щодо підвищення його ефективності за рахунок надійності функціонування системи державного управління в умовах НС. Відмінність отриманих наукових результатів від існуючих розробок полягає в тому, що комплексне врахування особливостей державного управління в умовах НС та забезпечення надійності функціонування його системи сприяє підвищенню ефективності. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета та завдання дають можливість сформулювати такі висновки та рекомендації: 1. Аналіз стану дослідження державного управління в умовах НС вітчизняними та зарубіжними науковцями показав, що існуючі праці з державного управління у цій сфері висвітлюють тільки деякі його питання, серед яких економічні механізми управління природними та техногенними катастрофами, організаційно-управлінські аспекти запобігання та ліквідації НС, управління безпекою життєдіяльності та державний нагляд тощо. Крім того, встановлено, що науковці приділяють увагу лише окремим особливостям державного управління в умовах НС, зокрема дослідженню ризиків, інформаційному забезпеченню прийняття рішень, праці в особливих умовах. Як наслідок, залишаються недостатньо дослідженими основні особливості державного управління в умовах НС, ґенеза його розвитку, досвід зарубіжних країн та напрями підвищення ефективності державного управління у цій сфері. 2. У процесі аналізу чинного законодавства України з питань організації державного управління в умовах НС установлено, що для захисту населення і територій від НС техногенного, природного та воєнного характеру в Україні створено ЄСЦЗ, до складу якої входять органи управління, сили та засоби центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту. Крім того, виявлено, що непослідовність у проведенні заходів щодо переходу від ЦО до цивільного захисту призвела до законодавчого закріплення паралельного існування кількох систем, а саме: – ЄСЦЗ; – єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру; – державної системи органів управління, сил і засобів цивільної оборони, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків НС техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Це призводить до дублювання значної частини функцій кожною з систем, протиріч, розпорошення коштів, зниження ефективності заходів, спрямованих на захист населення і територій від НС різного характеру та нівелювання відповідальності органів управління. Отже, існує нагальна необхідність внесення відповідних змін до чинного законодавства України. Зокрема, органам державної влади слід активізувати роботу з удосконалення чинного законодавства України, що регламентує діяльність органів державного управління в умовах НС, з метою скасування застарілих норм, усунення різного тлумачення понять та врегулювання діяльності єдиної державної системи, на яку покладатиметься захист населення і територій від НС техногенного, природного та воєнного характеру. 3. Дослідження ґенези державного управління в умовах НС дало змогу уточнити періодизацію його розвитку. В її основу покладено зростання ролі держави в процесі захисту населення від НС та створення спеціальних структур для запобігання НС, ліквідації їх наслідків та управління цими процесами. І етап (доінституційний: ХХХ ст. до н.е. – XVIII ст. н.е.) – проведення на державному рівні окремих заходів щодо запобігання НС та зменшення їх негативного впливу на населення і його життєдіяльність у регіонах, де існувала велика ймовірність виникнення НС природного, техногенного та воєнного характеру; ІІ етап (XVIII ст. – 30-ті рр. ХХ ст.) – створення окремих спеціальних державних служб, на які покладається здійснення заходів щодо запобігання НС та ліквідації їх наслідків; ІІІ етап (30-ті рр. ХХ ст. – наш час) – створення державних систем: – МППО (30-ті рр. ХХ ст. – 60-ті рр. ХХ ст.); – ЦО (60-ті рр. ХХ ст. – 90-ті рр. ХХ ст.); – цивільного захисту (починаючи з 90-х рр. ХХ ст.). Крім того, виокремлено основні особливості, комплексний вплив яких на ефективність та надійність функціонування системи державного управління в умовах НС є визначальним. До них віднесено: – зростання рівня невизначеності інформації внаслідок швидкого розвитку НС та зміни обстановки, а отже, й ризику прийняття неадекватного ситуації управлінського рішення; – зменшення часу на розробку, узгодження, прийняття та виконання адекватних ситуації управлінських рішень; – підвищення вимог до управлінського персоналу, у тому числі до їх знань, умінь, навичок та психологічної стійкості; – необхідність залучення додаткових ресурсів зі спеціальних фондів та резервів, ураховуючи потребу в їх терміновій доставці на місце виникнення НС; – додаткові вимоги до структури системи державного управління для функціонування її в умовах НС, зокрема, підвищення вимог до структурно-функціональної гнучкості системи у зв’язку з необхідністю оперативного переходу в різні режими функціонування залежно від ситуації, що склалася, а також до надійності окремих елементів структури системи, які є найбільш відповідальними. 4. Узагальнення міжнародного досвіду створення та функціонування систем державного управління в умовах НС показало, що у ХХ ст. такі системи в згаданих умовах продовжують розвиватися, а відмінності у їх побудові та функціонуванні зумовлені національними особливостями формування та розвитку. Але їх об’єднує спільна мета, що полягає в прогнозуванні НС різного характеру, запобіганні їх виникненню і ліквідації наслідків. Адже НС не мають національного забарвлення і в будь-якій країні становлять загрозу для людини, суспільства, довкілля. Тому вивчення, адаптація та впровадження в практичну діяльність зарубіжного досвіду державного управління в умовах НС й організації ліквідації НС є актуальними для України через те, що незалежно від того, де відбулась НС, аналіз недоліків організації управління в умовах НС дає можливість врахувати прорахунки і не допустити їх у майбутньому. Тож незважаючи на те, що кожна нова НС відрізняється від попередньої, її наслідки, поведінка населення (у тому числі і психологічна реакція), порядок ліквідації є типовими для будь-якої країни, оскільки вся різниця між країнами перед НС полягає лише в обсязі ресурсного потенціалу, якими вони володіють. І чим менше ресурсів є у розпорядженні певної країни, тим менші можливості щодо захисту себе від негативних наслідків НС вона має. Крім того, встановлено, що з появою нових видів загроз та небезпек для життєдіяльності людини, суспільства, держави зростає роль органів державної влади щодо їх нейтралізації та змінюється система забезпечення захисту від нових видів НС. Показовим прикладом цього є створення загальнодержавної системи боротьби з терористичною діяльністю у відповідь на появу на міжнародному рівні загрози національній безпеці країни з боку терористичних організацій. При цьому з’ясовано, що на сучасному етапі розвитку в умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів з’явилася тенденція до об’єднання зусиль окремих країн та зростання ролі міжнародних організацій у боротьбі з виникненням та ліквідацією НС на їх територіях. Активна участь України у цих процесах сприятиме обміну досвідом та підвищенню кваліфікації у цій сфері як рятувальників, так і управлінців, а також обміну інформацією щодо удосконалення систем запобігання НС та захисту населення, доступу до нових наукових розробок у цій сфері з метою подальшого впровадження в Україні найбільш перспективних з них. 5. Установлено, що в умовах НС ефективність державного управління безпосередньо залежить від того, наскільки надійно функціонуватиме система державного управління. На підставі цього запропоновано ввести в теорію державного управління дефініцію “надійність функціонування системи державного управління в умовах НС” як ключову передумову його ефективності, а також її обґрунтоване авторське визначення як імовірності своєчасного та якісного виконання покладених на неї завдань, спрямованих на досягнення визначеної мети управлінського впливу на об’єкти управління в межах виділених ресурсів. 6. Визначено, що найбільше впливають на надійність та ефективність державного управління в умовах НС фактори ризику, інформації, часу, персоналу, ресурсів, структури системи. Доведено їх взаємопов’язаність і взаємозалежність, а також різнобічність впливу на надійність функціонування системи державного управління в умовах НС. Всебічне комплексне врахування таких факторів дає можливість найбільш адекватно оцінити надійність елементів (підсистем), а отже визначити і вжити конкретних заходів для підвищення надійності функціонування системи державного управління в умовах НС. Крім того, зазначено, що вищезгадані заходи мають бути економічно обґрунтованими, проводитися комплексно та системно, а також підкріплюватися науковими дослідженнями та рекомендаціями з урахуванням змін у системі державного управління в умовах НС та зовнішньому середовищі. У процесі дослідження розроблено концептуальну основу (алгоритм) методичного підходу до оцінки надійності функціонування системи державного управління в умовах НС, що дало змогу виявити основні етапи процедури такої оцінки (комплексна експертна оцінка чинників, що впливають на надійність та ефективність; оцінка ризику недосягнення мети; оцінка надійності функціонування системи державного управління в умовах НС). При цьому отримані теоретичні розробки можуть бути використані в подальших дослідженнях надійності функціонування системи державного управління в умовах НС, зокрема при визначенні порогу надійності її функціонування, зниження якого свідчитиме про зменшення ефективності державного управління, а також під час розробки імітаційних математичних моделей з урахуванням ефекту насиченості для проектування надійних систем, здатних в умовах НС виконати поставлені завдання з максимальною ефективністю в межах виділених ресурсів. Зважаючи на необхідність забезпечення прогресивного розвитку суспільства та захисту його надбань в умовах НС, основні наукові результати виконаного дослідження щодо підвищення надійності та ефективності державного управління в умовах НС дають підстави запропонувати для впровадження у практичну діяльність органів державної влади такі рекомендації: – Верховній Раді України зосередити увагу на удосконаленні чинного законодавства, що регламентує діяльність органів державного управління в умовах НС, з метою усунення наявних протиріч, прогалин і неузгодженостей, а також скасування застарілих норм; – Кабінетові Міністрів України, МНС України та іншим органам, які здійснюють державне управління в умовах НС, добирати кандидатів на керівні посади за професійними і психологічними якостями та шляхом тестування на предмет їх вміння приймати адекватні управлінські рішення в умовах зростання невизначеності, дефіциту часу та ресурсів. Для цього слід розробити відповідні методики та завдання. Крім того, доцільно запровадити періодичне проведення тренінгів, ділових ігор та тренувань для відпрацювання алгоритму дій в умовах НС різного характеру з метою набуття працівниками необхідних практичних знань та навичок для роботи в нестандартних умовах. Це сприятиме якісному прогнозуванню, відпрацюванню можливих сценаріїв розвитку НС, чіткому розрахунку сил і засобів, необхідних у кожному конкретному випадку на конкретній території в кожному регіоні, а також оперативному прийняттю адекватних ситуації управлінських рішень і своєчасній їх реалізації. |
