Дадажонов Мухібулло. Парламентаризм як основа розвитку держави: теорія і практика Республіки Таджикистан : Дис... канд. наук: 25.00.01 - 2007.
Анотація до роботи:
Дадажонов М. Парламентаризм як основа розвитку держави: теорія і практика Республіки Таджикистан. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2007.
У дисертації досліджено явище парламентаризму і конституційно-правові основи діяльності парламенту в системі демократичного устрою сучасної держави. Розкрито сутність парламентаризму, що полягає в збереженні пріоритету демократичного представництва при фактичному дистанціюванні представників від виборців, які на певний термін делегували їм свою волю і владу.
Досліджено місце й роль національного парламенту в системі державних органів Республіки Таджикистан, а також проблеми виборів і формування парламенту в умовах побудови правової світської держави, її зовнішньополітичної діяльності. Доведено, що система державної влади в Таджикистані відповідає моделі президентської республіки, що поєднує досвід розвинених демократичних країн з власною інноваційною політичною практикою, яка обумовлена конкретними обставинами розвитку держави в кінці XX – на початку XXI ст.
Визначено інституційні ознаки парламенту. Розкрито особливості функціонування двопалатного парламенту Республіки Таджикистан, які відповідають сучасним стандартам, відображають вплив розвитку парламентаризму у всьому світі, а також пошуку оптимальних моделей сучасного парламенту, які б враховували позитивний і негативний досвід історичної практики в цій сфері.
Ключеві слова: парламентаризм, механізми державного управління, національний парламент (Маджлісі Олі Республіки Таджикистан) – інститут конституційного державного устрою, конституційно-правові основи виконавчої влади, суверенна держава.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні сутності й особливостей розвитку парламентаризму в Таджикистані як основного інституту демократичного представництва. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а реалізовані мета, завдання й узагальнення досвіду дають змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
Аналіз наукових праць з досліджуваної теми та державного управління свідчить, що проблема парламентаризму як основи розвитку держави в Республіці Таджикистан не була до останнього часу предметом спеціального системного наукового дослідження. Окремі праці зарубіжних і вітчизняних учених висвітлюють лише деякі загальні або конкретні аспекти, що побіжно стосуються проблеми розвитку парламентаризму в Республіці Таджикистан. Це дає підстави для висновку, що наукова розробленість даної теми є недостатньою, тому вона стала предметом дисертаційного дослідження.
Система державної влади в Республіці Таджикистан відповідає сучасній моделі президентської республіки і поєднує досвід розвинених демократичних країн з формою правління президентської республіки. Модель парламентаризму, реалізована в Таджикистані, є адаптаційною і втілює в собі історично апробовані елементи моделей взаємодії законодавчих, виконавчих і судових органів, що досить успішно функціонують у низці країн розвиненої демократії, пошук нових форм взаємодії гілок влади, характерний для нових незалежних держав, що здобули незалежність наприкінці ХХ ст., а також власну інноваційну політичну практику, зумовлену конкретними обставинами розвитку держави наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.
Відносна збалансованість функцій і правомочності національного парламенту Таджикистану сприяє тому, що парламент у системі державних органів відіграє одну з головних ролей. Якщо Президент є гарантом Конституції і законності, національної незалежності, єдності й територіальної цілісності, спадкоємності та довговічності держави, узгодженого функціонування і взаємодії державних органів, то таджицький парламент з огляду на здійснювані функції та повноваження є фактично гарантом стабільності цієї системи державних органів.
У системі розподілу владних повноважень парламент має механізми впливу на інші органи держави на різних рівнях, що охоплюють усі гілки влади та їх основні органи. Позиції парламенту у відносинах з президентською структурою як центральною у виконавчій гілці влади зміцнюються завдяки тому, що Президент не може розпустити парламент, а парламент має механізми подолання президентського вето в законодавчій діяльності.
Оцінка національного парламенту Маджліси Олі як державного інституту влади дає підстави стверджувати, що національному парламенту Таджикистану властиві всі інституційні ознаки, які характеризують його як сучасний інститут державної влади, зокрема самостійність у системі поділу влад, самовизначення у процесі діяльності палат і в структурі внутрішніх підзвітних органів, наявність допоміжних органів та служб. Особливості його функціонування засвідчують відповідність сучасним стандартам і відображають досвід розвитку парламентаризму в усьому світі у поєднанні з пошуком оптимальних моделей. З цього випливає, що модель національного парламенту – адаптаційна та креаційна, тобто значною мірою є результатом політичної інновації, що трансполює сегменти передових сучасних моделей парламентаризму.
Згідно з отриманими висновками щодо проблем парламентаризму в Республіці Таджикистан сформульовано такі практичні рекомендації:
– зміцнювати традиції використання цивілізованих форм політичної боротьби й надати рівні можливості акторам політичного процесу, що претендують на участь у владі, через діяльність законодавчого представницького органу;
– нормативно закріпити різноманітність представництва в адекватних формах, зокрема надати статус правосуб’єктності традиційним для парламенту структурам колегіального характеру – фракціям і депутатським групам;
– підвищувати ефективність системи парламентського контролю, зокрема нормативно закріпити можливість використання непарламентських механізмів притягнення до відповідальності, таких як судова процедура;
– коригувати політичну культуру суспільства у напрямі осмислення сучасних основ загальноцивілізаційної ідеології правової держави, в якій парламент сприймається як невід’ємний елемент політичної системи суспільства.
Публікації автора:
Дадажонов М. Развитие парламентаризма в современном Таджикистане. – Душанбе, 2006. – 265 с.
Дадажонов М. Международные отношения Парламента Республики Таджикистан в годы национальной независимости и политического суверенитета // Командор: Вісн. держ. службовця України. – 2005. – № 1. – С. 118-121.
Дадажонов М. Природа парламентаризма в современном Таджикском демократическом государстве. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 72 с.
Дадажонов М. Вибори до парламенту Таджикистану: Рекомендації міжнародної науково-практичної конференції “Вибори Президента України –2004: проблеми теорії і практики” // Вісн. Центр. виборч. коміс. – 2005. – № 1. – С. 84-86.
