Основний науковий результат дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних положень і розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення прогнозування і державного регулювання використання трудових ресурсів в контексті соціально-економічного розвитку регіону. Сутність основних висновків та пропозицій полягає у наступному. 1. Доведено, що головна стратегічна мета сучасного соціально-економічного розвитку України повинна забезпечити стале зростання якості життєдіяльності населення на основі зміцнення його життєвого потенціалу, збільшення реальних доходів та розширення сфери продуктивної зайнятості. Обмеженість наявних ресурсів для прискореного соціального розвитку зумовлює нові підходи щодо стратегічного прогнозування і планування соціально-економічного розвитку з урахуванням відтворення і використання трудових ресурсів. 2. Доведено, що на зміну управлінській моделі, базованій на трудовій теорії, що розглядала персонал як витрати, приходить нова модель, що базується на теоретичній концепції людського капіталу. Застосування управлінської моделі, базованої на використанні теоретичної концепції людського капіталу, змінює характер і функції управлінської діяльності, як керівників підприємств, так і державних службовців. Задачі прогнозування і планування виробничих показників, мобілізації необхідних ресурсів тепер неодмінно мають включати заходи, що стосуються не тільки персоналу підприємств, а і розвитку відповідної інфраструктури регіону (міста). Визначено, що трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка володіє фізичними даними, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення суспільно-корисної діяльності. Сутність поняття «трудові ресурси» повніше розкривається при розгляді вікової структури населення. Використання трудових ресурсів в процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у тісному взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту. Процес відтворення трудових ресурсів поділяється на окремі фази: фаза формування, розподілу й перерозподілу і фаза використання трудових ресурсів. З процесом формування трудових ресурсів тісно пов'язаний процес трудового самовизначення молоді. Саме він виступає як один із механізмів формування трудових ресурсів, забезпечення його якісної характеристики. 3. Визначено, що регулювання відтворення трудових ресурсів здійснюється на трьох рівнях: державному, регіональному та на рівні підприємства. Держава забезпечує регулювання макроекономічних показників трудових процесів у країні, таких, як рівень безробіття, рівень доходів населення, структура трудових ресурсів. На рівні регіону регулювання відтворювальних процесів повинно здійснюватися в контексті планів соціально-економічного розвитку регіону. На рівні підприємства регулювання трудових процесів здійснюється шляхом узгодження інтересів працівників і роботодавців. Процес узгодження інтересів працівників, роботодавців і держави пов’язаний з управлінням і врахуванням цілого ряду факторів. Для вирішення завдання щодо ефективного регулювання використання трудових ресурсів в умовах кризи класифіковані фактори, які впливають на вищезгаданий процес, що дозволило виявити точки застосування регулюючих впливів і передумови для розробки стратегії відтворення і використання трудових ресурсів на регіональному рівні. 4. Відповідно до зростаючих потреб населення і суспільства в цілому науково обґрунтовано поетапне вирішення соціальних проблем України. На першому етапі (2008 - 2009 роки), необхідно змінити форму участі держави в реалізації сучасної соціальної політики позбавивши її патерналістського характеру. На другому етапі (2009 - 2011 роки) мають бути зосереджені зусилля державної соціальної політики на розв'язанні проблеми забезпечення високої якості життєдіяльності населення на основі зміцнення здоров'я та життєвого потенціалу всіх верств. На третьому етапі (2012-2015 роки) необхідно створити передумови для повноцінного відтворення людського капіталу, наближення основних пропорцій соціально-економічного розвитку країни до збалансованого стану, підвищення ефективності соціального обслуговування населення, використання прогресивних стандартів щодо безпечних умов праці. 5. Доведено, що зміна обсягів виробництва, як фактора динаміки галузевої структури, пов'язана, у першу чергу, з продуктивністю праці, що підвищується не тільки в результаті безупинного відновлення технічної бази виробництва, але й у результаті якісних змін продукції, що випускається. Виходячи з аналізу галузевої структури економіки і рівня життя населення регіону обґрунтовано напрями удосконалення системи формування трудових ресурсів в економіці регіону, додержання яких сприятиме їх більш ефективному використанню. 6. Удосконалено послідовність формування стратегії відтворення і використання трудових ресурсів в контексті соціально-економічного розвитку регіону, яка складається з наступних етапів: визначення стратегічних пріоритетів регіонального розвитку; оцінка трудових ресурсів; стратегічне планування соціально-економічного розвитку регіону; механізми реалізації стратегії відтворення і використання трудових ресурсів. Цю послідовність запропоновано на основі системи прогнозних і програмних документів прогнозування та державного регулювання використання трудових ресурсів. 7. Удосконалено механізм реалізації стратегії відтворення і використання трудових ресурсів в контексті соціально-економічного розвитку регіону в частині формування складової соціально обумовленої гарантії суспільства, організації постійно діючого моніторингу трудових ресурсів в регіоні, реформування регіональної системи підготовки і використання кадрів. | 