Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Мовознавство


Голі-Оглу Тамара Войцехівна. Походження обрядових календарних термінів весняного циклу (на матеріалі української, російської, урумської та румейської мов): дисертація канд. філол. наук: 10.02.15 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2003.



Анотація до роботи:

Голі-Оглу Т.В. Походження обрядових календарних термінів весняного циклу (на матеріалі української, російської, білоруської, урумської та румейської мов). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню обрядової термінології весняного календарного циклу різноструктурних мов (східнословянських, урумської та румейської) у генетичному й семантичному аспектах з урахуванням екстралінгвістичних чинників. Дисертація представляє спільносхіднословянські й автономні обрядові терміни весняного циклу (у тому числі діалектні), а також автономні румейсько-урумські терміни того ж циклу. Зясовано, що генетичну основу східнословянських обрядових терміносистем весняного циклу становлять прасловянські лексеми, цілий ряд слів є успадкованим із спільноіндоєвропейської мови, незначну частину складають іншомовні запозичення. Генетичний склад урумсько-румейської обрядової терміносистеми є неоднорідним, комбінованим, оскільки вміщує одиниці грецького й тюркського походження.

Проведене дослідження свідчить, що обрядові термінологічні системи весняного календарного циклу східнословянських мов сформувалися вже у прасловянську добу і є одним з найархаїчніших шарів лексики. Система обрядових термінів урумів і румеїв сформувалася окремо від східнословянських, хоча й у межах єдиного православнохристиянського релігійного простору.

Ключові слова: етнолінгвістика, календарний обрядовий термін, генезис, етимологія, східнословянські мови, урумська мова, румейська мова, весняний цикл, етимон.

1. Обрядова термінологія весняного циклу народних календарів східних словян формувалася протягом доби спільнословянської мовної єдності, про що свідчать результати проведеного етимологічного аналізу: елементи прасловянського походження становлять половину досліджених обрядових термінів (проведено етимологічний аналіз 67 мовних одиниць), які мають зясовану й зафіксовану в лексикографічних джерелах етимологію. Мовні елементи, коріння яких сягає доби спільнословянської єдності, можуть не тільки утворювати однокомпонентні за структурою терміни-слова, а й входити до складу обрядових термінологічних сполук як структурні компоненти. Обрядові термінологічні системи східних словян усталювалися в межах первісної міфологічної картини світу, тому сучасні терміносистеми східнословянських мов зберегли відбитки давньословянського язичницького світогляду, який був анімістичним за своєю сутністю.

2. Значну роль у формуванні дослідженої термінології відіграли спільноіндоєвропейські мовні елементи: вони становлять чверть від загальної кількості проаналізованих одиниць. Як і прасловянські, елементи спільноіндоєвропейського походження могли утворювати обрядові терміни-слова з однокомпонентною структурою і/або входити до складу обрядових термінів-словосполучень.

3. Співвіднесеність прасловянських та праіндоєвропейських елементів у народній обрядовій термінології весняного циклу східних словян можна визначити як 2:1 відповідно; менша питома вага праіндоєвропейських лексем пояснюється більшою незавершеністю реконструкції спільноіндоєвропейського лексичного фонду, порівняно з реконструкцією спільнословянського лексичного фонду.

4. Обрядова мікросистема весняного календарного циклу східних словян зазнала незначних іншомовних впливів, унаслідок яких збагатилася грецизмами (рос. Гречишница, укр. Гречкосійка, блр. Гречышніца) і латинізмами (укр. Русали, Русалії, рос. Русалия, блр. Русальніца, Русаллі). Це найархаїчніші запозичення, що мають додаткові ритуально-міфологічні конотації як у мові-джерелі, так і в східнословянських мовах. Такі запозичення з латинської та грецької мов проникали не тільки в офіційну православну термінологію, а й у неофіційну народну обрядову термінологію, цей процес супроводжувався фонетично-семантичною адаптацією запозичених лексем до норм східнословянських мов, а також появою нових семантичних звязків.

5. Східнословянські обрядові термінологічні системи є надархаїчними мовними утвореннями, оскільки вони не зазнали пізніших західноєвропейських втручань (крім незначного польського в обрядових терміносистемах української та білоруської мов). Цей факт указує на високий ступінь автохтонності й самобутності цієї термінології, а також на певну ізольованість процесу розвитку і функціонування обрядових терміносистем східнословянських мов як національних.

6. У румеїв та урумів Північного Надазовя функціонує спільний набір обрядових термінів весняного циклу. Обрядова система цих народів має гібридний генетичний характер, оскільки складається виключно з лексичних елементів грецького й тюркського походження; частки цих елементів приблизно однакові.

7. Східнословянські й урумсько-румейська терміносистеми весняного циклу усталювалися окремо одна від одної, хоча й у межах спільного православнохристиянського простору, і на момент східнословянсько-урумсько-румейських інтенсивних міжмовних контактів, утворення яких обумовлено історичними чинниками, серед яких найзначнішим є переселення православних греків до степів Північного Надазовя, вони були повністю сформованими і мали статус традиційних. Про це свідчить повна відсутність лексичних запозичень із східнословянських мов у сфері урумсько-румейської обрядовості. Якщо спільність української, російської та білоруської весняних обрядових термінологічних систем базується на генетичній і релігійній спорідненості, то спільність урумсько-румейської, української та російської систем – тільки на православнохристиянському підґрунті.

8. Результати дослідження показують, що етимологічний аналіз обрядових термінів повинен носити подвійний характер: наукова етимологія та народна етимологія. Залучення до етимологічного аналізу даних народної етимології обовязкове, оскільки вона є давнішою за наукову етимологію і несе додаткову семантичну інформацію, яка ґрунтується на проясненні внутрішньої форми слова, відновленні втрачених мотиваційних звязків між мовними одиницями. Отже, протиставлення наукової і народної етимології за принципом правильності/помилковості є штучним; наукова етимологія встановлює походження слова в межах наукової картини світу, а народна етимологія – у межах традиційної народної картини світу.

Отже, календарні обрядові терміносистеми весняного циклу східнословянських народних календарів складаються переважно з прасловянських за походженням мовних елементів; це свідчить про те, що її склад формувався сме в добу спільнословянської мовної єдності, хоча й зазнав певних іншомовних впливів упродовж наступних тисячоліть. Весняна термінологічна система урумів і румеїв має комбінований генетичний характер, оскільки вміщує мовні одиниці еллінського та тюркського походження.

Дослідження генези православнохристиянської обрядової терміносистеми в її національних різновидах було б неповним, якби поза увагою залишилося походження народних автономних білоруських обрядових термінів весняного циклу. Через відсутність міжмовних контактів білоруської мови з румейською та урумською розгляд генези автономних білоруських термінів було винесено в додатки.

Публікації автора:

1. Голі-Оглу Т.В. Мова в національно-культурному аспекті (В. фон Гумбольдт, О.Потебня, Е.Сепір) // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. – Випуск 8. – Донецьк: ДонНУ, 2000. – С. 217-221.

2. Голі-Оглу Т.В. Народна етимологія: лінгвістична сутність та функціональний статус // Восточноукраинский лингвистический сборник. – Выпуск 8. – Донецк: ДонНУ, 2002. – С. 299-305.

3. Голи-Оглу Т.В. Особенности презентации календарных обрядовых терминов в “Толковом словаре живого великорусского языка” В.И.Даля // В.И.Даль и современные филологические исследования: Сборник научных работ. – К.: Издательско-полиграфический центр КНУ им. Т.Г.Шевченко, 2002. – С. 118-120.

4. Голі-Оглу Т.В. Міфологічна концепція О.О.Потебні: слово як засіб творення миру // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. – Випуск 5. – Дніпропетровськ: Наука й освіта, 1999. – С. 221-226.

5. Голі-Оглу Т.В. Походження назв місяців в українській, російській та польській мовах // Мови й культура народів Приазовя: Збірник наукових праць. Ч. 1. – Бердянськ: БДПІ ім. П.Д.Осипенко, 2000. – С. 125-133.