Аналіз сучасного стану розвитку й умов функціонування селянських (фермерських) господарств дає підставу стверджувати, що фермерство існує як одна із організаційно-правових форм господарювання, як свідчення багатоукладності аграрного сектора економіки. Основним завданням розвитку селянських (фермерських) господарств є удосконалення організації виробництва з метою підвищення економічної ефективності їх функціонування. Низька ефективність функціонування селянських (фермерських) господарств пов’язана перш за все із загальною економічною кризисою, яка впливає на все аграрне виробництво. У той же час структура та організація виробництва в селянських (фермерських) господарствах не відповідають вимогам ринкової економіки і характеризуються незбалансованістю основних видів ресурсів землі, праці, капіталу. У процесі розвитку фермерства необхідно максимально використовувати досвід країн з розвинутою економікою, враховуючи не тільки досягнення, а й помилки, прорахунки та пристосовуючи цей досвід до місцевих умов. В основу організації селянських (фермерських) господарств має бути покладено принципи їх природно-економічної адаптації, раціональної виробничої діяльності, оптимальної структури та раціональних розмірів виробництва, економічних взаємовідносин з іншими суб’єктами ринку на основі договірних коопераційних та інтеграційних зв’язків,з максимальним урахуванням вимог ринку. Фермерський сектор як важлива складова АПК має бути конкурентоспроможним на продовольчому ринку. Серед факторів, які впливають на ефективність функціонування селянських (фермерських) господарств, найбільше значення мають організаційно-технічні й економічні умови: значного підвищення ефективності можна досягти завдяки поглибленню спеціалізації та концентрації виробництва, підвищенню рівня технічної забезпеченості, застосуванню нових технологій, цілеспрямованому державному втручанню – раціональним системам кредитування, оподаткування, страхування. Аналіз показників ефективності функціонування фермерських господарств з урахуванням їх розмірів і спеціалізації показав, що господарство з площею земельних угідь до 50 га ріллі є неперспективним. Найбільший дохід у розрахунку на 1 га ріллі мають господарства з площею понад 400 га. У цих господарствах земля використовується в 1,5-2,0 раза ефективніше, ніж в інших фермерських господарствах, потреба в техніці та трудових ресурсах у розрахунку на одиницю площі менша. Оскільки великі за розміром селянські (фермерські) господарства найбільш ефективні, слід відмовитися від погляду на селянське (фермерське) господарство як на виключно малотоварне і сприяти формуванню великих фермерських господарств переважно за рахунок довгострокової оренди землі. Важливим фактором розвитку фермерства є підтримка з боку держави як об’єктивно необхідний інструмент державної політики, спрямованої на реформування виробничих відносин у сільському господарстві (включаючи відносини власності на засоби виробництва). Державна підтримка повинна виявлятися у формі пільгового кредитування та надання кредитів державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, забезпечувати максимальне використання ресурсів, сприяти зміні соціальної та демографічної структури села, накопиченню капіталу у приватному секторі. Однією з важливих умов підвищення ефективності функціонування фермерських господарств є раціоналізація їх розмірів та оптимізація галузевої структури з урахуванням виробничої спеціалізації. При визначенні оптимальної виробничо-галузевої структури фермерських господарств основним вихідним принципом є одержання максимального прибутку та здатність вести господарську діяльність за рахунок власних трудових ресурсів. Нами розроблені оптимальні моделі фермерських господарств, які враховують різні напрями: зерновий, зерново-цукровий, зерново-соняшниковий, овочевий, виробництво молока, м’яса великої рогатої худоби, свинини.
Оптимальні показники виробничої програми змодельованих господарств можуть служити орієнтиром при формуванні виробничих типів в умовах Харківської області, що забезпечить їх ефективне функціонування і не тільки самоокупність, а й розширене відтворення. 8. Для підвищення економічної ефективності функціонування фермерських господарств пропонується: проектувати фермерські господарства оптимальних розмірів з урахуванням природно-кліматичних, економічних і техніко-технологічних факторів спеціалізації; створювати фермерські господарства різних типів з оптимальною галузевою структурою; підвищувати ефективність функціонування великих фермерських господарств, пов’язуючи її з інтенсивними факторами виробництва, зміцненням матеріально-технічної бази, використанням досягнень науково-технічного прогресу, поглибленням спеціалізації та концентрації виробництва, підвищенням кваліфікації кадрів; для забезпечення фермерських господарств послугами у виконанні механізованих робіт приділяти особливу увагу розвитку міжфермерської кооперації як одного з найважливіших факторів підвищення ефективності фермерського виробництва, що забезпечить раціональне використання матеріально-технічних засобів і зниження витрат на виробництво; розвивати зв’язки селянських (фермерських) господарств з кооперативними господарствами з метою одержання допомоги в організації виробництва та в реалізації продукції, зміцнення співдружності на взаємовигідних умовах з підприємствами переробки, торгівлі та сфери обслуговування. 9. Першочерговими заходами щодо підтримки фермерських господарств та їх економічного стимулювання мають стати: допомога в розширенні земельних площ, у збільшенні бюджетних коштів на погашення процентних ставок кредитів Національного банку, у придбанні матеріально-технічних ресурсів на умовах лізингу, надання більшої самостійності у виборі ринків збуту продукції. |
