Анотація до роботи:

Соколецька К.М. Особливості цивільно-правового положення іноземних громадян в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ України, м.Харків, 2004р.

Робота присвячена дослідженню особливостей цивільно-правового положення іноземних громадян в Україні. У дисертації визначено і проаналізована систему нормативних актів, які регулюють зазначені відносини, особливості цивільно-правового положення іноземців як суб’єктів речових прав, особистих немайнових прав і права інтелектуальної власності, учасників зобов’язальних, спадкових, сімейних відносин.

Результатом дослідження стало обґрунтування позиції про необхідність прийняття якісно нового комплексного закону України, що чітко регламентував би цивільно-правове положення іноземних громадян під час перебування їх на території України. Доведено, що правовий статус іноземних громадян має бути визначено на новій законодавчій базі, бо в сучасних умовах змінились роль і співвідношення структурних елементів правового положення іноземних громадян в якому пріоритет віддано правам цієї категорії громадян.

У висновках дисертації викладено загальні теоретичні підсумки та практичні пропозиції, вироблені у ході дослідження, основні з них наступні:

1. Обґрунтовується теза про необхідність прийняття якісно нового комплексного закону України, що чітко регламентував би цивільно-правове положення іноземних громадян при перебуванні їх на території України, де під правовий статус іноземних громадян має бути закладена сучасна законодавча база, принципово нова за суттю, тому що в сучасних умовах змінилась роль і співвідношення структурних елементів правового положення іноземних громадян, в якому пріоритет віддається їх правам.

2. Закон України «Про правовий статус іноземних громадян» як за змістом, так і зі своєю назвою не відповідає Конституції, ЦК України 2003р. Більш того, він не пов’язаний з іншими актами цивільного законодавства (Законом України «Про громадянство» від 18 січня 2001р., Законом України «Про біженців» від 24 грудня 1993р. Не узгоджений він і з проектом Закону України «Про міжнародне приватне право»). Вказаний закон слід називати Законом України «Про правове положення іноземних громадян і осіб без громадянства». Своїм змістом Закон має відображувати всю сукупність прав та обов’язків іноземних громадян в Україні, як учасників цивільно-правових відносин. Новий закон, який визначатиме правовий статус іноземних громадян, має використовувати юридичну категорію «іноземні громадяни». У цивільному законодавстві України слід відмовитися від використання терміна «іноземці». Це стосується і тексту Конституції України. В актах цивільного законодавства слід замість поняття «громадянин» (громадяни) використовувати поняття «фізична особа» (фізичні особи)».

3. Відстоюється теза про визначення особливостей цивільно-правового положення іноземних громадян як сукупності існуючих в національному праві України обмежень відносно володіння відповідними цивільними правами.

4. Пропонується всі обмеження іноземних громадян як суб’єктів майнових і особистих немайнових відносин закріпити в одному основному і спеціальному для іноземних громадян нормативному акті – Законі України «Про правове положення іноземних громадян». Розділяється думка про сприйняття правового статусу іноземних громадян як сукупності їх прав та обов’язків, при цьому неприпустимо змішувати вказане поняття з поняттям «правовий режим». З іншого боку, необхідно чітке розмежування правового положення іноземного громадянина як учасника цивільних правовідносин і іноземця – суб’єкта інших галузевих відносин не цивільно-правового характеру. Слід розрізняти загальний, спеціальний і індивідуально-правовий статус іноземних громадян.

5. Поняття «іноземні громадяни» і «особи без громадянства» не співпадають, вони мають власний зміст і смислове навантаження. Відстоюється позиція про неможливість обмеження правоздатності іноземних громадян, тому що фізичні особи у своїй правоздатності обмежені бути не можуть, ця юридична категорія за своїми властивостями невід’ємна від особи. Мова може йти в окремих випадках лише про позбавлення суб’єктивного права.

6. Біженці виступають самостійними учасниками цивільно-правових відносин і мають свій спеціальний правовий статус, відмінний як від правового положення іноземних громадян, так і від правового положення осіб без громадянства.

7. Обґрунтовується необхідність розробки вичерпного переліку обмежень і виключень із принципу національного режиму щодо цивільно-правового положення іноземних громадян. Цей перелік доцільно закріпити в Законі України «Про правове положення іноземних громадян і осіб без громадянства».

Публікації автора:

1. Соколецкая К.М. Гражданско-правовой статус иностранных граждан в Украине // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип. 10-11, Одеса. 2001. – С.106-110.

2. Соколецька К.М. Щодо цивільно-правового статусу іноземних громадян в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. С.234-237.

3. Соколецкая К.М. Правовые вопросы нахождения иностранцев в Украине и предупреждение правонарушений в сфере семьи // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.12, Одеса. 2001. – С.359-364.

4. Соколецька К.М.Правосуб’єктність іноземних громадян в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. – С.118-122.

5. Соколецкая К.М. К вопросу о гражданско-правовом статусе иностранных граждан в Украине // Весы Фемиды. Печатный орган союза юристов Украины. №4 (16) 2000. – С.86-88.