Анотація до роботи:

Дейнега В.М. Перекладання як процес переосмислення засобів оркестрової виразності – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво – Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського – Київ, 2005.

Дисертаційне дослідження зумовлено потребою теоретичного осмислення проблеми перекладення симфонічних творів для оркестру народних інструментів, що розглядається в єдиному аналітично-виконавському комплексі професійних знань та навичок. Показано специфіку та творчий характер експерементальної роботи по виявленню художньої доцільності бачення нових засобів оркестрової виразності у контексті співавторської концепції сприйняття. Простежено процес переосмислення від окремих нотно-знакових комплексів до побудови нової системи тембрової взаємодії. Виявлено окремі логічні закономірності процесу „інтонаційного моделювання” з точки зору відповідності елементів фактури, різновидів тембрових та динамічних співвідошень. Структурний аспект дисертації дозволяє виділити даний вид музично-творчої діяльності в окремий напрямок наукової думки, сформувати загальну систему знань.

Всі складові елементи процесу перекладення (інструментовки) активно взаємодіють і впливають один на одного. Активна участь у ньому належить творчій уяві, фантазії, ірраціональній свідомості, інтуїції. Формування художньої ідеї здійснюється за допомогою образного змісту, музичної форми, інтонаційності музичного інструментарію, тембру, що виявляє засоби логічної реалізації емоційно-образного мислення. Дана робота є спробою систематизувати структурні аспекти, логіку мислення, основні критерії процесу перекладення (інструментовки) для оркестру народних інструментів. У методичній літературі питання, пов’язані з цією проблемою, розглядаються частково, без урахування національних особливостей, еволюції народно-інструментального мистецтва. Більшість питань висвітлюється з позицій ознайомлення з інструментарієм, історичних довідок, прийомів та способів звуковидобування, не виділяючи сам процес в єдину галузь наукового пізнання, як самостійний теоретичний напрямок, цілісну систему знань і навичок.

Акцентуючи увагу на основних аспектах цієї проблеми слід зауважити, що автору перекладення (інструментовки) необхідно:

знати можливості симфонічного оркестру та оркестру народних інструментів, їх спільні риси та відмінності, починаючи зі складу і закінчуючи функціональним та виражальним значенням музичних інструментів. Це зумовлює правильний підхід до самого процесу перекладення (інструментовки), що включає в себе збереження індивідуальних рис та логіку трансформації фактури оригіналу відносно специфіки оркестру народних інструментів;

досконало оволодіти партитурою симфонічного твору, обраного на основі відповідного аналізу для перекладення. Це дозволяє виявляти особливості викладення музичного матеріалу, визначити склад оркестру, усвідомити логіку тембрових співвідношень.

В самому процесі роботи над партитурою потрібно виходити з визначених завдань, класифікуючи основні принципи перекладення (інструментовки):

створення нового типу темброво-інтонаційних співвідношень;

збереження основних рис фактури оригіналу;

збереження тембрових співвідношень по вертикалі і горизонталі;

збереження динамічних співвідношень по вертикалі і горизонталі;

наслідування стильових особливостей певної історичної епохи.

Застосування теоретичних положень повинно носити творчий характер, приймати різну форму в залежності від конкретних умов. Так, якщо говорити про фактуру, то в одних випадках вона зберігається в точному копіюванні, в інших випадках відтворюються тільки основні її риси, а всі елементи, що не відповідають специфіці оркестру народних інструментів – переосмислюються. Творчо вирішується і проблема збереження різного виду співвідношень (особливо тембрових) в напрямку їх підпорядкування для вирішення більш суттєвих завдань.

Спираючись на основні засади процесу перекладення, головну увагу слід надавати стандартам інструментовки для народних інструментів, починаючи з вибору музичного інструмента для викладення мелодії і закінчуючи розподілом оркестрових засобів у складній багатоелементній фактурі. Виконання вказаних вимог сприяє більш послідовному та цілеспрямованому процесу, але ще не гарантує, що результати завжди будуть належно високими. Для успішного виконання перекладення (інструментовки) мають значення такі фактори як правильність вибору симфонічного твору, композиторське обдарування та досвід автора інструментовки, а також завдання, які він ставить перед собою під час виконання роботи. Якщо перекладач симфонічного твору намагається добитись від оркестру народних інструментів імітації оригінального звучання, то він ніколи не отримає бажаного художнього результату. За своїм тембровим колоритом симфонічний і народний оркестри суттєво відрізняються, кожному з них притаманні свої специфічні риси. Говорячи про якість перекладення, слід зазначити, що вона залежить в першу чергу не від звукового наближення до оригіналу, а від міри відображення характеру музичного твору засобами оркестру народних інструментів. Отже, головним завданням перекладацької діяльності є відтворення певного звукового комплексу, що відрізняється від оригіналу, але повністю відповідає характеру та образно-художньому змісту музичного твору.

Список опублікованих видань за темою дисертації.

1. Оркестровка як різновид інтерпретації // Науковий вісник НМАУ. Музичне виконавство. Вип. сьомий. – К., 2001, С. 133 – 142.

2. Музичний інструментарій як показник специфіки оркестру народних інструментів // Науковий вісник НМАУ. Музичне виконавство. Вип. восьмий. – К., 2002, С. 119 – 129.

3. Диригування та оркестровка // Музичне мистецтво: культура та наука. Науковий вісник Одеської державної музичної академії ім.А.В.Нежданової. Вип. 3. Одеса, 2002, С. 341 – 346.

4. Історичні тенденції розвитку оркестровки // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської державної музичної академії ім.А.В.Нежданової. Вип. 6. Одеса, 2005, С. 121 – 130.

Анотації.